Ми їх укріплювали як могли. Ми давали прихисток своїм, ми робили вилазки на ворожу територію, ми захищалися. Ми знаємо, що могло б бути, якби не дай, Бог.
Ми зітхаємо за тим, що могло б бути, якби Бог дав (розуму). Ми дивимося на нашу фортецю і потихеньку розширюємо її стіни. Якщо піднятися трохи вище, то видно сигнальні вогні. Там теж не сидять склавши руки. І там борються, і ще там… І щоразу нові люди підходять на Банкову, і є надія, що при потребі нас буде багато. Достатньо багато. І ще є відчуття, що чорна тьма, яка накрила Україну, розсіюється. Таке враження, що весна прийде.
Читати далі