Мы для них всего лишь субстрат

Давайте, расскажите мне о бесплатных квартирах, о том «как нас все боялись». Расскажите мне о бесплатной медицине и лучшем в мире образовании. А лучше – о миллионах погибших в ГУЛАГе, умерших от голода у себя на пороге. И выживших в этой мясорубке, на НЕСКОЛЬКО поколений оглушенных памятью, обескровленных геноцидом, боящихся поднять глаза.

Читати далі

Чей адрес – Советский Союз?!

Те люди, которые выкладывают картинки с советской сгущенкой, румяными бубликами, кефиром и тушенкой и еще приписывают: “я оставлю это здесь, а вы подумайте…” Чтобы что? Чтобы слюнки потекли? Выкладывая картинки из прошлого, первое, что нужно дописывать, – это: “я был молод / я была молода”. ВСЕ. Далее идут следствия… “Мы были молоды, и нам было плевать на политику, кого там убили, кого депортировали, у кого отобрали имущество, чьих детей отправили в детдом… Я не помню, я не знаю, мне было плевать, я был и остаюсь безразличным к чужой судьбе и правде”. И так далее. Это будет честно.

Читати далі

Анігіляція України

Про шаманські танці навколо руської спадщини я написав для “Zaxid.net” ще в далекому 2010-му… Нічого нового тут нема.
“Переписування історії відбуватиметься не лише в суто підручниковому контексті, а й матиме амбіції сформувати, як любили нещодавно казати, новий міф України. І цей новий міф просто неможливий без різноманітних спроб анігіляції й нейтралізації власне українського проекту з його мазепами, петлюрами й бандерами… Однак, йдеться тут не так про створення інтеґрального мультикультурного світу в країні, де кожен народжений у ній геній – українець без огляду на етнічне походження, як про бажання витіснити українське, що асоціювалось із сучасною і недавньою історією, на марґінес”.

Читати далі

До 30-річчя Незалежності в країні перемогла «какая разница»? (фото, відео)

Відзначати річницю Незалежності фетишами імперії, від якої, власне, проголосили незалежність – це шизофренія. Звісно, у дитинстві й морозиво смачніше, й «газіровка по 3 коп», і загалом все здається прекрасним. Але є святі речі. Використовувати ностальгію за часами, коли життя за визначенням прекрасне, і тим застити пам‘ять про те, чим по суті була імперія, абсолютно недоречно у переддень головного українського Свята. Тим більше, на Алеї Героїв Небесної Сотні, які віддали життя за те, щоб совок не повернувся. Хай навіть Вовчику чи кому там кортить морожена за 20 коп і газіровкі за 3.

Читати далі

Головний плюс Зеленського

У Зеленського є одна властивість: він час від часу вкидає важливі теми. Несвідомо, нехотячи, як заєць, який заскочив у сад і випадково зірвав «розтяжки» з бляшанок і консервних банок. Згадайте знамените «какая разніца», коли без перебільшення тисячі людей визначилися, що різниця все-таки є. І аргументували свою позицію. Або ось тепер «плюси і мінуси» совка. Давно я не бачила такого одностайного, серйозного і всебічного обговорення теми радянського спадку і радянського минулого. Так, ці розмови все ще крутяться довкола «морозива по 20», і я вже бачила критичні зауваження, мовляв, скільки можна про це говорити, давайте закриємо тему і забудемо. Я абсолютно впевнена, що цю тему не можна закривати, доки ми не доб’ємося свого.

Читати далі

Ностальгатори за совком страшніші за «синіх китів»

Ми, кому випало пожити і там, і тут, хто здатен порівняти, ми розуміємо, що сучасне розмаїття – далеко не назавжди. І що відкат від сьогоднішнього до вчорашнього може відбутися дуже швидко, не встигнемо озирнутися. Але поряд з нами живе критична маса людей, які не цінують і гноблять те, що мають, і готові це все пустити під ніж заради блажі, порожньої фантазії. Від першого експерименту «хоч посміємося» у 1917 до першого голодомору українців 1921-1922 років минуло п’ять років. За нашими мірками, це одна президентська каденція.

Читати далі

Комплексы недолюбленного народа

Все фразы про “свои, из народа”, “народовластие”, “сметем олигархов, посадим простого парня, из народа” базируются на обычной зависти и еще нескольких аспектах. Наше большинство напичкано установками, что быть богатым – зло. Что богат – значит, украл. Всякой дребеденью про лучшее время в совке и бесплатные школы, про тяжелый труд, и что труд, который умственный, почти не считается. Народ у нас покалеченный совком, и неосознанно он чувствует себя недолюбленным. Ему недодали, он недожил, недопробовал, недополучил.

Читати далі

Мы живем среди совка и его последствий

Само стремление спустить, наконец-то, в утиль весь этот “культурный багаж” сомнительной ценности – это вполне неизбежное желание любого человека, который просто не готов жить с головой в… прошлом. Нет, не всякий, кто хочет вымести совок – совок. Нет, не всякий, кто хочет выключить Ротару, готовит построение концлагеря. Цвета штанов для вступления в НСДАП по-прежнему недостаточно. Не бывает так, чтобы евреи из Египта всерьез вышли, а египетские традиции с собой взяли.

