Той день, коли…

От так посадиш перед собою виборця Бубочки, подивишся на нього, помовчиш трохи (бо на роковини саме то – мовчки пом’янути) і скажеш «Ну, як там, друже Народ, рік минув, ти задоволений? Ти щасливий?» От питаєш це, лагідно посміхаючись, а у відповідь тобі Вояк, Вчитель, Медик, Підприємець, Активіст, Білі Пальта, Нарід, Медійник такий: «А шо я? Шо я? Я ж думав…» Нє, людино, ти не думав. Та й зараз теж не думаєш, бо замість «А шо я?» сказав би бодай «Вибач». Але не кажеш. Не напружуйся. Не відповідай. Я краще до адекватних пару слів «Спасибі, що витримали».

Поділитися:
Share
Читати далі

Постояти збоку не вийде

Вечірня стрічка обурюється, як моральний урод, що угробив країну, пропонує спершу вижити, а потім розрулювати… якось. Панове-достойники, а що, хто що нового почув? Обговорення – слова. Дія де? У кожного, хто бачить покинутих напризволяще підприємців, медиків, палаючі ліси, країну в цілому, просто зараз є цілком очевидний алгоритм дій.

Поділитися:
Share
Читати далі

Іспит

7 років тому, навесні, здавалось би, холоди позаду, нас накрило снігом… 6 років тому нас накрило цунамі авторитаризму і війни… 1 рік тому нас збив з ніг буревій Клоун… Зараз нас от-от накриє стихія недуги. Але хіба трапилося щось нове? Якою б не була суть стихії, перед загрозою лиха і під ударом його найціннішою є єдність. Витримка і єдність. Не втратити людяність і державність. Цінувати справжніх, тримати дистанцію від зомбаків різного ґатунку і сприймати це як іспит. Який ми обов’язково складемо.

Поділитися:
Share
Читати далі

Прощавай, розум…

Як показує реальність, щоб розігнати в країні тупий хайп на рівному місці вже навіть російських ІПСО не треба. Істеричити – шо дурню з гори котитися. А тепер уявіть, якщо буде РЕАЛЬНА загроза? Або реальна епідемія будь-якої недуги, або масоване вторгнення московитів… Уявили масштаби емоційної катастрофи? Мародерство і “піду по трупах” вб’ють країну миттєво. Хіба треба дивуватися, що люди не чують аргументів, не бачать доказів і прикладів, обламуються, але вірять тим, хто яскравіше триндить? Так а за що загинула Небесна Сотня? Де гідність? А за що загинули ті, хто захищали країну і захищають зараз? ЗА ЦЕ?

Поділитися:
Share
Читати далі

Державність не падає до рук просто так

Ті, хто пережили Голокост, а тепер мають невеличку, але СВОЮ ВЛАСНУ сильну країну – усвідомлюють ціну державності. Вони або пам’ятають якою ціною, або вивчили і закарбували. Ті, хто пережили Голодомор і мають (поки) СВОЮ ВЛАСНУ країну, досі озираються на “вєдь жилі же как-то раньше, в СССР” і з прискоком трощать державність… Чи ми не хочемо помахати своєму праонуку в кабіні літака (на башті танку, на мостику корабля, … ) із розпізнавальними знаками держави Україна?

Поділитися:
Share
Читати далі

Янелох залюбки забанить все, чим має пишатися нація

Агент Янелох, він же Моніка, він же Вова Оманський заявив, що треба героїзувати тих, хто “не викликає конфлікту”. Ну… в їхніх кварталах , скажімо, Путін не викликає конфлікту, в нього тупо пруть як не сценарій “президент говорить із прем’єром”, то чергове дебільне показушне шоу. Так що, може, кремлівського на героїзацію подаємо вже, чи “дайте йому 100 днів”? Дивляться на це ганьбисько з небес Острозький, Сагайдачний, Виговський, Гуляницький, Омелянович-Павленко, Горліс-Горський, Безручко і сотні інших… дивляться і зітхають з презирством до холопів…

Поділитися:
Share
Читати далі

Технології змінюються, алгоритм – ні

Туземців білі люди підкуповували брязкальцями – вимінювали золото на відволікання уваги за блискітки чи оковиту. Інтернету повідомили, що Аднаглазнікі в рейтингу ростуть – 100% народ ломанувся перевіряти. Афіши Сюткіна розклеїли… “Так а може Гончарук все ж трішечки економіст?”… 100500 версія, що буде з українською комісією по катастрофі в Ірані… Одні генерують білий шум, інші коментують його. Аборигенам вагонами відвантажують брязкальця. Ласкаво просимо до театру, маріонетки…

Поділитися:
Share
Читати далі

Різдво…

Коли ми вірили і помічали, ми вигравали. Добро вигравало, чорти тікали, а Зло шипіло за червоним муром. Невже важко повторити? Це нам під силу. Ми вміємо ділитися останньою хлібиною і рибиною з тими, хто у скруті. У нас хворі на клінічний совок одужували. У нас незряча і неходяча Армія нашими зусиллями встала і пішла в бій – нашою вірою. Ми можемо, головне в це вірити… Зоря сходить темної ночі… Із Різдвом, Люди Світла і Воїни Добра!

