«Шануй – пам’ятай – досліджуй»
Після презентації проекту меморіального комплексу на Марсовому Полі у Львові знайшлися люди, які розгледіли в могилі невідомого солдата… совок. Мовляв, вона не потрібна. Наведемо різкість на питання.
Читати далі
історія
«Спершу вона краде історію, потім – територію»
Нам (українцям, поневоленим народам росії, всьому світові, який хоче позбутися російської загрози) потрібна неросійська історія росії.
Читати далі
Україні потрібна Стратегія історичної політики
Вибух повномасштабної російсько-української війни зробив невідворотними корінні зміни в українській історичній політиці. Питання лише в тому, як здійснити їх не на шкоду, а на користь державі, зокрема – зміцнити її перед лицем російської агресії.
Читати далі
Трохи про українське націєтворення
Нація може включати групи з різними мовами, з досить помітними культурними розбіжностями, однак її не існує без “міфу про походження”, що розділяється всіма її членами. Нація починається з творення спільної історії й за неї міцно тримається.
Читати далі
Типи колоніалізму та український колоніальний досвід
Україна має поступово, але ґрунтовно та методично роз’яснювати собі та світові різні аспекти багаторічної колоніальної поведінки Росії та її неоколоніальні мотиви та методи в нинішній збройній агресії.
Читати далі
Фашизм із російським акцентом
Як саме і чому фашизм став панівною ідеологію в Росії: історія та паралелі.
Читати далі
Завтра була війна
Ми не помічали, що із перервами, паузами, наступами, відступами, перемогами, програшами, тріумфами і катастрофами, українці ведуть бій із загрозою зі сходу багато століть.
Читати далі
На часі лікування від хвороби самозабуття
Соцмережі обговорюють, що «Війна і мир» із пучком імперських рефлексій випаде зі шкільної програми. А які зміни мають статися із предметом «Історія»? При чому як світової, так і України… Від 1792 липова минувшина вкачувалася в літературу, шкільні програми, свята, політичні обґрунтування експансій імперії. Царі, генсеки, президенти – усі культивували і доповнювали неосяжну матрицю. Питання чи готові лідери думок консолідовано рухати в маси український історичний наратив? Ми готові визнати – наше уявлення про минуле є наслідком переписаної реальності?
Читати далі
Ми не використовуємо історію зараз. Ми створюємо цю історію
Зазвичай на війні і державна, і недержавна (народна) пропаганда використовують відсилання до історії своєї країни. Вірші поетів з підручників, патріотичні картини, відомі за школи, порівнюють зі знаковими війнами минулого. Це робиться колись свідомо, а колись абсолютно автоматично для того, щоб відомими всім образами мотивувати націю на подальшу боротьбу. Наша війна не така.
Читати далі
Від вибору України залежить «саме буття росії»
Вийми Україну з “російського тіла” – виявиться діра, народ “іхтамнєтов” з фрагментарною історією й культурою. Тож, як зауважив у своїй статті Георгій Федотов: “Без подвига, — России нам не спасти”. Війна на знищення України – це “подвиг” російської культури, яка викохала “чужого”, що може існувати, лише виївши душу Іншого та привласнивши його дім. Тому маємо не лише перемогти в цій війні, а й назавжди витравити “чужого” з нашої культури, розпізнавши та ідентифікувавши його в нашому погляді на минуле та в культурі в найширшому розумінні.
Читати далі
Популістичне ярмо українців
Не варто дивуватися підтримці калькованих з більшовиків “слуґ народу” – історія завжди повторюється через невивчені уроки, іноді у вигляді фарсу, як зараз. Той же “вождь” і “духовний лідер” – тільки карикатурний. Те саме Політбюро – тільки з продюсерів, шахраїв і збоченців. Ті самі обіцянки “свєтлого будущєго” – тільки “конца епохі” та “економічного прориву”. Та сама газета “Правда” – тільки “Г+Г”. Ті самі претензії до всього світу – тільки про “почіму ми нє в НАТО?”. Місія нашого покоління розірвати це порочне коло та нарешті знищити холопський менталітет “слуґа-хозяїн” – інакше станемо ще одним сумним прикладом історії.
Читати далі
Історичні уроки та біблейські аналогії
Україні “щастить”. Ми стали свідками багатьох малоймовірних подій (див). Особливо в останні п’ять років. Вдасться нам пройтися по краю леза ще раз? Зіграє варіант із низькою ймовірністю? Хто зна. Роби, що мусиш, і нехай буде, що буде. Звідси логічне запитання – а що ми мусимо робити в будь якому із ймовірних варіантів?
Читати далі
Про що напишуть у підручниках майбутнього
Ми живемо в історичні часи. І, здається, ми в цей раз не вляпуємось в історію, а такі входимо туди. Входимо достойно, як суб’єкт світової церковної політики і як важлива частина світового православ’я, а також як країна, яка крок за кроком здобуває все більше реальної незалежності.
Читати далі
Історія не безлика, особливо на переламах
Москва знає нашу історію краще за нас, знає, що треба зламати або прибрати головну фігуру українського опору, щоб нав’язати свою імперську волю, а партизанщини, анархії та атаманщини вона не боїться, топить у крові. Якщо ми їй знову дамо цей шанс своїми руками – розплата не забариться, полистайте підручники.
Читати далі
Про цивілізаційний вибір
Той хто розуміє, що проблема в ньому, – міняє себе. Той хто бачить свої проблеми в інших, – підтримує тих, хто обіцяє вирішити його проблеми за нього. Історія безжальна. Кому віддасть перевагу в цьому цивілізаційному виборі пересічний українець, я не знаю. Я знаю інше. Якщо зараз він обере популістів, невдовзі ми знову обиратимемо між Заходом і Москвою.
Читати далі
Україна – не Росія. 15 років поспіль (відео)
Кучму почули. Російська інтелігенція не підбирала слів. Кучму звинувачували у русофобії. Ніколи ще український топ-політик не робив заяв настільки категоричних щодо Росії. Росія ще не знала, що книжка Кучми була першою ластівкою – невдовзі Україна неодноразово справами доводитиме, що Україна – не Росія.
Читати далі