Російська корупція – просто подарунок долі

Після війни можна пам‘ятник російській корупції замутити. Я б радив ставити десь на кордоні. Лицем до Росії. Всі ці легендарні розробки, всі ці «аналогов нет», ось що допоможе Росії нарешті піти на смітник. Ми маємо зрозуміти та цінити, що за вісім років самі навчились збирати на нічне бачення для ЗСУ та безпілотники. А ворог цей час пиляв бюджети. Ні, не просто вкинув на асфальт те, що мало піти на армію. Це кепсько, звісно. Але супостат пиляв безпосередньо на армії й все одно наважився напасти. Як росіяни пиляють, показує різницю між народами. Бо в нас може не бути «Байрактара», та за пару днів буде. І є майбутнє. А в них ні дрона, ні майбутнього.

Читати далі

Фактор піхотного Коляна

Мене часто питають, на що я сподіваюся в протистоянні з Москвою? Очевидно ж, Путін не заспокоїться. Втрати його не зупинять. Техніка? Він познімає з постаментів Т-34 та ІСи часів сталінізму. Солдатські матері? Він заткне їм роти грішми. На що ж я сподіваюся? Відповім. Я сподіваюся на російського солдата. Голодного, обідраного, лихого і придурковатого, аби розумінням не засмучував начальство. І неймовірно страстнотерпного. Я вірю в піхотного Коляна, як влучно охрестили російських солдат ще в часи Абхазької війни.

Читати далі

Сирійська багатокроківочка кремля

Пишуть, що Росія перекидає війська з Сірії до України. Для Москви це не тільки жест відчаю, але і можливість піти, не дуже втративши лице. Бо знаєте ж – ворог у брами, скажені орди укронацистів на кордоні, соколи пітуна потрібні вдома! Тож піпол схаває і не вдавиться, ще й аплодуватиме стоячи, бо нащо той Асад, коли потрібно рятувати бамбас. Чи це дозволить швидко і ефективно Росії наростити угрупування в Україні – питання дуже суперечливе.

Читати далі

Прийшов час для нової реальності

Весь світ бачить і робить висновки. Тепер ті, хто міг би боятися, – не бояться. А їх кроки на підсилення власної обороноздатності зрозумілі, але не від того, що російська “міць” страшна. Скоріше, вона хвора на голову. Тепер ті, хто вважав армію росії другою в світі, – вже так не вважають. Тепер ті, хто думав, що росія може бути чиїмось захисником, – вже абсолютно точно впевнені, що росія вміє бути виключно агресором. Деякі проблеми мають досить просте рішення: треба усунути джерело агресії, і весь світ зітхне з полегшенням.

Читати далі

Росіяни зібрались на війну

Ору з росіян, які кажуть, що ось зараз (після того як ми потопили «Моськву») жарти скінчаться, і ми відповімо за все. Тепер-то нам покажуть кузькіну мать. Всьо, тепер все буде серйозно, і нам можуть навіть «обьявить войну за нападєніє на терріторію рф». Трєпєщіті, українці. Тому відповідати ми повинні так, щоб їм було боляче. Так, щоб ссалися йти в армію ще покоління. Так, щоб російський корабель рахував дальність наших ПКР в два рази довшою, ніж написано в офіційних документах, і не підпливав ближче. Щоб пілот писав заповіт кожного разу, коли сідає в літак. Щоб упирі, які сидять у російських штабах, не відчували себе в безпеці.

Читати далі

Цей дощ надовго

Недооцінка ворога та легковажний оптимізм шкідливіші за паніку. Гадаю, попервах ми все робили правильно: у страху очі по яблуку, тому з ворога треба сміятися, це корисно для здоров’я. Але незле також розуміти, з ким ми маємо справу. А це не самі лише упирі з Кремля й гіпстери з московського Kalina Bar, це та сама «глибинна Росія», про яку писав один із архітекторів путінізму Владіслав Сурков. Яка вона? Чого вона хоче? Скільки витримає? Перші два питання мають сенс тільки в контексті третього (бо інакше мені пофіг, що там у них): коли вона нарешті лусне, та смердюча Імперія зла?

Читати далі

Росіяни не вміють воювати

Якби вони, росіяни, вміли воювати, то ми би зараз бачили якусь філігранну роботу. Адекватні країни прораховують – чи можна запустити ракету туди, де є діти? Яка вартість помилки? Які наслідки? Які пріоритети? Але Росія століттями якось жила, але навчилася лише вихвалятися неіснуючими досягненнями. Саме Україна зараз показала світу, які ж росіяни брехуни. Ми неначе зайшли до їх власної хати та витягнули назовні їх брудну білизну. Нехай всі дивляться, з ким домовлялися, з ким торгували, кому потискали руку. Тому що після потискання руки з Московією цю руку ще довго треба буде відмивати.

Читати далі

JIIA: Росія – це Левіафан, що веде війну на всіх напрямах

У РФ тристоронні взаємини між політикою, військовими та суспільством вказують на те, що військові виконують функцію формування «надбільшості» для підтримки чинної влади. Про це у дослідженні на тему виживання авторитарних режимів «Зміна характеру цивільно-військових відносин у Росії» пише Японський інститут міжнародних відносин (JIIA) – приватний, позапартійний аналітичний центр, що спеціалізується на зовнішніх справах і питаннях безпеки.

Читати далі

Озброєний до зубів ворог на порозі

Зеленському, як актору, варто хоча б Чехова згадати. Там, де про сцену, рушницю і неминучий постріл. І припинити слухати заангажованого «миротворця» Єрмака. Бо недалекоглядний чи боягузливий головнокомандувач – це найгірше, що може статися з країною за таких умов. Армія вже здатна дати відсіч ворогу, якщо у неї на руках не виснутиме страх і невпевненість президента.

Читати далі