Правила модерації контенту дозволяють поширювати на платформі мову ненависті та пропаганду й цим створюють небезпечне інформаційне середовище.
Читати далі
Коли за спиною армії починається чергова гризня на тему «Хто більший українець?», військові починають нервувати і питати «Багато вільного часу? То йдіть на цвинтарі та в шпиталі. Подивіться на ту ціну, яку платить Україна лише за право існувати».
Читати далі
Нічого не змінить стогін в соцмережі. Битися в розпачі та на все забити – не варіант. Але в кожного з нас є речі, які мі робили вчора, робимо сьогодні і будемо робити завтра. Які складають із цеглинок наш внесок у перемогу.
Читати далі
Ми мали впасти 714 днів тому. Ну, максимум, на “2-3 тижні” пізніше ©. Але я вірю у те, що єдине, що тримає нашу країну на поверхні та змушує світ оклигувати від летаргійного сну комфортного життя на фоні темного горизонту з північного сходу, – це взаємопідтримка нашого суспільства.
Читати далі
Публікація таких медіафайлів розцінюється як коригування ворожого вогню, за що передбачено покарання до 12 років тюрми.
Читати далі
Вся стрічка в байках про “м’ясні бригади”. Поширити єрєсь буває прямо саме воно. Бо і з дивану не встав, і пивка купив замість задонатити, але й хороше діло типу зробив – правдоньку святу репостнув, за солдата “заступився”.
Читати далі
Коли представники СБУ передавали ФБР опозиційні акаунти для блокування під видом «російських» або таких, що сіють «розкол», вони підставили не лише себе. Вони підставили своїх колег із ФБР. І підставили країну.
Читати далі
У США розгортається ель-шкандаль про те, що СБУ передавало до ФБР списки акаунтів, які нібито «розповсюджують російську дезінформацію». Більшість з них дійсно це робили, але деякі – зовсім ні.
Читати далі
Масовий психоз у ФБ – лише наслідок загальної хронічної втоми та, парадокс, успіхів ЗСУ. Менше небезпека, менше адреналіну та більше часу на фігню. Треба пам’ятати, що ступінь поінформованості та вплив соцмереж на реальне життя дуже сильно нами ж перебільшені.
Читати далі
Не зрозумілий стьоб від людей, які сидять по диванах, на тему 58-річного екс-генпрокурора, який зараз в армії. Це виглядає дуже дивно. Яке моральне право мають люди з дивану критикувати того, хто пішов замість них в армію?
Читати далі
Готуючись до ракетних атак, росіяни використовують повітряну, наземну агентурну розвідку, вивчають соціальні мережі українських користувачів, різноманітні пабліки. Будьте обачними та не допомагайте ворогу збирати дані про наші ППО.
Читати далі
Росія обстрілює Україну, Україна відстрілюється. Невідома ракета падає на території Польщі та вбиває двох людей. Як би себе повели нормальні дорослі люди, та як ведуть себе люди, що ще недостатньо дорослі, незалежно від того, чи при владі вони?
Читати далі
В епоху загальнодоступності соцмереж булінг незгодних може набути глобального масштабу. Але є давній принцип, як потрібно вирішувати суперечки між своїми. Так чинять мудрі люди, а не обізяни.
Читати далі
Я сама закликала не гризтись, але мене просто розриває від того, що я дедалі частіше бачу в цьому чортовому фейсбуці. Бо коли всі нарешті усвідомлять, що ціна нашого з вами прожитого сьогодні дня – це тисячі життів тих, хто за нас помер. На що ми витрачаємо цей свій оплачений кров’ю тисяч день? На срач, на полювання на відьом серед своїх, на те, аби помірятись чий же патріотизм більший, ширший і красивіший?
Читати далі
Не втихає срач з приводу поста Ганни Маляр щодо “швидкої насті” в деяких дописах з приводу «скоріше розповісти всьому світу гарні новини». Вже закидають Маляр, що вона пересмикує, тому що ворог не може дізнаватися, що втратив населений пункт з постів блогерів та журналістів. Насправді, може. Коли про “зайшли та звільнили” пише блогер/журналіст з великою аудиторією, це тиражують ЗМІ. Всі наші ЗМІ та військових блогерів/волонтерів моніторять навчені люди. Тому саме розумне – то брати тактичну паузу на 12-24 години. Твоя аудиторія тебе все одне прочитає. Це не зрада. Це просто помилка. Але ми всі навчаємось.
Читати далі
Зараз пішла дуже нездорова тенденція затикати рота всім, хто не на фронті або в бомбосховищі. Прикметно, що частіше всього затикають рота не фронтовики, а звичайні цивільні або тероборона Івано-Франківська. Бо ж є час писати і натхнення є. Не треба так. Давайте не знецінювати інших. Нам доведеться пройти дуже довгий шлях визнання, що кожен, хто допомагає нашій перемозі, – свій. І нема чого ділити, як ублюдочні комуністи під час Другої світової, на героїчних фронтовиків і жалюгідних тилових щурів. І так, єдність – це не згуртуватися навколо Арестовича. Єдність – це берегти своїх і разом йти до перемоги.
Читати далі
