Перемога над зрадою
Як тільки влада зміниться – вони сядуть. Тут незаконний тиск на слідство, перевищення влади, дії на користь іноземної держави. Все. Назад в них шляху немає. Тільки вперед – виконувати політичні домовленості з Росією. Якщо Зеленський не догнав, то йому пояснять. Ці домовленості, “домашнє завдання” від чекістів, про яке вічно патякає Пристайко, озвучує їм Путін. Це завдання – “побєдіть националістов”.
Читати далі
Не чекайте від мене спокою і теплих капців. Ця війна повинна закінчиться тільки перемогою. Тому вважайте, що я просто поміняв ділянку фронту. Тому що за нашими спинами занадто багато чого почало відбуватися не так. Багато що вилізло з нір на поверхню. Дуже пахне зрадою самих себе і реваншем. Тому що комусь хочеться згорнути та обнулити Україну, яка нарешті почала себе усвідомлювати. Тому, чим би я не займався, я продовжу воювати. До перемоги.
Читати далі
Не треба дивуватися і кричати “дно!” Хор Верьовки – це поки не про масові страти. Але вже на межі страти свідомості. Немає нічого дивного в тому, що до низькопробного шоу підключилося шоу більш високого класу. І вони гримнули разом “гімн більшості”, в який вони перетворили хорошу українську пісню. Це як ми з вами співали “горіла шина”, тільки навпаки… Це гімн торжества. Ні, таки не люмпена, не охлосу – глядача. Це більшість нації – глядачі. Це їм – хліба і видовищ. Глядачів спочатку треба зробити “громадянами”. А потім “нацією”. Тоді все буде незворотнім. Ми не зробили цього. І це – наша помилка. І не розслабляйтеся. Нам ще починати все спочатку.
Читати далі
Зачастили посты, в которых красиво и обтекаемо написано, что надо сейчас сосредоточиться на экономике, это и есть ключ к победе. Ага, вот как разбогатеем, так сразу начнем воевать. Как жирок нарастим, так сразу. Знаете, «потом» не будет. Харьковские соглашения, если кто забыл, они же тоже подавались под соусом скидки на газ и заботы исключительно про животик и кармашек среднестатистического. Кто ж подвох от России ждал тогда, правда? Ну, кроме самой России, которая уже тогда готовилась завоевывать Украину. Но как-то вот забылось. Так что очень скоро можно ждать более продвинутого тезиса – заботиться об экономике и благосостоянии населения Украины проще в сотрудничестве с Россией.
Читати далі
Відповіді на ці питання визначають долю України як держави. Від прямої відповіді на них Президент Зеленський, на жаль, ухиляється. Тому існування України як держави і доля українського народу знаходяться під великим питанням. Теми корупції-тарифів і т.п. можуть стати просто неактуальними.
Читати далі
Я будь-яку людину вважаю за заводськими налаштуваннями розумною і здатною користуватися логікою. Але тільки до моменту, коли вона каже: Оцей, отой і он той ще наживаються на війні. А потім не може довести своє твердження фактами. Поки що єдина людина, про яку я можу сказати, що вона нажилась на війні – це мамина тітка Валентина Хуанівна…
Читати далі
Може ви думаєте, що нинішньому верховному головнокомандувачу немає чого згадати? Чи вніс він свою лепту у порятунок України п’ять років тому? Маловіри! Не покладаючи на рояль, в поті самого фейсу, він робив те, що вміє найкраще. Принижував Україну і тебе, мій милий пересічний мешканець. П’ять років тому він готував до виходу свій черговий шедевр, п’яту річницю якого відзначатимуть через два дні (сподіваюся широко і голосно).
Читати далі
Вакарчук у програмі «Право на владу», 1+1: «Ми не виграємо війну проти Росії, якщо не почнемо вигравати війну внутрішню — проти корупції, проти олігархів, проти тих, хто сьогодні узурпував всю владу». Ця фраза наштовхнула мене сформулювати причини, чому я його не переношу на дух.
Читати далі
Якщо ми зараз не почнемо доносити інформацію, кого призначає Президент, як вони будуть боротися з Росією (не шляхом призначення СЗР корєша з медаллю від ФСБ РФ), що наступне Коломойський прибере в портфель чи з ринку, що саме порушує нова влада, то ми можемо отримати не РЕВАНШ, а зовсім іншу Країну… Навколо стільки людей з інформаційним вакуумом, що аж страшно…
Читати далі
Часто чую і читаю заклики: “Розслабтеся, вибори пройдуть, і все буде як було незалежно від результату”. У 2010, обираючи Януковича, так розслабилися, що ще й зараз до тями не прийдемо. І знаючи “мудрий” розслаблений український народ, маю напружитись і навіть думати, чи не мало напружився.
Читати далі
Особливо «порадував» в останні дні бізнес – найбільш прагматична і реальна частина населення. Тільки за вчора я спостерігав кілька випадків «перебудови». Це коли люди, успіх і існування яких безпосередньо залежать від реальності, стають прихильниками очевидної порожнечі. Вони вже готові закрити очі і «спробувати». Навіть якщо вони вибрали Зе, лідера очевидно безпорадного і некомпетентного. Вибирати хитродупу дорогу “на раптом” добре в чистому полі. А ми всі на мінному.
Читати далі
Те, що ви 5 років тому мріяли про чарівників, і що за хвилину з розваленої країни постане США, не дає вам права розказувати, що шут олігарха, нічтожество свинопсяче – це результат дій влади. Бо якби ви хоч трохи цінували подвиг тих, хто загинув за країну, ви б цього навіть не подумали, не те що сказали.
Читати далі
Продовжую переглядати передвиборні програми кандидатника. І якщо чергові обіцянки комуністичного раю ще якось можна терпіти, то обіцянки припинити війну за 100/200/365 днів, повернути Крим і Донбас якось взагалі не переварюються. Рєбята, якщо ви знаєте як припинити війну за 100 днів, як повернути Крим і Донбас, то якого хріна ви робили 5 років, чому допускали обстріли, смерті людей? Чи ви хочете сказати, що путін вам щось особисто пообіцяв?
Читати далі
Викладені проблеми реальні. Так, вони потребують вирішення. Але. Вирішити їх можна або шляхом поступової еволюції суспільства, або у далекій перспективі. І все це за умови, що Україна продовжить той курс, який ми маємо зараз. Бо інакше…
Читати далі
Как же утомляют нытики, особенно мужского пола, мол, как же так, мальчиков на убой послали?! Открою вам страшную тайну. У нас война идет. Пятый год уже идет. А война – это такая штука, где нет розовых пони. А убеждение словом на поле боя не работает.
Читати далі