Сьогодні – три роки від сфальшованих виборів у Білорусі, після яких лукашенко проголосив себе вчергове президентом. Сотні тисяч білорусів з тим не погодились, однак режим жорстоко придушив протестні виступи. Нині, за оцінками ЄС, у країні понад 1500 політичних вʼязнів.
Читати далі
Чому для мешканців ОРДЛО «ковбаса по 2,20» залишається мірилом.
Читати далі
Не можна вимагати від усього світу підтримувати Україну у війні з росією і одночасно відзначати “день воїнів-інтернаціоналістів”, які для Афганістану були окупантами.
Читати далі
Є один момент, який вчора можна було побачити в російському інформаційному полі. Те, як вони обговорювали новину про зустріч ЗСУ херсонцями. Хоча все всім зрозуміло без півтонів.
Читати далі
Росіяни роблять примусову паспортизацію, у багатьох випадках не лишаючи людям вибору, або смерть, або російський паспорт. Віце-прем’єка з питань реінтеграції визнає дії росії на окупованих територіях такими, що мають юридичну чинність. І одночасно погрожує громадянам України кримінальним переслідуванням за дії росії. Звісно,звинувачувати беззбройних людей, які опинилися віч-на-віч з окупантами, набагато легше, ніж підійти до дзеркала і висловити претензії тій, хто допустила окупацію тисяч беззбройних людей.
Читати далі
Нинішня війна з Росією дала нам унікальну і страшну можливість по-іншому оцінити дії українських підпільників 1920х-1950-х років. Росія своєю агресією провалила нас у минуле, де знову реальністю стали поняття окупант, колаборант, підпільник. Де на підконтрольній ворогу території вияви спротиву можуть бути лише підпільними, а боротьба нерідко — терором. Де вбивство окупанта або колаборанта — не злочин, а заслужена помста і, можливо, порятунок тисяч інших. То, може, якщо не вміємо оцінювати минуле в належному контексті, зробимо це з перспективи сьогодення, відважимося по-іншому подивитися на вчинки тих, кого досі боїмося назвати героями і кого досі іноді тавруємо як терористів?
Читати далі
Соцмережі обговорюють, що «Війна і мир» із пучком імперських рефлексій випаде зі шкільної програми. А які зміни мають статися із предметом «Історія»? При чому як світової, так і України… Від 1792 липова минувшина вкачувалася в літературу, шкільні програми, свята, політичні обґрунтування експансій імперії. Царі, генсеки, президенти – усі культивували і доповнювали неосяжну матрицю. Питання чи готові лідери думок консолідовано рухати в маси український історичний наратив? Ми готові визнати – наше уявлення про минуле є наслідком переписаної реальності?
Читати далі
Коли зелені говорять, що вони нібито готувалися до війни, вони брешуть. Коли влада говорить, що побудова оборонних споруд нічого б не дала, вона бреше. Коли влада говорить, що підготовка до війни завдала б удару по економіці країни, вона бреше. Влада знає, що людей, які пережили окупацію і знущання загарбників безпосередньо, – меншість. Влада намагається впливати на ту частину населення, яка ворога реально не бачила. Влада намагається їх заколисувати, мовляв, влада зробила все, що могла. Перелік фактів злочинної недбалості Зеленського.
Читати далі
Партизанський і підпільний рух шириться на тимчасово окупованій Херсонщині. Ці фотографії мені надіслали наші патріоти, які тихо нищать окупантів та розповсюджують українську символіку на вулицях міст. Запевняють, що їх публікація вже нікому не зашкодить, адже орочня вже вдоста надивились на правду життя. Ті, хто чинить спротив, – герої. Після Перемоги Україна має згадати і відзначити всіх. Слава Героям!
