Нахабна демонстрація «гібридної» агентури у серці України

Київ, затоптаний і паралізований «п’ятою колоною». Сотні автобусів на під’їзних дорогах. Тисячі «акаючих» і квакаючих «батюшок» і «вірян», які вже не завдають собі клопоту шифруватися. «Скааажтє, кааак прааить на мааалєбнь?» на нашій Інститутській і Грушевського, під поглядами Небесної Сотні. Так, ніби питають – ну і що? Що ви нам зробите? Вони знають, що не отримають відповіді, ні симетричної, ні асиметричної, ніякої. Що вище керівництво держави у нас чорті де, чи то у запої, чи то на морі. Що народ у більшості своїй стоїть і чухає потилицю – як же воно отаке получилося, га?

Читати далі

Горіхові новини

У зв’язку з сімейними обставинами я кілька днів прожила без без новин… Кожну з цих новин, якщо читати ретроспективно, мозок автоматично відносить до категорії дивних. І ти розумієш, що пояснити це все так, щоб у світі зрозуміли і не сміялися, практично неможливо. Вовки, які надрали зад російському ведмедю, раптом добровільно перетворилися на циркових пуделів, буквально розвернулися у стрибку. Хто в таке повірить? Тому я тут подумала… Я не читатиму новини якийсь час, напевно. Краще я їх писатиму. Наприклад, такі.

Читати далі

Один день із Президентом, або Черешня їде на Схід (фото, відео)

Один день на сході у товаристві Петра Олексійовича. Прямуємо на Схід, на зустріч із нашими захисниками з 10-тої ОГШБр. Їхали не з пустими руками. До нашої з Фондом Порошенка та ГО Справа Громад співпраці з 10-ою ОГШБр долучилися 3 124 українці, які перерахували хто 5, хто 5 тисяч, хто 10 тисяч гривень. Сьогодні ми доставили партію з бригадного комплексу, сітки та генератори, які загалом коштували майже 1 мільйон гривень. Привезли в наш Нью-Йорк таблички для дорожніх знаків з новою назвою. Разом із волонтерами і патріотами відзначили річницю звільнення Слов’янська та Краматорська. Костянтинівка, Краматорськ, Слов‘янськ — міста, де українці точно знають високу ціну свободи і щастя жити на рідній землі.

Читати далі

Найпишніші квіти ростуть над прірвою

Сьогодні повернулася з літературного фестивалю у Краматорську. Колишнє прифронтове місто, воно шість років лишалося у пам’яті згустком болю, холоду, бруду і темряви. Без опалення, без ліхтарів, без доріг. Взимку 2015 року Краматорськ розстрілювали росіяни. Менше всього я уявляла, що колись приїду у Краматорськ на літературний фестиваль. Хто б міг подумати… Чисті, вилизані до блиску вулички; розкішні парки із вигадливими клумбами, фонтани. І таке відчуття свободи… Це такий контраст із тим що відбувається на окупованій території. Таке враження, що там висмоктують життя, а тут воно буяє, ніби люди, які обпеклися, намагаються надолужити втрачене, цінуючи прості життєві речі. Але я була б не я, якби не знайшла політику.

Читати далі

Головний плюс Зеленського

У Зеленського є одна властивість: він час від часу вкидає важливі теми. Несвідомо, нехотячи, як заєць, який заскочив у сад і випадково зірвав «розтяжки» з бляшанок і консервних банок. Згадайте знамените «какая разніца», коли без перебільшення тисячі людей визначилися, що різниця все-таки є. І аргументували свою позицію. Або ось тепер «плюси і мінуси» совка. Давно я не бачила такого одностайного, серйозного і всебічного обговорення теми радянського спадку і радянського минулого. Так, ці розмови все ще крутяться довкола «морозива по 20», і я вже бачила критичні зауваження, мовляв, скільки можна про це говорити, давайте закриємо тему і забудемо. Я абсолютно впевнена, що цю тему не можна закривати, доки ми не доб’ємося свого.

Читати далі

Людські життя – не кулька катали. Життя солдата – тим більше

Сьогодні Володимир Зеленський озвучив статистику втрат російсько-української війни, яку він так і не наважився назвати російсько-українською. За версією пана Зеленського, за перших три місці 2021 року ми втратили «20 загиблих і 57 поранених». Я хочу нагадати Верховному Головнокомандувачу реальну кількість бойових втрат за цей період. А саме, 25 загиблих, 40 поранених, 12 травмованих і 1 особа викрадена з опорного пункту (зниклий безвісти). Вова, хто ти такий, щоб перекидати їх туди-сюди як на рахівниці? Чому ти не знаєш поіменно своїх мертвих, чому вони не приходять до тебе уві сні та наяву?

Читати далі

Рекламувати життєво необхідний і одночасно недоступний товар – верх цинізму

Людей вкурвлює принцип розподілу вакцини між заслуженими та популярними блогерами та «громадськими діячами», люди не розуміють, чому тому чи тій медійній персоні вкололи, а чиїсь мамі/татові/бабусі з інвалідністю – ні. Початкова ідея про те, що таким чином буде пропагуватися вакцинація, повністю провалена. Вони влаштовують шоу. Вони вакцинують обраних по телевізору, лицемірно киваючи на темний народ. Перекладаючи таким чином відповідальність з хворої голови на здорову. Мовляв, кампанія зірвана не через відсутність вакцини, а через низьку свідомість населення.

Читати далі

Як можна бути в опозиції до протоплазми?!

