Кожне життя зараз на вагу золота. Частина 2

Дмитро Левінський

Ще раз про евакуацію.

Вагітних, важкохворих, людей з хронічним хворобами, які прив’язані до специфічних ліків, матерів з немовлятами, взагалі з дітьми, треба евакуювати в першу чергу.

Наскільки б не було важко вмовити, перевезти та таке інше, навіть без притомного житла, в евакуації більше шансів на виживання, ніж в окупації.

Щонайменше ви будете в теплі, з їжею та, найголовніше, будете мати доступ до медицини та ліків.

З досвіду Бучі та навколишніх населених пунктів, доступу до ліків та лікарів у вас не буде, якщо ви не живете геть поряд з лікарнею/амбулаторію. І навіть у такому разі, у самому кращому випадку, з ліків будуть лише першодопоміжні. Про будь-які специфічні ліки можна забути. Те саме стосується товарів особистої гігієни, специфічних медичних виробів і т.д. Підгузки, дитячі суміші, прикорми, пелюшки, стоми, кало- та сечоприйомники, бандажі скінчаться максимум за тиждень окупації. За кілька тижнів не стане взагалі нічого.

Тож знову повторюся, не треба героїзму. Не треба зайвих сподівань.

Не ускладнюйте життя ні собі, ні своїм близьким, ні тим службам, що ще працюють, ні тим службам, що будуть працювати, коли ми підемо в контрнаступ.

І ще раз, якщо раптом ви пропустили перші речення, навіть в польовому таборі умови та шанси на виживання будуть кращі, ніж в окупації.

Фото на заставці: Евакуація населення з м. Ірпінь, 08.03.2022 р. Фото: ДСНС України.

 

Автори