Якби…

Чи всілися б Янелохи на голову нації, якби Громадяни регулярно нагадували – Конституція гарантує право на протест? Не забуваймо, опора державності – відповідальні громадяни, а не “прості люди”. Відповідальні громадяни не питають “доколє” чи “скільки ще можна”, вони захищають свої права, цінності, інтереси, країну. Не питайте “якби”, “якщо”, “скільки ще” – дійте так, щоб не довелося ховати очі від прямих питань дітей чи виїжджати на еміграцію. Вільним людям слуги не потрібні.

Поділитися:
Share
Читати далі

Про «агресивну меншість» (відео)

В ніч на понеділок наздогнало мене відео зі Львова. П’ятничне. Була у нас спільна зустріч активу “Справи Громад” і “ЄС”. Говорили години півтори в геть робочому режимі, а потім прийшов Порошенко. Словом, ще плюс півтори години. Із запитаннями разом. Серед слів, що різанули, були питання – чи не пройшли ми вже точку неповернення? Відповідь була. В такі моменти шкодуєш, що відеоблогери поруч не були…

Поділитися:
Share
Читати далі

Провокаційний вогонь на виснаження суспільства

Є така тактика – замучити опонента понаднормовою чи зайвою активністю. Це як на фронті – вогонь “на подратувати”. Нервова напруга, невизначеність, це дратує і штовхає на помилки. Як наслідок – втрати там, де їх могло б і не бути. В тилу – те саме. Суспільство і інфопростір із методичністю дятла закидають реальними підставами для обурення. Кожен із подразників – реальна проблема, яка вже вартує окремого протесту. Жоден із подразників, поки, не стає критичною точкою, яка б обвалила країну в масові акції непокори. Усі подразники, що не конвертовані в виплеск емоцій, пригнічують і демотивують. Вигорання – done. На це і розраховують ляльководи. Що робити?

Поділитися:
Share
Читати далі

Тидищ. Білі пальта, як ви там?

Як по крапельці суспільству вливають ін’єкції капітуляції? Оцініть екзекуцію. Там адвоката регіоналів і сепарів замом Богдана намалювали. Тут Кулєба маякнув світові, що Україна в НАТО – шоб да, так нєт. Там для відновлення довіри за столом переговорів і деокупації Донбасу готові говорити про виведення американських інструкторів з території України. Здєсь передали привіт підприємцям новими правилами… Гірше не буде, ні. Улибаємся і машем…

Поділитися:
Share
Читати далі

Країну закрито на деструкцію

Ніхто не ідеалізує 5 попередніх років, але вони мали головне – сталу тенденцію ПРО УКРАЇНУ. Із набитими гулями, сварками, скандалами, успіхами і провалами, але про Україну. Зараз про Україну більше не йдеться. Ані у Вашингтоні, ані в Брюсселі, ані в Парижі, ані в Берліні… Але найгірше – на Банковій теж не про Україну. І попри те – тиша. Або гірше – інфантильні просторікування «в уряді багато гарних людей, треба побачити, що вони робитимуть». Капець, якщо це говорять мислячі, то яка каша в головах немислячих?

Поділитися:
Share
Читати далі

Ідейний ідеалізм, або Чому хода – це не парад

Вчора ввечері підійшов один із організаторів ходи ветеранів і спитав, чи я досі вважаю, що треба було робити не так? Так, досі вважаю. Я обіцяв після акції пояснити, чому. Це буде багато літер, але вони важливі для розуміння – що є чим. Отже, давайте почнемо з уточнення термінів, на жаль, багато хто так і не розуміє, чим парад, марш і хода відрізняються один від одного.

Поділитися:
Share
Читати далі

Є дві таблетки – червона і синя

Забудь про “ой, тільки без політики”, почни думати головою, а не лише в неї їсти. Збереження державності – це політика. Дуже велика політика. Тут компромісів не існує. Або ми є. Або нас… і тебе теж – нема. Відсидітися збоку не вийде. Сьогодні 21 серпня, друже. Загугли “Прага 68”. Тоді теж окремі “таланти” хотіли домовитися. Загугли. А потім ще раз прочитай: “Є дві таблетки – червона і синя”.