Читати далі
“Ооо, російські війська прийшли, тому що там говорили російською”… Ага. Особливо в Сирії та в Грузії, і ще трішки в Лівії та Центральноафриканській республіці. “Ооо, російські війська прийшли, бо там голосували за ПР і взагалі купа ватників”… Чомусь росіян немає на Миколаївщині, в Кривому Розі, в Одесі, на Закарпатті. Зате вони були на Київщині, знищили пів Чернігова та пів Сум. Не дуже “ватні” регіони. Росіяни приходять туди, де мають суто фізичну можливість це зробити, пройшовши через війська країни, що захищається, або відтіснивши їх. Херсонщина не ватніша та не російськомовніша за Миколаївщину. Просто там ЗСУ не впоралися, а на Миколаївщині – впоралися. Це єдиний справжній чинник.
Читати далі
Кожна людина – планета, зі своєю історією, цивілізацією, поглядом на світ. Чоловіки на блок-постах, хлопці в кузовах військових КрАЗів, місцеві на роверах, що підказують дорогу, водії зустрічних чи попутних фур. Кожна фраза від них – оповідь. Кожна розмова з ними – параграф підручника історії. Кожне вечірнє чаювання – книга. Кожне мовчання з місцевими волонтерами, виснаженими, висохлими за ці 40 днів ззовні і зсередини, – літопис визвольної боротьби. Коли ми переможемо, і війна скінчиться, я поїду цими ж шляхами у мандри. Місця сили. І духу. З ким росіяни тут зібрались воювати?
Читати далі
Ще раз про евакуацію. Вагітних, важкохворих, людей з хронічним хворобами, які прив’язані до специфічних ліків, матерів з немовлятами, взагалі з дітьми, треба евакуювати в першу чергу. Наскільки б не було важко вмовити, перевезти та таке інше, навіть без притомного житла, в евакуації більше шансів на виживання, ніж в окупації. Щонайменше ви будете в теплі, з їжею та, найголовніше, будете мати доступ до медицини та ліків. Навіть в польовому таборі умови та шанси на виживання будуть кращі, ніж в окупації.
Читати далі
Видання зазначає, що Росія ще не наважилася на повномасштабний наступ, проте спецслужби вже мають інформацію про плани Кремля щодо України під час та після Великої війни. Видання уточнює, що всі описані процеси – це сценарії, які можуть бути реалізовані лише у випадку, якщо Кремль піде на те, аби розв’язати повномасштабну війну. А також за умови, якщо така атака буде успішною. У “післявоєнних планах” РФ йдеться про кілька етапів поглинання України. Незважаючи на те, що досі не зрозуміло, чи реалізується такий сценарій насправді, підготовка до нього вже триває.
Читати далі
Зараз в офісі президента і його приватній блогосфері раптом взялися активно з’ясовувати, хто чим займався під час ратифікації Харківських угод навесні 2010 року. Якби справді хотіли з’ясувати – вийшли би на себе, бо Зеленський після скандальної ратифікації злочинних домовленостей виступав перед президентами України і РФ Януковичем і Медведевим, які слухали найнятого коміка в банних халатах. З того моменту РФ почала нарощувати свій військовий контингент на півострові. Чим це закінчилося ми вже знаємо.
Читати далі
Сильна держава – це завжди експансія: військова, політична, економічна, культурна. Сильна держава – захоплює, нав’язує власні правила гри, веде за собою. Слабка держава – завжди в окупації. І окупація – це не провина закарпатця, кримчака, донбасця, полтавчанина чи кубанця. Це провина їх лідерів, які замість того, щоб будувати сильну державу, руйнують військо і економіку, гризуться, набивають кишені, домовляються посередині, думають, що все само собою вирішиться…
Читати далі
“Щоб повернути назад Донбас і Крим, потрібно показати історію успіху на контрольованих нами територіях” – самовпевнено заявляє один “молодий” політик. Щось історія успіху Німеччини нітрохи не наблизила Калінінград до Кенігсбергу. Або Німеччина лузерська країна, або “молодий” політик тупенький. Те саме з КНДР і Південною Кореєю. Як пояснити цим недалеким “білим пальтам”, що йде війна, і ані боротьба з корупцією, ані економічний розвиток, ані демократизація не заставлять окупанта відступити? Поки він має змогу вести війну, територія буде окупованою. Як втовкмачити в ці забиті дурнею голови, що Крим і Донбас не є самостійними об’єктами політики, не вони відійшли, а їх окупували?
Читати далі
