Перемога над зрадою
Найбільший, найцінніший урок, який винесли з війни такі як я, – це те, що нам не потрібно дозволу, щоб втрутитися. Що у країні немає не наших справ. Що ми можемо пхати свого носа у армію, школу, медицину, державні закупівлі, ходити на суди і мітинги, писати, виступати з пікетами, збирати і витрачати гроші, заявляти свою позицію. Що на питання «Тобі більше всіх треба?» можна спокійно відповідати «Так».
Читати далі
Вадим Пристайко дав ряд інтерв’ю, присвячених нормандським перемовинам, мінським угодам і виборам на окупованих територіях. Перше враження по прочитанню – Боже, він же барабан. Абсолютно порожній. І це хибне перше враження. Коли у воюючій країні зовнішньою політикою рулить порожнє місце, це означає, що справжні керманичі, яким це вигідно, далеко не ідіоти.
Читати далі
Сеанс екзорцизму, проведений на Майдані силами ультраправих аграріїв, дав перший урожай. Сьогодні Кучма підняв голову, зробив губи качечкою і уточнив: А ви знаєте, що вся шайтан-формула запрацює тільки після ліквідації ОРДЛО? Ми знову гребемо у НАТО чи ні? І чи впливає на ці віражі той факт, що лондонський суд ухвалив важливе процесуальне рішення у справі проти одного колишнього власника «ПриватБанку»? Бо якщо зовнішньополітичним курсом України можна керувати, всього лише тицяючи паличкою у бородатого олігарха, – якщо це так просто, то не зупиняйтесь, Петре Олексійовичу.
Читати далі
Майдан відбудеться саме тоді, коли буде потрібно, не раніше і не пізніше. А поки ми з великим соромом спостерігаємо за подіями і чекаємо, доки до частини наших громадян дійде усвідомлення зробленої помилки. Дійде через шлунок, через кишеню, якщо шляхи доведення через серце і голову заблоковані. А після того – ну що його готувати? Він готовий.
Читати далі
Знаєте що вони насправді роблять? Випускають джина з пляшки. Провокують, педалюють і витягують на світ найбільш ниці, підлі інстинкти. Заздрість, жадібність, мстивість – все те, на чому так віртуозно зіграли на росії, перетворивши народ на перегній, і що тепер насаджують в Україні. Найбільше панікують саме виборці Зеленського, які тільки зараз почали усвідомлювати, кого саме вони породили. І розуміють, що ті 25 %, яких вони так вдало «зробили», не зможуть і не захочуть їх захистити.
Читати далі
Переглянула виступ Зеленського на форумі YES. Причому спочатку фуршетну частину, там, де він розважає комічними скетчами гостей за накритими столами, під дзвін бокалів і виделок, а потім промову, яку він виголосив у якості президента України. Я розумію, офіційні спічі зараз пише хтось із «квартальних», чисто для економії, щоб гроші із сім’ї не виходили. Ну це ж немислимо, коли двадцятихвилинний виступ перед європейськими політиками базується а) на примітивній метафорі; б) на відвертій брехні; в) створює для світових ЗМІ картину убогої, нещасної, обкраденої України із половиною вареника в зубах. Те, що пробачалося опозиційному кандидату, який виїхав у президентство на хайпі, не пробачається самому президентові.
Читати далі
Я б на їхньому місці боялася б не військових, а нас, маленьких і задовбаних українців. Людей, які трохи розчарувалися, трохи впали у депресію, зайнялися власним життям, відгородилися від держави, оптимізували податки, викопали картоплю та всілися з відром попкорну дивитися, що буде далі. У принципі, ми готові до шоу і навіть пробачаємо організаторам дебільні конкурси – нам дійсно цікаво подивитися, як 73% виборців зіткнуться із наслідками свого вибору. Але великою помилкою буде вважати, що роль стороннього глядача – це відтепер наша постійна роль.
Читати далі
Фундаментальна відмінність між мною і виборцем Зеленського – вони голосували за те, щоб мені персонально стало гірше. Не допускаючи думки, що за інших рівних умов я житиму краще за них. Тому що ми дуже швидко обростаємо бізнесом. Це для вас закінчаться безкоштовні ліки у стаціонарі та виплати по безробіттю, а не для мене. Це ви колись перечитаєте зелені листівки, на яких нема нічого, жодної обіцянки, жодної програми – тільки «зробимо їх разом».
Читати далі
Поїздку Зеленського до Туреччини можна оцінити з двох позиції, емоційної та прагматичної. Емоційна – це шоу, яке нам і згодували, коли банальна репліка Ердогана, до того ж криво-косо перекладена з другого разу, подається як основна родзинка візиту. Але розумієте, на Зеленського не потрібно дивитися. Його потрібно слухати. Які там у нього браслети, якої м’якості піджак, у якій амплітуді смикаються руки-ноги – це взагалі не має значення. Важливе інше.
Читати далі
Якщо зуміли вони, ці недобитки шістдесятих, тихі подвижники, які вперто записували старі пісні, створювали маленькі шкільні музеї, берегли на горищах стародруки та писані на дошках ікони, закопували у залізних бідонах фотографії та архіви, маючи тільки надію, що колись, і точно не при їхньому житті, це знадобиться і допоможе відродити оновлену Україну. То невже не зможемо ми? Нас же мільйони насправді, і нам є на що опертися. Бо у нас є досвід виснажливої столітньої боротьби, з якої Україна вийшла переможцем.
Читати далі