Енергетичний терор України не пов’язаний з ударами по російських НПЗ
На війні немає місця помсті, є лише одне – планомірне та раціональне знищення та полон ворога. Немає емоцій. Є лише дії, що наближають перемогу. З обох сторін.
Читати даліНа війні немає місця помсті, є лише одне – планомірне та раціональне знищення та полон ворога. Немає емоцій. Є лише дії, що наближають перемогу. З обох сторін.
Читати даліУ травні РОВ зосередили свої комбіновані удари на двох типах об’єктів – це енергетична інфраструктура та аеродроми. Але у травні потенціал ударів був дещо нижчим, ніж у попередні місяці.
Читати даліМосковське царство, Росія, імперія, СССР, РФ. Правильно називати все це московською деспотією, яка послідовно ховалася за різними вивісками. Вона була, є і буде цивілізаційно безплідною, антицивілізацією, екзистенційною загрозою для західної цивілізації.
Читати даліЗагибель пропагандистки Дугіної – російська історія на 150%. Таке роблять тільки зсередини. Продати комусь в Україні смерть Дугіна (а тим більше його дочки) як перемогу майже неможливо. Нє, ну в фейсбуці знають камишового діда, але не в телеку. Тому якщо у нас і є такі групи або такі можливості, пріоритет був би іншим. Когось, кого знають у нас, обрали б.
Читати даліТе, що росіяни роблять зараз з тисячами, вони планують робити з мільйонами українців. Терор – це єдина пропозиція їхня нам. Більше нема нічого. І ні. Вони не збираються завойовувати лояльність населення. Їм просто нічим. Ні свободи, ні розуму, ні успішності. Вони можуть нас лише психологічно зламати. Терором. Як зламали в свій час Голодомором. Терор, психологічний злам, пропаганда.
Читати даліНинішня війна з Росією дала нам унікальну і страшну можливість по-іншому оцінити дії українських підпільників 1920х-1950-х років. Росія своєю агресією провалила нас у минуле, де знову реальністю стали поняття окупант, колаборант, підпільник. Де на підконтрольній ворогу території вияви спротиву можуть бути лише підпільними, а боротьба нерідко — терором. Де вбивство окупанта або колаборанта — не злочин, а заслужена помста і, можливо, порятунок тисяч інших. То, може, якщо не вміємо оцінювати минуле в належному контексті, зробимо це з перспективи сьогодення, відважимося по-іншому подивитися на вчинки тих, кого досі боїмося назвати героями і кого досі іноді тавруємо як терористів?
Читати даліЧи стане наполегливості, нарешті, подивитися собі під ноги – жах Бучі, Макарова, Ворзеля починався жахом в Маріїнському парку 1918 року. Просто ми вирішили про це забути. Ми вирішили, що тріумф на трупах, названий УРСР, – це «також_Україна». Ми боялися назвати окупацію окупацією, а окупанта ворогом. Непокаране зло повернулося. Повернулося ще й тому, бо в Маріїнці досі стоїть упир Ватутін, тому що метро – Льва Толстого, проспект – «Перемоги», а не Брест-Литовський, тому що донедавна існувала абсурдна фраза «театр російської (!) драми імені Лесі Українки (!)»… Просто зло вважало, що тут воно теж вдома.
Читати даліПутін, як Гітлер колись, також має ілюзію, що терор проти мирного населення і постійна загроза від його орди зламають дух українців і виснажать країну, бо зруйнують її економіку, знищать міста і знекровлять села. В таких умовах критично важливою є допомога Заходу – і вона надходить. Тож останні погрози біснуватого Польщі спрямовані саме на підрив цієї допомоги. Але, як і Гітлер зі Сталіним, Путін помиляється. Він судить світ по собі – і буде дуже здивований, коли реальність знову вирве його зі світу кривавих ілюзій. Але буде пізно – і для нього, і для московії.
Читати даліО 6:30 ранку вламувалися додому до Тетяни Чорновол, Марусі Звіробій, сьогодні – до Володимира Омеляна, відомого безжальною критикою режиму. Політична вмотивованість, вибірковість і мета цих дій настільки відверті та далекі від правової держави. Політична мотивація всіх цих обшуків очевидна – закрити рота. Моральна складова огидна – шантаж і пресинг, дошкулити в найбільш болючий спосіб, аби принизити, налякати родину, стареньку маму, маленьких дітей. Ви хочете, щоби вас боялися? Але це лише об’єднує нас. Хто сіє вітер, той пожне бурю…
Читати даліРосії від нас треба лише одного, щоб ми повернулися в її систему цінностей, впливів і координат. Щоб у нас було так само, як у них. Просто раджу всім апологетам бойків, вілкулів, тимошенчих, зеленських та їм подібним спробувати відчути себе на місці Павла Гриба. Бо ці “курси й шляхи миру” без перемоги й гідності ведуть саме до таких наслідків для простої звичайнісінької людини.
Читати далі