Одним із найпомітніших моїх минулорічних постів став допис про дідуся і синю ізолєнту. Але за 10 хвилин фейсбук його нещадно зніс. Спробую для історії запостити той забанений допис. 30 березня 2022 року…
Читати далі
В Ірпені 5 березня 2022 року було море вогню. В самісінький вир подій за нами приїхала Морська піхота України. Шановні морпіхи. Саме завдяки Вам ми вже з 6 березня багато днів поспіль вивозили людей з Ірпеня так само, як це робили Ви. Бо Ви показали, що так можна було. Повертайтесь живими. Дякую.
Читати далі
Є ситуації, про які має знати вся країна. 15.08.2022 парламент проголосував у цілому закон, де прямо виписано дії РНБО, Уряду задля того, щоб заводи на відстані до 30 км від межі адміністративно-територіальної одиниці, розташованої в районі бойових дій або такої, що перебуває в окупації, були вивезені і стали працювати на оборонний комплекс України, а не росії. Минуло майже пів місяця. Сьогодні дізналися, що закон заветований Президентом через одну з поправок, які були підтримані в залі. Всім наплювати на те, що ці заводи можуть потрапити до рук росіян і будуть використані ними проти нас?
Читати далі
Сім рейсів гелікоптерів, які вже стали легендою. В заблокований Маріуполь. На територію заводу «Азовсталь», який став останнім рубежем оборони міста. Хроніка подій зі спогадів безпосередніх учасників.
Читати далі
Уявіть, як із триповерхової школи евакуюються у сховище три-чотири сотні непідготовлених жевжиків. У них є на повну евакуацію 3-5 хвилин. Іншими словами, можна й з-за парти не вставати. Просто надіятися на те, що прилетить по комусь іншому. Бо надіятися, що росіяни не наважаться бити по освітніх закладах – це триндець як наївно. Є два правила щодо прогнозування поведінки росіян: Коли росіяни брешуть? Коли росіянин відкриває рота, тоді й бреше. Що росіяни можуть зробити? Усе найгірше з того, що лише може придумати будь-чия схиблена фантазія, – це вони зроблять.
Читати далі
Було якось одне невеличке село на Донбасі, яке було нікому не цікаве, але через нього, на жаль, пролягала дорога, що йшла на Волноваху, за яку на той момент точилися бої. Село без води, без їжі, під постійними обстрілами та штурмами. Весь цей час ми казали місцевим, щоб вони виїжджали, поки є можливість. Але кожного разу вони не могли виїхати з села, бо в них знаходились якісь дуже поважні причини залишатися в селі. В один із днів руські пішли на штурм…
Читати далі
Кава була дуже гаряча, тому я, подмухавши, поставив горнятко на стіл поруч з червоно-чорним повербанком. Він лежав тут вже місяць, і особисто я мав мало надій, що Андрій зможе повернути його законному власнику. Ми познайомились із ним випадково. Під час опрацювання запиту на евакуацію з багатоповерхівки в Ірпені. Запропонували їм негайно виїхати, одначе отримали у відповідь категоричну відмову. Єдино що – один з мешканців попросив Андрія зарядити йому повербанк, щоб можна було заряджати телефони. Андрій миттю віддав йому свій, заряджений, а натомість забрав собі хазяйський.
Читати далі
Коли зелені говорять, що вони нібито готувалися до війни, вони брешуть. Коли влада говорить, що побудова оборонних споруд нічого б не дала, вона бреше. Коли влада говорить, що підготовка до війни завдала б удару по економіці країни, вона бреше. Влада знає, що людей, які пережили окупацію і знущання загарбників безпосередньо, – меншість. Влада намагається впливати на ту частину населення, яка ворога реально не бачила. Влада намагається їх заколисувати, мовляв, влада зробила все, що могла. Перелік фактів злочинної недбалості Зеленського.
Читати далі
Окупанти знищили насіннєвий фонд Херсонського аграрного університету. Як же так, чому не евакуювали? Те саме щодо картин Куїнджі, Айвазовського, скіфського золота і багатьох інших незворотних втрат. Безцінні скарби, які можна було вивезти із зони ураження ще до початку бойових дій. Саме тоді, коли Данілов почав ходити на ефіри у чорних трусах поверх штанів, про щось нам натякаючи. Весь січень був витрачений на те, щоб посадити Порошенка і вивезти у безпечні місця “своїх” людей, от і все. Відповідальність за такий стан справ лежить на політичному керівництві країни, яке до останнього саботувало заходи з оборони.
