Тим, для кого це досі «не моя війна»

Ми тут з видавництвом активно шукали перекладачів на англійську. І що мене вразило у процесі: двоє людей відмовилися від роботи над книгою тільки тому, що йдеться про воєнну тематику. Дослівно: я вірю, що роман класний, але «це ніяк не скасовує важкості самої теми». Це таке дивне відчуття, коли ти раптом виявляєш, що живеш у світі рожевих поні. І що твої співгромадяни – як квіти сакури. Ніжні, тендітні, пливуть собі на хвилях дзену. Я рада за вічно вагітних людей, яким протипоказано дивитися на некрасиве. Які можуть собі дозволити у сьомий рік воюючій країні не розстроюватися.

Поділитися:
Share
Читати далі

Час бутлегерів чи сухого закону

Так жити не можна. Жити, коли коронавірус вбиває не легені, а мозок нації. Коли лідер бігає зранку по кабінетах чи натискає кнопки селектору: «що мені говорити ввечері?». Україна для олігархів чи для людей? Визначіться, пане Зеленський. Після відповіді на це базове запитання все інше стане легшим. Вже рік від зеленських лунає: «ааааа…» А десь, в цей же час, горять чорнобильські ліси та йде війна. До цього давно нікому діла немає. Окрім тих, хто воює та дихає отруєним повітрям.

Поділитися:
Share
Читати далі

Ми сидимо не в карантині, а в засідці. Щоб перемогти

Дивлячись на цей бардак, на місці Бога я б давно стукнув кулаком по цій дурній кульці, щоб вправити їй мізки. Але його терпіння куди більше за моє. Він просто дав нам можливість загнати себе в черговий кут. Виколупати з навколишнього світу якийсь екзотичний вірус. Але залишив дверцята, в які можна вийти. Коли говорять, що «світ ніколи більше не буде іншим», я слабо в це вірю. Але шанс на те, що нас всіх струсоне, є. У нас є величезний досвід виживання в будь-яких умовах. Просто треба не забувати, що коли ми об’єднуємося, – все стає добре. Хочеш допомогти протриматися тим, хто потребує допомоги? Приєднуйся до нас у зборі продуктових наборів.

Поділитися:
Share
Читати далі

Все вийде. Якщо не здаватися і не боятися

Війна триває, набирає нових обертів і оточує з усіх боків тих, хто ризикує кожен день. Лицемірні розмови про «мир за всяку ціну», сором’язливе мовчання про втрати, байдужість більшості, згортання всього, за що воювали шість років. Справжня зрада, прикрита постійно діючим шоу. Що робити? Якщо ви не хочете випробувати, що таке життя в країні, яка зрадила свою армію під час війни, зробіть хоча б той мінімум, який вам доступний. Тут всього два простих кроки. Допомогти тим, хто воює. Зупинити тих, хто хоче зробити їх ризик безглуздим.

Поділитися:
Share
Читати далі

Поки живемо ми та наша пам’ять

Після довгих п’яти років, три з яких я провів в полях Донбасу, ні разу не побачивши ППД бригади, я не думав, що, маючи на даний момент таку армію, зможу спитати:

Як ми докотились до стагнації патріотизму, повернення проросійських морд та возвеличення дій влади, що ведуть Україну в рабство пропаганди проросійського миру? Не за таку долю України ми воюємо 6 років. Не за такі плани загинули тисячі українців. Не за такі успіхи жевріє пам’ять про наших героїв.

Поділитися:
Share
Читати далі

Гібридне оголошення гібридної війни (відео)

1 березня 2014 року Совєт Фєдєрациї затвердив звернення Путіна “об использовании Вооружённых Сил Российской Федерации на территории Украины до нормализации общественно-политической обстановки в этой стране» ©. До початку президенства Порошенка залишалося три місяці (з 7 червня) , за які росіяни розгорнули війну ще і на Донбасі. Хто розпочав війну, яка її мета, кому вона вигідна, і хто наживається, – є в документах та очевидно для будь-якої нормальної людини.

Поділитися:
Share
Читати далі

Війна з собою (гімн напіврозпаду)

У нас демократія вищого левела. Війна з собою. При ній гризня між вчорашніми своїми – цілком собі «здобута» норма. З розстрільними списками, обіцянкою ліхтарів і мотузок, і з дружньою різаниною, і стріляниною в перспективі. Я не буду впадати в наївність і закликати вас до єдності. Просто до самозбереження. Відірвіться від захоплюючих «міжусобних» воєн. Уважно подивіться на своїх «командирів». А потім озирніться навколо. І подивіться через голови тих, що б’ються, на обрій. Над нами як і раніше грозовий фронт. Розгребіть завалені ходи між окопами. Киньте натикані тут і там барикади і блокпости. Вони дивляться не в ту сторону. І перестаньте один на одного кричати, закривши очі.