Під час правління Петра Порошенка на думку не спадало, що я могла б стати кращим Міністром оборони, ніж Степан Тимофійович. Чи могла б порулити Міністерством охорони здоров’я ефективніше за Уляну. Чи виступити з трибуни ООН переконливіше за Петра Олексійовича. Ну це ж дикість, правда? А тепер такі думки виникають. Можна бути в опозиції до влади з ідеологічних причин. Можна критикувати владу за неправильну тактику чи стратегію. Щоб з цими дискутувати, потрібно якось опуститися на їхній рівень. Ви зможете? Бо я не уявляю, як це технічно можливо.  

Читати далі

Ностальгатори за совком страшніші за «синіх китів»

Ми, кому випало пожити і там, і тут, хто здатен порівняти, ми розуміємо, що сучасне розмаїття – далеко не назавжди. І що відкат від сьогоднішнього до вчорашнього може відбутися дуже швидко, не встигнемо озирнутися. Але поряд з нами живе критична маса людей, які не цінують і гноблять те, що мають, і готові це все пустити під ніж заради блажі, порожньої фантазії. Від першого експерименту «хоч посміємося» у 1917 до першого голодомору українців 1921-1922 років минуло п’ять років. За нашими мірками, це одна президентська каденція.

Читати далі

Йому не боляче. Це не його п’єса

Другу добу безкінечно прокручуємо новини, чекаючи реакції вищого керівництва на загибель наших військових. Мало в чому так проявляється ницість Зеленського, як у реакції на бойові втрати. Реакції страуса, реакції демонстративного, викличного ігнорування. Хлопці, пробачте. Я не знаю тільки, кому. Йому не пробачайте, нам ніби нема за що… Просто пробачте, якщо чуєте і якщо зможете.  

Читати далі

Хоч хтось думає про майбутнє (відео)

Джон Байден звернувся до нації з двоетапним планом виходу з короно- та економічної кризи. Заздрість – негідне почуття, тому ми не заздримо, ні. Ми спостерігаємо зі щирим замилуванням, як за різдвяним дивом. А що, так можна було? Глава держави, який не показує мавпочок, не кривляється, не випинає рахітні груди у маєчці, не пускає слину – мамо, де я? Хороша новина для українців полягає у тому, що хоч хтось думає про майбутнє. Тобто є шанс, що воно таки настане.

Читати далі

Рік, проведений за фортечними мурами

Ми їх укріплювали як могли. Ми давали прихисток своїм, ми робили вилазки на ворожу територію, ми захищалися. Ми знаємо, що могло б бути, якби не дай, Бог.
Ми зітхаємо за тим, що могло б бути, якби Бог дав (розуму). Ми дивимося на нашу фортецю і потихеньку розширюємо її стіни. Якщо піднятися трохи вище, то видно сигнальні вогні. Там теж не сидять склавши руки. І там борються, і ще там… І щоразу нові люди підходять на Банкову, і є надія, що при потребі нас буде багато. Достатньо багато. І ще є відчуття, що чорна тьма, яка накрила Україну, розсіюється. Таке враження, що весна прийде.

Читати далі

Гусєв Свинарчуку – не товариш

Новопризначений глава «Укроборонпрому» Юрій Гусєв оголосив про намір ліквідувати концерн. От чого не можна відібрати у зелених – це відчуття стилю. І часу. Вони щоразу примудряються обрати момент, коли їхні дії зможуть завдати найбільшої шкоди Україні. Роздерибанити «Укроборонпром» за рік – це все одно що на Марс злітати за той самий термін. Подібні розділення потребують років напруженої та дуже дорогої роботи. Будь-які подібні рухи в авральному режимі покладуть «Укроборонпром». Паралізують українську оборону. Це буде катастрофа, якої путін не зміг досягти за сім років агресії. А Володимир Зеленський та його команда беруться виконати за рік.

Читати далі

Кілька порад спічрайтерам Зеленського

Зеленський на своєму телеграм-каналі висловився про річницю референдуму за проголошення Незалежності України. Вова, назавжди забудь фразу «ми воювали». Як тільки тобі підсовують текст зі словами «зброя», «захищати», «ціною власного життя» і т.д., згортай промову трубочкою і прикурюй. Так само, коли тобі приносять слова про гідність, хоробрість, самопожертву чи просто порядність, викреслюй зразу. Вони тебе тролять, Вова. Знущаються і плюють в очі. У твоєму персональному контексті будь-який натяк на збройну боротьбу є знущанням.

Читати далі

Україна одночасно з ковідом має ще й чуму

Щоразу, коли українець стикається з реальністю, він з певним здивуванням виявляє прямо протилежний стан тому, про що розповідають з телевізора. З одного боку, щасливий до неможливості Вова, який наїв за час «хвороби» такі щоки, що у телевізор не поміщається. З другого, тисячі людей, які перехворіли на ту саму хворобу, після виходу з лікарняного виглядають так, ніби місяць провисіли на дибі. То кому вірити, своїм відчуттям, досвіду своїх друзів і родичів, чи тому веселому пляцку у відосиках, який сочиться маслом від екстазу?

Читати далі

Жіночій погляд восени

Світ змінюється, країна змінюється, і те, що ми з вами розгубилися і не знаємо, до чого йде, теж вказує на зміни. На дворі осінь, звичайно. Але це ще не остання осінь. Попереду маячить велике всеукраїнське прибирання, і не факт, що дотерпимо до весни. Як там казав один діяч, я вже забула прізвище – весна прийде, садити будемо? Теж мені, аграрії. Вам тут кожна перша скаже, найкраще посадки проводити восени.

Читати далі
Усі відео