Ні Захід, ні ЄС, ні НАТО нам нічого не винні!

Треба нищити окупанта і не висувати претензії до союзників, що чогось не додали, а дякувати і доводити вже не лише на полі бою, але й в політиці і економіці – ми надійні партнери і друзі. Представити новопризначеного керівника САП, розпочати конкурс на адекватного і справді незалежного керівника НАБУ, передати у ВАКС ті справи, які «припадають пилом», показати і почати реформи, на які давно чекають всі, і насамперед, українці. Business as usual з подвійним «коефіцієнтом» за рахунок західних вливань не буде, облиште марні сподівання! І домовитися посередині не вдасться. Україна йде на захід! 

Читати далі

Сто днів воєнної дипломатії. Хто є хто серед ключових гравців?

Дипломатія має бути про дипломатію, а не про війну, і цього елементу в діях Києва наразі явно бракує. Від реактивної позиції представлення своїх відповідей на підходи російської сторони Києву вже час запропонувати свій власний план мирного врегулювання та припинення війни саме на українських умовах. І план такий попередньо мав би бути проговорений і погоджений із столицями країн-партнерів. Саме на рубежі 100 днів такий план був би потрібен не лише для того, щоб зафіксувати нову ситуацію на полі бою і в світі щодо ізоляції росії, а й для того, щоб відмова кремля йти планом Києва не викликала у світі втоми чи зайвих запитань, чому слід і далі нарощувати санкційний тиск на путіна.

Читати далі

Про Кіссінджера, NY Times і історичний момент

Україна вже де-факто визнана частиною західної цивілізації. Закріплення цього статусу де-юре – лише питання часу. Причому часу вже найближчого. Історичний зсув відбувся. Цей історичний зсув значно сильніший за інтереси політиків, думку частини політичних кіл і медіа. Цей історичний зсув означає просту річ: впасти нам не дадуть ні за яких обставин. Будь-яка подальша атака на нас світом сприйматиметься як атака на Вільний світ. Ми зобов’язані не втратити свій історичний шанс. Перемогу над силами зла ми зобов’язані використати для тотальної розбудови країни, суспільства і моралі. Перемоги нас позбавити можуть не якісь зовнішні політики, а лише ми самі. Хід історії рухаємо ми.

Читати далі

Кібервійна-2022. Стратегічний розклад сил

Станом на початок травня 2022, на боці України – значна перевага, як у кількості задіяних фахівців та ступеню їхньої мотивації, так і у безпрецедентній міжнародній фаховій підтримці. Сотні тисяч різних українських ІТ-фахівців самоорганізувалися у десятки груп, кожна з яких діє на власний розсуд без єдиного керівництва та координації. Але той «власний розсуд» настільки потужний, що змушує «потужного» агресора переходити в глуху оборону, втрачаючи ініціативу та не маючи достатньо часу та ресурсів для адекватних контратак. Про більш точні кількісні показники та метрики цієї кібервійни ми дізнаємося пізніше, після нашої перемоги.

Читати далі

«Зброї для України багато не буває» – виступ Петра Порошенка на «Форумі Седона 2022» (фото, відео)

Петро Порошенко у своєму виступі на Форумі окреслив 5 кроків для перемоги над режимом путіна. Він наголосив – світ має зупинити Путіна в Україні, і зупинити ще сьогодні. Він також закликав до збільшення руйнівних санкцій проти росії: «Кожного дня – нові санкції. Вже зараз нам потрібне нафтове ембарго, а згодом і газове. Путін використовує гроші на енергоносії не для благополуччя російських громадян, а для винаходу нових ракет, щоб вбивати і шантажувати Вільний світ. Нам потрібна повна блокада російських кораблів. Нам потрібне ембарго на критичний імпорт для Росії. Ми просто не маємо права програти. Допоможіть нам врятувати Україну і світ!».

Читати далі

Здолати дракона від імені всього вільного світу

Наша війна стала рекламою новітньою зброї, причому як нашої власної, так і ко-продукційних та іноземних зразків. Ми зараз – той казковий герой, якому один коваль підносить меч, інший щит, а третій – зачаклований килим. Не полишає думка, що якби це було надано раніше – війна би вже закінчилася на нашу користь. Але тим не менш – час працює на нас. Кожен день, куплений нам кров’ю оборонців Маріуполя, Луганщини, Донеччини, Харківщини, Миколаївщини, Запоріжжя, робить нашу армію сильнішою, технологічнішою, новітнішою, здатною показати супротивнику те, чого він раніше не бачив.

Читати далі

Росія закінчується, бо сходить українське сонце

Ми не просто будуємо націю, ми вміщуємо її в світовий контекст та робимо відомою. Ми вчимо впізнавати наш прапор, звуки нашого гімну, наші меми та нашу репутацію. Ми ще не виграли війну в полях. Але в серцях та умах вже перемогли. Хай навіть здохне Путін і прийде Навальний чи ще якась мерзота, на Росію вже дивитимуться іншими очима, в яких не буде ані остраху, ані цікавості. Нас же запам’ятають, як тих, що не побоялися вийти на дракона. Бо ми це вже зробили. Невимовне щастя – бути українцем в нашому поколінні.

Читати далі

Перелам у війні за уми та серця

Є один аспект російсько-українського — ой, вже російсько-світового — конфлікту, який люди не помічають, а дуже-дуже даремно. Прямо зараз, за моїми спостереженнями, йде історичний, континентальний зсув у розумінні Заходу, що є Росія. І що є Україна. Ми отримуємо таке омріяне розуміння світом того, що відбувається. Це цінніше за Джавеліни та навіть за Петріоти. Ми встоїмо.

Читати далі