Виставка скудоумія

Якщо серйозно, глибинні речі на бордах теж пишуть. Але їх не вдупляє навіть умовно освічений прошарок ФБ, що вже про пролетарія казати. І з одного боку, якщо гасло треба пояснювати, то це погане гасло. З іншого – все, що не обіцянка халяви, потребує пояснення. А його нема.

Читати далі

Ексклюзивне інтерв’ю з Міністром оборони України в «Підсумках тижня» на 5 каналі (відео)

Коли буде оновлений статут? Коли відмовляємося від “пруського” кроку? Чи з’явиться в ЗСУ колективна відзнака “почесний прапор” для іменних частин? Що робити з “совками”, які святкують радянські дати? Коли мінятимуться номери бригад/полків? Чому досі немає “дозорів”? На якому шасі їздитимуть нові ракетні системи? Що там із турецьким безпілотником і американськими фрегатами?

Читати далі

Забута війна

Україна на державному рівні забула, що Перша Світова – це і про нас також. Не було бордів, роликів, документальних фільмів. Маститі лектори не їздили військом із лекціями про те, як Перша Світова вплинула на подальший перебіг НАШОЇ історії. Гортайте інколи календар на рік вперед. Там може бути чимало цікавого. Європа розуміє, навіщо потрібна політика пам’яті. Не завжди робить правильні висновки, але розуміє. А ми?

Читати далі

Ця війна не про території. Вона за самоідентифікацію

Самоідентифікація неможлива без героїзації, меморіалізації. Топоніми, меморіальні дошки, пам’ятники, почесні найменування, меморіальні парки, комплекси, музеї (там пацієнт скоріше мертвий, аніж живий) тощо. І тут не слід винаходити велосипед – взірці є. Про що цей “потік літер”? Про місце в історії. В неї можна вляпатися, а можна увійти. Увійде той, хто лишить по собі Національний Пантеон і меморіальні кладовища.

Читати далі

Вони мають повернутися додому…

Цинічний кремлівський гуманоїд Грем збиткувався над могилою Степана Бандери. Скільки треба “дзвіночків”, щоб усвідомити – Україні потрібно терміново вирішувати питання військового меморіального кладовища (умовний термін “Арлінгтон”) та Національного Пантеону?

Читати далі

Як ми генерала армії в цивільне життя проводжали

“Проводи на цивілку” – це не лише про Полторака, і така традиція може піти далі – люди, які віддали службі країні чверть століття, мають не просто забрати документи та належні виплати. Раз на рік, збирати відповідний захід і дякувати, щоб солдати і лейтенанти бачили – одного разу так, із почестями та подяками на військову пенсію проведуть їх. І це буде традицією. Як і президентський офіцерський бал на Покрову. Сподіваюся, наступного року ми знайдемо джаз.

Читати далі

Будь як «Холодний Яр»!

Говорячи про те, що в МО провисає комунікація та популяризація, що у військовій освітянській історичній площині павутиння поросло, що брендінгом ЗСУ ніхто серйозно не займається… Так от поруч із цим оберемком проблем є доказ: візьми та зроби – зроби себе сам. «Холоднйи Яр» бере та робить себе сам. Брендовою піхотною частиною ЗСУ. Про них потім будуть книжки писати, як зараз про Чорних Запорожців, от побачите.

Читати далі

Хто наступний в черзі святкувальників радянських ювілеїв?

Про яку ідеологічну та інформаційну роботу можна говорити, коли щоразу, як догрібає черговий радянський ювілей, у війську починає чухатися посвяткувати 100, 85, 75 років? Як слід реагувати на пряме порушення наказу та видачу нагород, що прив’язані до радянської військової історії? Маючи цілу жменю порушених документів від інструкції до закону, що треба робити із порушниками?

Читати далі

Хочеш змін, ну, так приходь і роби їх

Нас багато – навіжених, які взяли на себе невдячну роль криголама совка в ЗСУ і не тільки. Насправді, навіть наш досвід доводить – хочеш змін, ну, так приходь і роби їх. От тільки, і це правда, одного бажання мало. Десь політична воля реагує на очевидне «назріло», а десь «із низів» приходить запит «придумайте нам, ми хочемо». Потім навіть знаходяться якість гроші. Чи просто все це? Ні. Чи можна робити зміни масштабніше і краще? Так. Попри «не просто».

Читати далі

Історія іграшок

Усі красуються. Але дивує не те, що замість якісного товару покупцям знов загортають полову в яскраву обкладинку. Дивує те, що передбачаючи полову, дяді і тьоті серйозно обговорюють, як у Барбі ефектно крутиться голова.

Читати далі

Cтарі символи української мілітарної міці в Новій Армії

Бригада імені князя Костянтина Острозького нестиме символіку князя. Бригада базується в старовинному Звягелі, де була фортеця князя, і це буде відображено в її прапорі. В ЗСУ з’являється друга частина, яка нестиме в почесному прапорі і на нашивках старі символи української мілітарної міці – двозуб Святослава у ССО і третього полку персонально, і от – острОга князя у “тридцятки”.

Читати далі

За лаштунками параду…

Одразу після параду 24-го знамено 3-го полку ім. князя Святослава Хороброго мало рушити до Воїна, який загинув у 2014 році. Він не був вояком 3-го полку спецпризначення, але він воював на рівних поруч із ними. Він загинув, але 3-й полк вважає його своїм. Воїна звуть (герої ж не вмирають? значить, про них не говорять в минулому) Святослав. Ще раз… СВЯТОСЛАВ. І прапор ім. СВЯТОСЛАВА Хороброго був в день найменування на його могилі. Всесвіте, ти щось знав…

Читати далі

Про причетних до демонтажу радянщини на параді Нашого Війська

Те, що 24-го числа стало даністю, починалося великими аркушами із картинками прапорів, нових імен і історичними довідками про людей, що прославили мілітарну історію країни, і чиї імена вже постали і ще постануть поруч із сучасними героями. Усі згадані люди обіймають різні дуже важливі та відповідальні посади. Але вони цілком живі звичайні люди, які доклалися до того, що країна побачила на свій 27-й день відродження.

Читати далі

Live the Legend

Що Вам сказати про силу військової символіки? Десь там на Хрещатику коробки шикувалися до другої проходки. Сірі, марунові, смарагдові, оливові, червоні берети… Їм теж вже є що показати. І свого часу хтось із них сивим воїном запитає, дивлячись на футболку, поло чи кепку. І почує у відповідь: – О, сер, для мене це велика честь. Дозвольте… Дозвольте потиснути Вам руку?

Читати далі

Слався-слався, князь Острозький…

Литовці вважають князя своїм, білоруси – своїм, навіть поляки намагаються пристроїтися, але… Костянтин Іванович все ж був ОСТРОЗЬКИЙ. А значить, ми наголосимо, що він наш. 🙂 От тут би нам повчитися, адже, на жаль, Україна до останнього не надто докладає зусиль, щоб не віддавати славу своєї зброї сусідам. Поки…

Читати далі
WP Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com
Social media & sharing icons powered by UltimatelySocial