Читати далі

Ми втомилися від брехні, пане президенте

Ще жоден президент України не додумався після року провалів сховатися за дітей. Навіть Янукович не додумався. Зміст звернення – окрема тема. Настільки цинічна брехня на тлі дитячої мі-мі-мішності – тема для дисертацій психіатрів. Для українського суспільства продовжують створювати солодку телевізійну ілюзію, вдавшись вже до примітивних пропагандистських штампів з використанням образу “отца нації” серед дітей. Захопившись ідеями безкарних маніпуляцій, колективний клоун сам відірвався від реальності, в якій буде абсолютно безсилим уникнути відповідальності за вчинені не телевізійні, а справжні злочини.

Читати далі

Маркер нового совка у владі

Рада збирається зняти вікові обмеження для роботи на держслужбі. Найбільша проблема Зеленського — гострий кадровий голод. Жодна адекватна людина не захоче бруднити себе співпрацею з некомпетентними, проросійськими, а іноді просто неадекватними політиками. Лава запасних КВН-щиків вичерпалася ще рік тому. За ними прийшли гвалтівники, особи з кримінальним минулим та люди Медведчука. Хто далі? Правильно! Комуністи, які давно були на пенсії. Кравчук, Фокін, призначений тиждень тому головою Одеської ОДА Гриневецький. Саме тому і прибирають вікові обмеження.

Читати далі

Яким може та має бути український пенсіонер

В мене є одна дискусійна пропозиція. Створити новий еталон “українського самозайнятого пенсіонера”. Людина, в якої є стимул працювати на себе і платити один невеличкий податок, скажімо, 5%, хай навіть з певними обмеженнями по обороту та видам діяльності. І оцей “еталон” пенсіонера широко розпіарити, розтиражувати як образ людини хоча й літньої, але досвідченої, діяльної, відповідальної перед своєю громадою і державою, яка займає шановане та почесне місце у суспільстві, і до того ж має можливість втілити те, на що не вистачило часу та сил до пенсії.

Читати далі

Так здорово жить было

Я застал советский союз на одиннадцать лет. И молоко в треугольных пакетах с синими и алыми полосками, и галстук цвета полосок на молоке, и ту самую колбасу по 2.20, и мороженое, ага, куда ж без него. Я его, понимаешь, помню неплохо, и вижу, как за тридцать почти лет память о союзе превратилась в ложь. Вранье, которое “совки” вливают в уши молодым, скучая на самом деле не за Союзом как таковым, а просто за молодостью. Молодым врут. Врут искренне, самозабвенно, даже в этот момент будучи абсолютно уверенными в том, что говорят.

Читати далі

Совок протирічить Україні

Я точно не готовий більше слухати вскукареки про нашу історію, про ДніпроГЕС, збудовану особисто ЦК КПРС, про піонерів-гемороїв та про святе право Кремля використовувати тут свої soft power assets. Все. Це вже не просто гидко, це вже абсурдно. Або український топос, або совковий. Або страждають совки, або страждають українці, або беремо компромісний варіант, проспект Героїв Сталінграда впирається у вулицю Степана Бандери, і страждають обидві категорії. Здається, ми вже переросли перехідний період піклування про ніжні почуття бабусь-КПРСниць та дідусів-НКВДшників. Час вже потурбуватися про наступні покоління.

Читати далі

Третє вересня – це не тільки совкова відрижка

Я, звісно, нікому погрожувати видаленням за подібні згадки не став, але іноді негативний контекст лише підкреслює ваше перебування в старих совкових наративах і служить їх пропаганді. Про що це я? Просто, доки зранку закипає чайник, а він у мене закипає повільно, я роблю прогулянку стрічкою в фейсбук. Удень туди заглядаю дуже рідко. І цього ранку трохи ошизіваю: кожен 3-4-ий пише: “Хто мені згадає сьогодні про 3 сєнтября, видалю”, чи щось подібне. Я людина ґрунтовна, вирішив сам згадати, що ж такого цього дня сталося, про що не можна згадувати.

Читати далі

Є люди, від яких мене розриває на шмаття…

Я дуже стараюсь виховати в собі максимальну толерантність. Не називати ідіотів ідіотами. Стараюсь, наче мантру, повторювати собі, що інший погляд на речі – це нормально, якщо він не суперечить закону і не шкодить людям. Але ти можеш скільки завгодно тикати гомо совєтікус самовпевненими писками в реальність і їхні власні парадокси, але це ніколи не приносить результатів. І що з ними робити, я не знаю. От думаю, може взяти собі на ковбасне утримання бодай одного нещасного? Купувати йому по палці «Докторської» і сервелату раз на кілька днів, а в обмін він перестане бути ідіотом? Як думаєте, спрацює? 😉 

Читати далі

За что люди любили СССР

Есть такая штука – эффект монастыря. Человеку, привыкшему жить в среде, где не нужно принимать решения, очень больно выходить во внешний мир. Поэтому некоторые скучают даже по тюрьме.

Читати далі
Усі відео