Поділитися:
Share
Читати далі

Час шакалів, або Воно

Звідусіль липкою гидкою жижею розливається Малоросійський Федеральний Округ. Демонтаж державності вийшов на конвеєр… А майже лисий Дідько на прізвисько Моль сидів і чекав, коли задурена жертва перестане борсатися. Дідько тішився. Шакали рвали тіло. ВОНО посміхалося: “дякую, дуже дякую”.

Поділитися:
Share
Читати далі

Якби…

Чи всілися б Янелохи на голову нації, якби Громадяни регулярно нагадували – Конституція гарантує право на протест? Не забуваймо, опора державності – відповідальні громадяни, а не “прості люди”. Відповідальні громадяни не питають “доколє” чи “скільки ще можна”, вони захищають свої права, цінності, інтереси, країну. Не питайте “якби”, “якщо”, “скільки ще” – дійте так, щоб не довелося ховати очі від прямих питань дітей чи виїжджати на еміграцію. Вільним людям слуги не потрібні.

Поділитися:
Share
Читати далі

Про «агресивну меншість» (відео)

В ніч на понеділок наздогнало мене відео зі Львова. П’ятничне. Була у нас спільна зустріч активу “Справи Громад” і “ЄС”. Говорили години півтори в геть робочому режимі, а потім прийшов Порошенко. Словом, ще плюс півтори години. Із запитаннями разом. Серед слів, що різанули, були питання – чи не пройшли ми вже точку неповернення? Відповідь була. В такі моменти шкодуєш, що відеоблогери поруч не були…

Поділитися:
Share
Читати далі

Провокаційний вогонь на виснаження суспільства

Є така тактика – замучити опонента понаднормовою чи зайвою активністю. Це як на фронті – вогонь “на подратувати”. Нервова напруга, невизначеність, це дратує і штовхає на помилки. Як наслідок – втрати там, де їх могло б і не бути. В тилу – те саме. Суспільство і інфопростір із методичністю дятла закидають реальними підставами для обурення. Кожен із подразників – реальна проблема, яка вже вартує окремого протесту. Жоден із подразників, поки, не стає критичною точкою, яка б обвалила країну в масові акції непокори. Усі подразники, що не конвертовані в виплеск емоцій, пригнічують і демотивують. Вигорання – done. На це і розраховують ляльководи. Що робити?

Поділитися:
Share
Читати далі

Тидищ. Білі пальта, як ви там?

Як по крапельці суспільству вливають ін’єкції капітуляції? Оцініть екзекуцію. Там адвоката регіоналів і сепарів замом Богдана намалювали. Тут Кулєба маякнув світові, що Україна в НАТО – шоб да, так нєт. Там для відновлення довіри за столом переговорів і деокупації Донбасу готові говорити про виведення американських інструкторів з території України. Здєсь передали привіт підприємцям новими правилами… Гірше не буде, ні. Улибаємся і машем…

Поділитися:
Share
Читати далі

Країну закрито на деструкцію

Ніхто не ідеалізує 5 попередніх років, але вони мали головне – сталу тенденцію ПРО УКРАЇНУ. Із набитими гулями, сварками, скандалами, успіхами і провалами, але про Україну. Зараз про Україну більше не йдеться. Ані у Вашингтоні, ані в Брюсселі, ані в Парижі, ані в Берліні… Але найгірше – на Банковій теж не про Україну. І попри те – тиша. Або гірше – інфантильні просторікування «в уряді багато гарних людей, треба побачити, що вони робитимуть». Капець, якщо це говорять мислячі, то яка каша в головах немислячих?

Поділитися:
Share
Читати далі

Ідейний ідеалізм, або Чому хода – це не парад

Вчора ввечері підійшов один із організаторів ходи ветеранів і спитав, чи я досі вважаю, що треба було робити не так? Так, досі вважаю. Я обіцяв після акції пояснити, чому. Це буде багато літер, але вони важливі для розуміння – що є чим. Отже, давайте почнемо з уточнення термінів, на жаль, багато хто так і не розуміє, чим парад, марш і хода відрізняються один від одного.

Поділитися:
Share
Читати далі

Є дві таблетки – червона і синя

Забудь про “ой, тільки без політики”, почни думати головою, а не лише в неї їсти. Збереження державності – це політика. Дуже велика політика. Тут компромісів не існує. Або ми є. Або нас… і тебе теж – нема. Відсидітися збоку не вийде. Сьогодні 21 серпня, друже. Загугли “Прага 68”. Тоді теж окремі “таланти” хотіли домовитися. Загугли. А потім ще раз прочитай: “Є дві таблетки – червона і синя”.

Поділитися:
Share
Читати далі
Усі відео