Поділитися:
Share
Читати далі

Іспит

7 років тому, навесні, здавалось би, холоди позаду, нас накрило снігом… 6 років тому нас накрило цунамі авторитаризму і війни… 1 рік тому нас збив з ніг буревій Клоун… Зараз нас от-от накриє стихія недуги. Але хіба трапилося щось нове? Якою б не була суть стихії, перед загрозою лиха і під ударом його найціннішою є єдність. Витримка і єдність. Не втратити людяність і державність. Цінувати справжніх, тримати дистанцію від зомбаків різного ґатунку і сприймати це як іспит. Який ми обов’язково складемо.

Поділитися:
Share
Читати далі

Це вже війна манкуртів з українцями

Як тільки влада зміниться – вони сядуть. Тут незаконний тиск на слідство, перевищення влади, дії на користь іноземної держави. Все. Назад в них шляху немає. Тільки вперед – виконувати політичні домовленості з Росією. Якщо Зеленський не догнав, то йому пояснять. Ці домовленості, “домашнє завдання” від чекістів, про яке вічно патякає Пристайко, озвучує їм Путін. Це завдання – “побєдіть националістов”.

Поділитися:
Share
Читати далі

Я – цивільний. Чи закінчилася моя війна? Ні

Не чекайте від мене спокою і теплих капців. Ця війна повинна закінчиться тільки перемогою. Тому вважайте, що я просто поміняв ділянку фронту. Тому що за нашими спинами занадто багато чого почало відбуватися не так. Багато що вилізло з нір на поверхню. Дуже пахне зрадою самих себе і реваншем. Тому що комусь хочеться згорнути та обнулити Україну, яка нарешті почала себе усвідомлювати. Тому, чим би я не займався, я продовжу воювати. До перемоги.

Поділитися:
Share
Читати далі

Глядачі

Не треба дивуватися і кричати “дно!” Хор Верьовки – це поки не про масові страти. Але вже на межі страти свідомості. Немає нічого дивного в тому, що до низькопробного шоу підключилося шоу більш високого класу. І вони гримнули разом “гімн більшості”, в який вони перетворили хорошу українську пісню. Це як ми з вами співали “горіла шина”, тільки навпаки… Це гімн торжества. Ні, таки не люмпена, не охлосу – глядача. Це більшість нації – глядачі. Це їм – хліба і видовищ. Глядачів спочатку треба зробити “громадянами”. А потім “нацією”. Тоді все буде незворотнім. Ми не зробили цього. І це – наша помилка. І не розслабляйтеся. Нам ще починати все спочатку.

Поділитися:
Share
Читати далі

Не будет никакого потом

Зачастили посты, в которых красиво и обтекаемо написано, что надо сейчас сосредоточиться на экономике, это и есть ключ к победе. Ага, вот как разбогатеем, так сразу начнем воевать. Как жирок нарастим, так сразу. Знаете, «потом» не будет. Харьковские соглашения, если кто забыл, они же тоже подавались под соусом скидки на газ и заботы исключительно про животик и кармашек среднестатистического. Кто ж подвох от России ждал тогда, правда? Ну, кроме самой России, которая уже тогда готовилась завоевывать Украину. Но как-то вот забылось. Так что очень скоро можно ждать более продвинутого тезиса – заботиться об экономике и благосостоянии населения Украины проще в сотрудничестве с Россией.

Поділитися:
Share
Читати далі

Два ключових питання до Президента Зеленського

Відповіді на ці питання визначають долю України як держави. Від прямої відповіді на них Президент Зеленський, на жаль, ухиляється. Тому існування України як держави і доля українського народу знаходяться під великим питанням. Теми корупції-тарифів і т.п. можуть стати просто неактуальними.

Поділитися:
Share
Читати далі

Хто ж наживається на війні?

Я будь-яку людину вважаю за заводськими налаштуваннями розумною і здатною користуватися логікою. Але тільки до моменту, коли вона каже: Оцей, отой і он той ще наживаються на війні. А потім не може довести своє твердження фактами. Поки що єдина людина, про яку я можу сказати, що вона нажилась на війні – це мамина тітка Валентина Хуанівна…

Поділитися:
Share
Читати далі

Вова та Війна

Може ви думаєте, що нинішньому верховному головнокомандувачу немає чого згадати? Чи вніс він свою лепту у порятунок України п’ять років тому? Маловіри! Не покладаючи на рояль, в поті самого фейсу, він робив те, що вміє найкраще. Принижував Україну і тебе, мій милий пересічний мешканець. П’ять років тому він готував до виходу свій черговий шедевр, п’яту річницю якого відзначатимуть через два дні (сподіваюся широко і голосно).

Поділитися:
Share
Читати далі

Вакарчук зібрався на війну. Внутрішню

Вакарчук у програмі «Право на владу», 1+1: «Ми не виграємо війну проти Росії, якщо не почнемо вигравати війну внутрішню — проти корупції, проти олігархів, проти тих, хто сьогодні узурпував всю владу». Ця фраза наштовхнула мене сформулювати причини, чому я його не переношу на дух.

Поділитися:
Share
Читати далі
Усі відео