«Ні, ніякі вони не монстри, а звичайні люди, як усі ми»

Зараз з певних джерел лунають застереження, що начебто Україну чекає невесела перспектива «югославського сценарію». Звісно, що в нас цей сценарій у класичному варіанті не пройде. Але є одне але. Так, вони не монстри, а звичайні люди, як будь-хто із нас. І лише збіг обставин визначить, хто врешті решт стане катом, а хто – його жертвою. Можна рвати на собі тєльняшку і казати, що українці такого не зроблять ніколи. А можна оглянутися навколо, послухати своїх же сусідів, яких до білих очей накрутили ненавистю до «бариг та мародерів», і уявити, як саме вони «не здають своїх».

Поділитися:
Share
Читати далі

Радиационные аварии на территории СССР, о которых молчали

«Чернобыль» вы уже, вероятно, все посмотрели, самое время составить мой личный рейтинг радиационных аварий на территории СССР. Почти у всех них были общие черты, помимо, собственно, радиации, но это вы и без меня поймёте, мне лень. Итак, поехали.

Поділитися:
Share
Читати далі

Этапы большой народной любви

Кто-нибудь может мне назвать лидера из украинского исторического пантеона, пользовавшегося однозначной поддержкой современников? Именно современников, не потомков. Даже со времен Киевской Руси. Даже хрен с ней, с однозначной поддержкой. Хотя бы такого, чтобы против него просто не поднимали восстаний и/или не низлагали.

Поділитися:
Share
Читати далі

Реальная история неудачника

В этом почти вся история России: мифы о “глубинном народе” и бесконечных победах. Интуиция подсказывает, что все эти скрепные “с раскосыми и жадными очами” обречены повторить скучный путь своего “легендарного” крейсера.

Поділитися:
Share
Читати далі

З ювілейним Днем Соборності України, співвітчизники!

Історія дала українцям можливість сповна відчути ціну втрати державності через Голодомори, колгоспні злидні, чужі війни, радянську безнадьогу, посткомуністичну імітацію популістів, напад росфедерації 2014 року та знову поставила перед нами завдання знайти національну єдність і навчитися її цінувати не півроку, а більш значні проміжки часу. І нарешті зробити незворотнім становлення Соборної Української Держави, щоб не очікувати наступного шансу вільно зібратися на Софійській площі ще сто років.

Поділитися:
Share
Читати далі

«Да, скифы — мы!»

Кремль всегда и везде, как только устанавливал оккупационный режим, первым делом брал под контроль историю. Так они сожгли древние библиотеки, которые хранились в наших церквях, так они раскапывали наши курганы и все найденное тянули в Эрмитаж, тянули иконы и даже фрески из церквей, чтобы иметь возможность рассказывать, что в начале времен было “Древнерусское государство”, а потом сразу Россия, а Украины так и вовсе не было. Так вот, древние скифы полностью опровергают эту ересь.

Поділитися:
Share
Читати далі

1147 – 988 = 159

На момент коли в лісових чигирях поселення Москва доросло до писемних згадок, в Києві 159 років християнство було вже офіційною релігією. Що таке 159 років? Уявіть, що 159 років тому вже відома та потужна українська держава Русь просто запровадила офіційну релігію, а про те, що існують висілки «Москва», стало відомо в 2019-му. Це про масштаб і істинне місце в історії.

Поділитися:
Share
Читати далі

Почему Украине нужно “декоммунизировать” российских полководцев

Памятники Джон Пол Джонсу, Антону Головатому, Сидору Билому и Захару Чепиге должны стоять по всем причерноморским городам Украины. Этим людям не было отдано должное за их свершения. Их военная слава была украдена и приписана российскому офицерью. И таким образом российской армии как бы принадлежит слава за украинский юг. Но если исключить их славу из славы россиян, то от славы россиян ничего не останется.

Поділитися:
Share
Читати далі

Откуда есть пошел Московский Патриархат

Для того, что бы понять, что есть Московский патриархат, надо понять, откуда он взялся и как он формировался. Собственно, как и все в этом мире, сущность МП определяется происхождением и условиями развития. Что было зачато и что было взращено.

Поділитися:
Share
Читати далі

Про морську славу козацького роду

Українцям корисно знати не тільки історію України, а й історію свого військово-морського флоту. Тому що її від нас постійно приховували, а самі росіяни приписували всі наші перемоги собі, писали один одному дисертації про наші перемоги, розповідаючи, що це слава вєлікава рускава флота. От тільки russi і Cossachi у всіх джерелах – це не moscov.

Поділитися:
Share
Читати далі

Непомічені 140

Омелянович-Павленко – один із найзвитяжніших українських полководців часів Перших Визвольних Змагань. Керівник переможного Першого Зимового Походу. Вдумливий керманич, яких ще пошукати. Йому сьогодні 140 років. Чи помітила держава Україна дату? Може, десь в промовах керманичів було згадано добрим словом видатного вояка? Може, в школах були тематичні уроки історії на честь? Риторичні питання…

Поділитися:
Share
Читати далі

Ровно 100 лет назад зрада победила

100 лет назад Украина была близка к тому, чтобы состояться. И состоялась бы, если бы не зрада. Не было бы ни колхозов, ни Голодомора, ни Расстрелянного Возрождения, ни миллионов, сгинувших на полях войны под чутким руководством “эффективных” советских полководцев. Сто лет назад была война, но когда это волновало парасюков? Когда их волновали риски потерять страну?

Поділитися:
Share
Читати далі

Чи відчиняться знову ворота до пекла?

Відлік українських катастроф і трагедій ХХ століття починається з листопадових днів сторічної давнини. Саме у ці дні сто років тому почалося повстання проти Гетьмана Скоропадського. Просто ненависть до конкретного державного діяча у них розгулялася настільки, що вони й не помітили, як стали на позиції ворога.

Поділитися:
Share
Читати далі

Рука Москви та Незалежність. Це вже було

До влади рвуться особи, пов’язані з Москвою. І в історії України таке вже було. Тоді прихід до влади таких осіб призвів Україну до зникнення з мапи світу, а українців – до Голодомору, ГУЛАГу та 1937 р. Що ж сталося у нашому минулому?

Поділитися:
Share
Читати далі
Share