Імперія намагається завойовувати тих, до кого дотягнеться
Заколебали.
– Ооо, російські війська прийшли, тому що там говорили російською…
Ага. Особливо в Сирії та в Грузії, і ще трішки в Лівії та Центральноафриканській республіці. Дивно лише, що на Кіпр та в Ізраїль, де народ поколіннями живе, знаючи лише російську, вони при цьому не дійшли.
– Ооо, російські війська прийшли, бо там голосували за ПР і взагалі купа ватників…
Чомусь росіян немає на Миколаївщині, в Кривому Розі, в Одесі, на Закарпатті. Зате вони були на Київщині, знищили пів Чернігова та пів Сум. Не дуже “ватні” регіони.
Раз і назавжди.
Росіяни приходять туди, де мають суто фізичну можливість це зробити, пройшовши через війська країни, що захищається, або відтіснивши їх. Херсонщина не ватніша та не російськомовніша за Миколаївщину. Просто там ЗСУ не впоралися, а на Миколаївщині – впоралися. Це єдиний справжній чинник.
Найспокійніші області в Україні зараз, знаєте які? Чернівецька та Кіровоградська. Певно, нам всім треба жити та голосувати так, як в Кіровоградській області. Це нас всіх врятує. Або ні. Можливо, якийсь вплив має те, що Кіровоградська просто тупо в центрі, і дійти до неї росіянам важкувато.
Будь-хто, хто розповідає вам про те, що в Україні є кращі та гірші регіони, і гірші самі запросили росіян своєю короткою спідницею, а от ви, мешканці кращих, – молодці, зайчики, не те що он тє ось, – розпалює сепаратистський наратив. Часто від власної мерзотності, але інколи і за російські гроші.
Я розумію, дуже хочеться погладити себе по чутливих місцях, приговорюючи “ми ето шо-то одно, а от ви, Секлета Филипівна, шо-то другоє”. Окремим громадянам це самопестування дорожче за країну, тому вони радо підхоплюють російський наратив 2004-го року вироблення, обмазуються ним і несуть в люди.
Вони ще інколи називають себе патріотами. Я називаю таких громадян іншими словами. А ви – як знаєте.
