Є один аспект російсько-українського — ой, вже російсько-світового — конфлікту, який люди не помічають, а дуже-дуже даремно. Прямо зараз, за моїми спостереженнями, йде історичний, континентальний зсув у розумінні Заходу, що є Росія. І що є Україна. Ми отримуємо таке омріяне розуміння світом того, що відбувається. Це цінніше за Джавеліни та навіть за Петріоти. Ми встоїмо.
Читати далі
Призначений на місце звільненого після «вагнерівців» Бурби керівник військової розвідки Буданов живе під одним дахом разом з громадянином Російської Федерації і колишнім помічником депутата Держдуми від путінської партії та неоформленою в офісі президента помічницею Зеленського, яка мала доступ до секретної інформації. В голові вкладається? Закінчується восьмий рік війни з Москвою. А слово «зрада» починає набувати свого прямого значення. На найвищому рівні. Контррозвідка, очолювана сусідом по під’їзду, прошляпила призначення на найвищі посади в державі людей через одне рукостискання з ФСБ.
Читати далі
Темпи зростання середньої зарплатні в Україні такі, що за їхнього збереження вона може випередити російську десь у другій половині 2020-х років. Мінімалка вже випередила. Це не стільки наша заслуга, скільки їхнє недопрацювання. Це при тому, що інші показники власне якості життя в Україні вищі. Дуже скоро Росія втратить навіть ілюзорні переваги перед Україною як місце для життя та напрямок розвитку пострадянської країни. І саме це є головною причиною для Кремля атакувати. Бо як не можеш зробити в себе краще за сусіда, зроби в сусіда гірше за себе. Саме тому для нас принципово встояти саме тут і зараз. Ми вирішуємо не власні долі, а долю усієї Східної Європи. Щонайменше. Саме в ці роки ми спокутуємо сторіччя помилок.
Читати далі
Ми зберемося на Майдані, трішки послухаємо людей там, а потім підемо до Офісу Президента. А там вже як піде. Яка буде акція? Мирна. Ми не будемо робити подарунки росіянам. Ми не хочемо провести переворот, наша ціль – його зупинити, поновивши дію Конституції, розділ “Президент України”. Але мирна – не значить беззахисна чи м’яка. Ми трішки злі. Що ми можемо зробити? Об’єднатися і вийти на вулиці великим, красивим загалом, щоб одна гнусава форма життя вже не могла розказувати про “мене підтримує більшість” та кидати понти “хочете, я піду? Тільки попросіть!”. Хочемо. І не проситимемо, а вимагатимемо. До зустрічі.
Читати далі
Це коли соціальні ліфти працюють так, що виносять нагору навіть не посередніх людей, а відвертий треш, хабалок та кугутів. Це наші спеціалісти. Більшості з них я не довірив би виносити за моїми котами лоток. Бо частину вмісту загублять, а частину вкрадуть. При цьому я знаю довжелезну низку справді розумних та професійних людей. Вони є. Але нагорі ці.
Читати далі
В Україні, на жаль, часто побутує своя помилкова та слабка модель. Згідно з цією моделлю, будь-який українець, який коливається у своїй ідентичності, вже є зрадником та зомбі. І працювати з ним не треба, а треба стріляти в голову та не давати себе вкусити, бо все одно зрадить. Наука математика та наука логіка нам підказують, що окрім батога потрібний ще й пряник, що окрім шельмування “недостатніх патріотів” та хорового плювання в цього філіна потрібне їх активне залучення до національного будівництва та пошук шляхів виховання в них патріотів справжніх.
Читати далі
Зазвичай це хлопці, які народжуються у сім’ях дуже мужніх людей. Таких дуже-дуже тестостеронових. А самі вони такими не є – хтозна, може в маму пішли, чи в тітку Глафедру. Ну це не гріх, просто характер та гормони інші. І от все життя у цих хлопчиків перед очима якийсь взірець мужності, на якого хочеться рівнятися, але не дотягуєш об’єктивно, та й душа не зовсім туди лежить. В якусь мить до хлопчиків доходить, що не обов’язково бути. Можна здаватися. І замість бойового мистецтва краще опановувати акторське… Особливо важко в наш час, коли ти раз щось сказав, воно на відео потрапило, а його через чотири роки дістали, коли ти вже в іншому образі. І купа людей з різним досвідом навколо, і твої слова на їхній досвід аж ніяк не налазять.