Поділитися:
Share
Читати далі

CODA. Частина 5, остання

Ці роздуми народилися зі спостережень за різними політичними силами, із запитань і відповідей різних людей під час виборчої кампанії. Це 5 абсолютно суб’єктивних текстів, часто із перебільшеннями. Зрозуміють навіщо і погодяться з логікою думок далеко не всі. Мета? Замислитися – як можна обійти національні граблі.

Поділитися:
Share
Читати далі

Світло на виході з тунелю. Частина 4

Ці роздуми народилися зі спостережень за різними політичними силами, із запитань і відповідей різних людей під час виборчої кампанії. Це 5 абсолютно суб’єктивних текстів, часто із перебільшеннями. Зрозуміють навіщо і погодяться з логікою думок далеко не всі. Мета? Замислитися – як можна обійти національні граблі.

Поділитися:
Share
Читати далі

Якісна альтернатива – це як? Частина 3

Ці роздуми народилися зі спостережень за різними політичними силами, із запитань і відповідей різних людей під час виборчої кампанії. Це 5 абсолютно суб’єктивних текстів, часто із перебільшеннями. Зрозуміють навіщо і погодяться з логікою думок далеко не всі. Мета? Замислитися – як можна обійти національні граблі.

Поділитися:
Share
Читати далі

Маємо те, що маємо. Частина 2

Ці роздуми народилися зі спостережень за різними політичними силами, із запитань і відповідей різних людей під час виборчої кампанії. Це 5 абсолютно суб’єктивних текстів, часто із перебільшеннями. Зрозуміють навіщо і погодяться з логікою думок далеко не всі. Мета? Замислитися – як можна обійти національні граблі.

Поділитися:
Share
Читати далі

Невивчені уроки, або Імітація національного. Частина 1

Ці роздуми народилися зі спостережень за різними політичними силами, із запитань і відповідей різних людей під час виборчої кампанії. Це 5 абсолютно суб’єктивних текстів, часто із перебільшеннями. Зрозуміють навіщо і погодяться з логікою думок далеко не всі. Мета? Замислитися – як можна обійти національні граблі.

Поділитися:
Share
Читати далі

Дорогу здолає той, хто йде

Нам усім ще доведеться робити вибір. Багато виборів. Чи сприймати за норму бикування маленького (не за зростом, а за масштабом особистості) хамоватого чоловічка, який тимчасово стоїть у керма країни? Як довго терпіти замахи на армію, мову, віру, історію, українськість як таку? Відсиджуватися чи давати знати, що громадянське суспільство все ж встигло набути якихось сил? Це будуть складні вибори. На рівні «бути, чи не бути». Нам. Як нації… А поки ми якось перетерпимо суботу і в неділю підемо і впишемо в історію щось. Влада історії буде на вістрі кулькової ручки.

Поділитися:
Share
Читати далі

Легіон – сила злагодженості. Республіка – сила єдності

Реальність все наполегливіше натякає – треба припинити френдлі фаєр, треба частіше зустрічатися, треба пригадувати, як ми могли бути єдиними заради своєї країни. Хто зна, можливо, реальність на щось натякає… Справа Громад буде завтра і під КСУ, і під Нацрадою з питань телебачення і радіо. Для того, щоб колись ми могли спокійно, без страху реваншу, не озираючись, святкувати 24 серпня. В тому ж ключі, як 4 липня відзначають США – нацією гідних і відповідальних громадян.

Поділитися:
Share
Читати далі

Білі пальта, це для вас…

Деякі голоси пропонують, що тягар відбудови ОРДЛО має лягти на бюджет України? Це новий мотив “не твоя війна”? А чому тоді за не нашу війну ми маємо платити? Це у нас типу “капітуляція лайт”? Сказати, що “за 5 років нічого не змінилося”, – це глибинний аналітичний висновок, в його фарватері й пропозиція щодо відбудови? Може замість масових уроків музики все ж взяти кілька уроків історії? Там вже є відповіді на більшість задач. Щоб потім не співати тужливих пісень. І не казати «а хто ж знав?». Історія знала. І попереджала.

Поділитися:
Share
Читати далі
Share