Армії потрібен Військовий кодекс
Як реформувати армію, щоб позбавити її «совковості» й «затягів», врахувати сучасні воєнні реалії? Юрист, правозахисник, а нині військовослужбовець Алі Сафаров пропонує реформувати армійське право.
Читати далі
совок
Армійський менеджмент
У багатьох військових є одна проблема. Повна відсутність розуміння, як працює будь-яка організація. Вважайте, тотальне нерозуміння такого поняття як звичайний менеджмент.
Читати далі
Відбудовувати себе
Щоб ми всі були однорідні, треба було би, щоб совку ніколи не існувало. Щоб не було голодоморів. Щоб Росію пересунути в сусіди комусь іншому. Щоб нашу державу розбудовувала не більшість з поламаним комуністами хребтом. А справжні.
Читати далі
Жахливий совок «Європа»
Опитування проведене польським виданням “Rzeczpospolita” показало, що в разі вторгнення Росії добровільно піти до війська готові лише 15% поляків. Чому поляки масово не хочуть захищати свою країну?
Читати далі
В літературі не можна зняти серп і молот і повісити на їх місце тризуб
А знаєте, що мені нагадала дискусія про Батьківщину-Матір? Розмови про те, чи варто знати, вивчати і шанувати геніїв української літератури, які жили і працювали за совєтів.
Читати далі
Є дві України
Одну країну дуже чекають у ЄС і в НАТО. Іншу – ні. Все, що пов’язує нас із рф, повинно вмерти. Все, що тримає нас у “совковому минулому”, повинно вмерти. Але нам потрібно працювати. Реформи – це не пусті обіцянки, їх потрібно реально робити.
Читати далі
Мрії про минуле (фото)
Чому для мешканців ОРДЛО «ковбаса по 2,20» залишається мірилом.
Читати далі
Стояти одною ногою в «русском мірє» не вийде – затягне
Не можна вимагати від усього світу підтримувати Україну у війні з росією і одночасно відзначати “день воїнів-інтернаціоналістів”, які для Афганістану були окупантами.
Читати далі
Проблема Зеленского в его культурном коде
“Наш враг мечтал, чтобы мы отказались праздновать 9 мая и победу над нацизмом”, – заявил Зеленский. Наверное, ради этого и войну начал – чтоб не дать нам праздновать. Проблема Зеленского не в том, что он какой-то там враг, предатель или что-то подобное. Вполне возможно, что его помыслы чисты, а мотивы благородны. Проблема Зеленского в том, что он – представитель Единой Постсоветской Культуры. И, вполне возможно, по его мнению, победой в войне будет возвращение к статусу-кво в гуманитарной сфере. Так сказать, “Make «Сваты», not war”.
Читати далі
Брехливий бенкет під час війни
Совкове застілля від президента хоча вбоге та недоречне, але цілком логічне – він втрачає підтримку, і тому йому створюють картинку всенародної любові. Тиск на нехитру емоцію вже використовується не вперше, раніше це були діти. Проте телевізійна ілюзія все сильніше контрастує з реальністю, і скільки б поруч з ним не посадили достойних людей, від цього криза не припиниться, армія не підсилиться, руйнація інституцій не сповільниться, а кротівня не зникне. Цікаво було почути національну ідею: виявляється, максимальна висока мета – це зустрітися десь із “пляшкою і холодцем”, тобто “забыть кровь”, якщо називати речі своїми іменами. Погана гра, все більше людей прозріває, але треба, щоби всі.
Читати далі
Мы для них всего лишь субстрат
Давайте, расскажите мне о бесплатных квартирах, о том «как нас все боялись». Расскажите мне о бесплатной медицине и лучшем в мире образовании. А лучше – о миллионах погибших в ГУЛАГе, умерших от голода у себя на пороге. И выживших в этой мясорубке, на НЕСКОЛЬКО поколений оглушенных памятью, обескровленных геноцидом, боящихся поднять глаза.
Читати далі
Чей адрес – Советский Союз?!
Те люди, которые выкладывают картинки с советской сгущенкой, румяными бубликами, кефиром и тушенкой и еще приписывают: “я оставлю это здесь, а вы подумайте…” Чтобы что? Чтобы слюнки потекли? Выкладывая картинки из прошлого, первое, что нужно дописывать, – это: “я был молод / я была молода”. ВСЕ. Далее идут следствия… “Мы были молоды, и нам было плевать на политику, кого там убили, кого депортировали, у кого отобрали имущество, чьих детей отправили в детдом… Я не помню, я не знаю, мне было плевать, я был и остаюсь безразличным к чужой судьбе и правде”. И так далее. Это будет честно.
Читати далі
Анігіляція України
Про шаманські танці навколо руської спадщини я написав для “Zaxid.net” ще в далекому 2010-му… Нічого нового тут нема.
“Переписування історії відбуватиметься не лише в суто підручниковому контексті, а й матиме амбіції сформувати, як любили нещодавно казати, новий міф України. І цей новий міф просто неможливий без різноманітних спроб анігіляції й нейтралізації власне українського проекту з його мазепами, петлюрами й бандерами… Однак, йдеться тут не так про створення інтеґрального мультикультурного світу в країні, де кожен народжений у ній геній – українець без огляду на етнічне походження, як про бажання витіснити українське, що асоціювалось із сучасною і недавньою історією, на марґінес”.
До 30-річчя Незалежності в країні перемогла «какая разница»? (фото, відео)
Відзначати річницю Незалежності фетишами імперії, від якої, власне, проголосили незалежність – це шизофренія. Звісно, у дитинстві й морозиво смачніше, й «газіровка по 3 коп», і загалом все здається прекрасним. Але є святі речі. Використовувати ностальгію за часами, коли життя за визначенням прекрасне, і тим застити пам‘ять про те, чим по суті була імперія, абсолютно недоречно у переддень головного українського Свята. Тим більше, на Алеї Героїв Небесної Сотні, які віддали життя за те, щоб совок не повернувся. Хай навіть Вовчику чи кому там кортить морожена за 20 коп і газіровкі за 3.
Читати далі
Головний плюс Зеленського
У Зеленського є одна властивість: він час від часу вкидає важливі теми. Несвідомо, нехотячи, як заєць, який заскочив у сад і випадково зірвав «розтяжки» з бляшанок і консервних банок. Згадайте знамените «какая разніца», коли без перебільшення тисячі людей визначилися, що різниця все-таки є. І аргументували свою позицію. Або ось тепер «плюси і мінуси» совка. Давно я не бачила такого одностайного, серйозного і всебічного обговорення теми радянського спадку і радянського минулого. Так, ці розмови все ще крутяться довкола «морозива по 20», і я вже бачила критичні зауваження, мовляв, скільки можна про це говорити, давайте закриємо тему і забудемо. Я абсолютно впевнена, що цю тему не можна закривати, доки ми не доб’ємося свого.
Читати далі
Ностальгатори за совком страшніші за «синіх китів»
Ми, кому випало пожити і там, і тут, хто здатен порівняти, ми розуміємо, що сучасне розмаїття – далеко не назавжди. І що відкат від сьогоднішнього до вчорашнього може відбутися дуже швидко, не встигнемо озирнутися. Але поряд з нами живе критична маса людей, які не цінують і гноблять те, що мають, і готові це все пустити під ніж заради блажі, порожньої фантазії. Від першого експерименту «хоч посміємося» у 1917 до першого голодомору українців 1921-1922 років минуло п’ять років. За нашими мірками, це одна президентська каденція.
Читати далі