Читати далі
Україні пощастило, бо має дуже класний герб. Герб з тисячолітньою історією, який водночас відповідає всім вимогам сучасного логотипу. Він простий, лаконічний та характерний. Він скріплений кров’ю людей, які помирали та вбивали під ним. І на цю красу купка персонажів, чиї естетичні смаки обмежуються заставкою 95-го кварталу та білбордами «Тобі личить моє кохання», хоче навісити прикрас, рюшечок, фінтіфлюшечок та лева з двома лівими лапами. Нам не потрібен геральдичний кошмар, який просуває президент. Символи важливі. А національні символи — це те, що варте захисту.
Читати далі
А ви знали, що Андрія Єрмака не існує? Ми серйозно. Якщо на мить зазирнути в Конституцію України, можна побачити, що органу «Офіс Президента» не існує. Як і не існує посади «Голова Офісу Президента». Але в реальності саме Єрмак зараз у державному управлінні вищий за прем’єра та спікера. Можливо, навіть вищий за президента. Немає жодних важливих перемовин чи засідань, в яких брав би участь президент Зеленський та обійшлося б без голови Офісу Президента пана Єрмака. Нещодавно ми оголосили Єрмакові війну. Бо маємо серйозні причини вважати, що діючий керівник Офісу Президента працює не в українських інтересах.
Читати далі
У нас в країні дуже зросла популярність усяких волонтерських справ. Люди рятують котиків, собачок та їжачків, допомагають дітям та стареньким, армії та медикам, навчають, тренують, саджають, поливають, малюють. Це класно. А що не класно – так це те, як на це подеколи реагують. Бо найважче в волонтерстві в Україні – не те, що ти витрачаєш час, гроші та зусилля. Найважче – психологічний тиск окремих “коментаторів”. Здавалося б, звідки? А от. Є щонайменше дві причини, через які будь-який волонтер, чим би він не займався, дуже швидко починає страждати.
Читати далі
У мене до вас усіх буде одне прохання, пов’язане з можливістю загострення війни. І вже дуже-дуже актуальне. Коли знов насувається ця неприємна тривога, багацько людей запитують себе “Чим я можу допомогти? Що мені робити?”. Цей текст якраз для вас. Правда, він про те, чого вам НЕ робити. Але це також дуже, дуже важливо. І це НЕ робити дуже складне, але ви мусите впоратися. Треба, щоб ви зробили наш інформаційний простір трішки менш вразливим до ворожих інформаційних операцій. Для цього потрібно небагато.
Читати далі
По миру бегают две напасти – одна опасная, вторая смертельная. Опасная – это коронавирус, а смертельная – люди, которые на фоне опасной болезни ведут себя, скажем так, странно. Сначала они ее отрицали как явление. Потом, когда свидетельств того, что она существует, стало слишком много, оспаривали ее опасность – мол, не хуже обычного гриппа. Потом, когда у каждого в знакомых оказался хотя бы один человек, который ею переболел в крайне неприятной форме – а то и не выжил – начали оспаривать эффективность борьбы с ней. Мол, и карантины ваши не работают, и вакцины ваши лабуда. Это были одни и те же люди, осторожно отступающие по лестнице аргументов под давлением реальности, но не сдающиеся. Отчего так? В невежестве ли дело?
Читати далі
Так. Тепер підтвердилося, і це капець. Головою делегації українського парламенту, що відбула до Стамбулу, таки був Яременко. Ну, логіка там зрозуміла: мовляв, він екс-генконсул у Туреччині, він там вже бував. Але проблема в тому, що з тих пір він встиг наговорити декілька цікавіших за “анал табу” речей. Я прям шкодую, що не скринів, а на ФБ він підтер. Але дещо залишилося.
Читати далі
Мені трішки обридли постійні спроби українських прибічників Московського патріархату розповісти, що їхня церква не є складовою частиною РПЦ. Бо це прямо та безпосередньо прописано в їхньому Статуті. Це все одно, що доводити, що УРСР – незалежна держава. Щоб вам легше було, я просто зібрав усі пункти статуту УПЦ МП та РПЦ, де йдеться про те, що перша – складова частина другої. І хай не брешуть хоча б настільки прямо.
Читати далі
Это хо-ро-шо. Хорошо, что лицо врага именно такое – кривозубое, мохнатое и обрыганное. Так и должно быть.
Читати далі
Здесь Кремль в еще более гротескной форме повторяет ошибку, регулярно допущенную им в украинской и не только политике: считает, что если насоветовать местной власти просто всех нагнуть через колено, местное население это съест. Они не учли того, что за пределами МКАД много краев, в которых местное население скорее съест местную власть. Это в Москве двадцать лобуряк будет снимать на айфоны, как мусор крутит ребенка, и выражать свое несогласие с политикой власти испражнением в автозаке. Но не в Украине. И даже не в ЦАР.
Читати далі
