Ситуація з так званою УПЦ, а насправді з Митрополією РПЦ в Україні, нагадує дві реалії — стокгольмський синдром і жертву домашнього насильства. Обидва феномени підказують нам, що слід робити в такій ситуації.
Читати далі
У тексті Foreign Policy йдеться про США, але України він стосується ще більшою мірою, тому що занепад історії, а особливо воєнної історії під час війни, – це катастрофа.
Читати далі
Про особливості сучасної політики історичної пам’яті історик Сергій Громенко розповів «Історичній Свободі». І чому назва вулиці має значення, навіть якщо вона заасфальтована…
Читати далі
Після презентації проекту меморіального комплексу на Марсовому Полі у Львові знайшлися люди, які розгледіли в могилі невідомого солдата… совок. Мовляв, вона не потрібна. Наведемо різкість на питання.
Читати далі
Нам (українцям, поневоленим народам росії, всьому світові, який хоче позбутися російської загрози) потрібна неросійська історія росії.
Читати далі
Вибух повномасштабної російсько-української війни зробив невідворотними корінні зміни в українській історичній політиці. Питання лише в тому, як здійснити їх не на шкоду, а на користь державі, зокрема – зміцнити її перед лицем російської агресії.
Читати далі
Нація може включати групи з різними мовами, з досить помітними культурними розбіжностями, однак її не існує без “міфу про походження”, що розділяється всіма її членами. Нація починається з творення спільної історії й за неї міцно тримається.
Читати далі
Україна має поступово, але ґрунтовно та методично роз’яснювати собі та світові різні аспекти багаторічної колоніальної поведінки Росії та її неоколоніальні мотиви та методи в нинішній збройній агресії.
Читати далі
Як саме і чому фашизм став панівною ідеологію в Росії: історія та паралелі.
Читати далі
Ми не помічали, що із перервами, паузами, наступами, відступами, перемогами, програшами, тріумфами і катастрофами, українці ведуть бій із загрозою зі сходу багато століть.
Читати далі
Соцмережі обговорюють, що «Війна і мир» із пучком імперських рефлексій випаде зі шкільної програми. А які зміни мають статися із предметом «Історія»? При чому як світової, так і України… Від 1792 липова минувшина вкачувалася в літературу, шкільні програми, свята, політичні обґрунтування експансій імперії. Царі, генсеки, президенти – усі культивували і доповнювали неосяжну матрицю. Питання чи готові лідери думок консолідовано рухати в маси український історичний наратив? Ми готові визнати – наше уявлення про минуле є наслідком переписаної реальності?
Читати далі
Зазвичай на війні і державна, і недержавна (народна) пропаганда використовують відсилання до історії своєї країни. Вірші поетів з підручників, патріотичні картини, відомі за школи, порівнюють зі знаковими війнами минулого. Це робиться колись свідомо, а колись абсолютно автоматично для того, щоб відомими всім образами мотивувати націю на подальшу боротьбу. Наша війна не така.
Читати далі
Вийми Україну з “російського тіла” – виявиться діра, народ “іхтамнєтов” з фрагментарною історією й культурою. Тож, як зауважив у своїй статті Георгій Федотов: “Без подвига, — России нам не спасти”. Війна на знищення України – це “подвиг” російської культури, яка викохала “чужого”, що може існувати, лише виївши душу Іншого та привласнивши його дім. Тому маємо не лише перемогти в цій війні, а й назавжди витравити “чужого” з нашої культури, розпізнавши та ідентифікувавши його в нашому погляді на минуле та в культурі в найширшому розумінні.
Читати далі
Не варто дивуватися підтримці калькованих з більшовиків “слуґ народу” – історія завжди повторюється через невивчені уроки, іноді у вигляді фарсу, як зараз. Той же “вождь” і “духовний лідер” – тільки карикатурний. Те саме Політбюро – тільки з продюсерів, шахраїв і збоченців. Ті самі обіцянки “свєтлого будущєго” – тільки “конца епохі” та “економічного прориву”. Та сама газета “Правда” – тільки “Г+Г”. Ті самі претензії до всього світу – тільки про “почіму ми нє в НАТО?”. Місія нашого покоління розірвати це порочне коло та нарешті знищити холопський менталітет “слуґа-хозяїн” – інакше станемо ще одним сумним прикладом історії.
Читати далі
Україні “щастить”. Ми стали свідками багатьох малоймовірних подій (див). Особливо в останні п’ять років. Вдасться нам пройтися по краю леза ще раз? Зіграє варіант із низькою ймовірністю? Хто зна. Роби, що мусиш, і нехай буде, що буде. Звідси логічне запитання – а що ми мусимо робити в будь якому із ймовірних варіантів?
Читати далі
Ми живемо в історичні часи. І, здається, ми в цей раз не вляпуємось в історію, а такі входимо туди. Входимо достойно, як суб’єкт світової церковної політики і як важлива частина світового православ’я, а також як країна, яка крок за кроком здобуває все більше реальної незалежності.
Читати далі