Читати далі
Президенти України Леонід Кучма, Віктор Ющенко та Петро Порошенко закликали політичне та дипломатичне керівництво усього світу допомогти українській владі врятувати життя цивільних і військових українців, яких на території заводу “Азовсталь” за наказом Путіна намагаються знищити російські війська. “Зараз вже не йдеться про рівний чи нерівний бій. На очах усього світу відбувається спроба кривавої помсти і розправи росіян над тими, хто хоча й перебуває в оточенні, але переміг їх силою духу і силою вол”, – йдеться у зверненні Президентів України.
Читати далі
Ми підібрали їх на одній з вулиць Ірпеня – чоловік, жінка і мала дитина. Вони йшли пішки до Романівки з-під обстрілів і радо погодились підсісти в наше авто. Дорогою розговорилися:
– Куди далі? В Києві родичі є?
– Ні, немає. Поїдемо, мабуть, в Прилуки, – сказав чоловік.
– В смислі, в Прилуки?! З Ірпеня та в Прилуки?! Ви в курсі, що там зараз? – синхронно отетеріли ми. – Може, таки на Захід? Волонтери приймуть, розселять, там безпечно.
– Так а шо? Там, де окупація, вже все спокійно, людям он в Мелітополі вже світло дали. Спокійно живуть. Все буде нормально.
Я стис кермо і здалося, що почув, як зарипів пластик. Ми висадили цю родину на Романівці, і єдине, кого мені було шкода, – це дитину. Коли закрилися дверцята, я зірвався з місця з вереском шин, втискаючи всю лють в акселератор.
Я сама закликала не гризтись, але мене просто розриває від того, що я дедалі частіше бачу в цьому чортовому фейсбуці. Бо коли всі нарешті усвідомлять, що ціна нашого з вами прожитого сьогодні дня – це тисячі життів тих, хто за нас помер. На що ми витрачаємо цей свій оплачений кров’ю тисяч день? На срач, на полювання на відьом серед своїх, на те, аби помірятись чий же патріотизм більший, ширший і красивіший?
Читати далі
Спершу зафіксуємо ці слова: “Я завжди ходив у цивільному одязі, а в листопаді одягнув чорну форму – це був знак того, що ми готуємося”, – секретар РНБО Олексій Данілов. Як так готувалися, що Чонгар… ну ок, не про Чонгар, – якщо готувалися, чому не вивезли фонди музеїв там, де чекали атаку? Музей Примаченко, музей Сковороди, музей Куїнджі, полотна Айвазовського, Глущенка, Яблонської, чиї ще… скільки втрачено? Фонди краєзнавчих музеїв Каховки, Херсона, Мелітополя… скіфське золото – 275 предметів – де воно? Держава, яка готується до війни, вивозить і ховає свої культурні скарби. Чому це не було зроблено з листопада по лютий?
Читати далі
Як завжди у таких випадках, щоразу як я і чимало моїх друзів намагаємося не загострювати через ворожий тиск на фронті, влада починає бити в спину. Якщо для ЗЕкоманди загострення на фронті, в першу чергу, – час для зведення рахунків, то хай вигрібає також. Секретар РНБО Олексій Данілов виступив з заявою, що провести масштабну евакуацію мирного населення до початку широкомасштабної війни було неможливо.
Читати далі
Кожна людина – планета, зі своєю історією, цивілізацією, поглядом на світ. Чоловіки на блок-постах, хлопці в кузовах військових КрАЗів, місцеві на роверах, що підказують дорогу, водії зустрічних чи попутних фур. Кожна фраза від них – оповідь. Кожна розмова з ними – параграф підручника історії. Кожне вечірнє чаювання – книга. Кожне мовчання з місцевими волонтерами, виснаженими, висохлими за ці 40 днів ззовні і зсередини, – літопис визвольної боротьби. Коли ми переможемо, і війна скінчиться, я поїду цими ж шляхами у мандри. Місця сили. І духу. З ким росіяни тут зібрались воювати?
Читати далі
Ми знову капітально сьогодні зайшли в це багатостраждальне місто. Працювали багато наших колег-волонтерів. Вони просто богі евакуації – чітко, злагоджено, будинок за будинком, підвал за підвалом – вивозили людей саме з екс-окупованих територій. Евакуйовані сотні ірпінців. Ушкоджені фізично та/або психологічно, але живі. Важко було їхати назад, на Київ, і читати пожовклі біг-борди про місто-мрію, де дуже круто придбати за вигідними умовами квартиру. Сюрреалізм як він є. ЗСУ продовжують дотискати орків. Коли дотиснуть, настане час скорботи за полеглими. І настане час вертати життя на вулиці міста в лісі. Ірпінь житиме. Переможемо.
Читати далі
