Дай страху стати твоєю зброєю
росія вже показала нам майже все зло, на яке спроможна. Ми маємо взяти це зло, перерахувати, облікувати і спитати сторицею. І нехай наш страх допомагає цьому. Страх, що додає сил, а не забирає.
Читати даліросія вже показала нам майже все зло, на яке спроможна. Ми маємо взяти це зло, перерахувати, облікувати і спитати сторицею. І нехай наш страх допомагає цьому. Страх, що додає сил, а не забирає.
Читати даліНе владі, не військовим, а саме цивільному населенню Європи. Перестати думати, що вони захищені, і що війна більше ніколи не зруйнує багаті, красиві, успішні європейські міста. Бо час іде. А ми не вічні.
Читати даліЇх не в сто разів більше. Вони смертні. У них є кінечний ресурс всього. Вони на межі, а деінде – наближаються до неї, а деінде – вже її перейшли. Їх розкусила Цивілізація, їм возить снаряди сєвєрна, блін, корєя. Не бійтесь.
Читати даліМолчание становится все более скрытным, прячется от власти не только из-за гильотины мобилизации, но и вообще из-за неуважения к Путину.
Читати даліОсновна розплата московії за «недо-марш» ще попереду. І двигуном для неї виступлять… люди. Наочно доведена слабкість влади. Безліч мотивів для зведення рахунків. Бракує лише лідерів. Однак війна між павуками у кремлівській банці швидко наштовхне когось на історичні аналогії.
Читати даліМосковське царство, Росія, імперія, СССР, РФ. Правильно називати все це московською деспотією, яка послідовно ховалася за різними вивісками. Вона була, є і буде цивілізаційно безплідною, антицивілізацією, екзистенційною загрозою для західної цивілізації.
Читати даліПредположим, вы выиграли… Теперь на улицах Москвы вы будете пригибаться не от крика: Слишиш, сюда иди, эээ! Вы будете обмирать от обращения: Е, шановний! А ну йдіть сюди! Теперь девушки будут ускоряться не от: Вай, дэвушка, ти куда?, а от: Дівчинко! Куди ви так поспішаєте?
Читати даліБагато обмежень. Наче ходиш по клітині, великій, де теж можна жити, і навіть пристойно, коли забуваєш про війну. Ми інші. Ми посивіли і подорослішали водночас, за кілька місяців. Ми наче пружина, яка стиснулася, але як відскоче – то змете той Білгород під три чорти…
Читати даліСьогодні ЗСУ не тільки звільняють наші території. Вони звільняють голови світових лідерів від страхів та міфів про сильну російську армію. Тепер Росії нема чим погрожувати, окрім ядерної зброї, а з такими аргументами довго за столом перемовин не посидиш. Тому Росія вже скоро втратить весь вплив у світі. Країна-вигнанець, країна-босота, країна-ніщо. Бийте її, женіть її, насміхайтесь над нею. І це зробили ми з вами. ЗСУ, НГУ, прикордонники, волонтери, донатори, всі разом. Всі громадяни. Ми зробили неможливе. У черговий раз.
Читати даліРосійські окупанти в себе вдома, повернувшись до своїх жон, закривають обличчя балаклавами. Вони знають, що вони зробили. І вони страшно, неймовірно ссуть наслідків. Їм це підказали самі інстинкти. Як тваринам, які розмародерили хату у відсутності хазяїна. І вони праві. Праві в тому, що бояться. Тому що ми прийдемо. І спитаємо. З усіх них. Похрін, як ви ховаєтесь. Похрін, де ви живете, похрін взагалі все. Більше того, це відбувається вже. І так має бути. Тому що Буча. Тому що Бородянка. Тому що Маріуполь. Тому що Україна.
Читати даліЯ вірю в нашу армію. Вірю в тих, хто знову закатає рукава і буде привозити на передок усе – від мішка до космічного корабля. І в тих, хто під обстрілами везтиме харч тим, хто в цей час сидітиме по підвалах. Я більше боюсь тих, хто, зрозумівши, що російського кіна не буде в 14-му, нашвидкоруч змінив косоворотку на вишиванку і навчився прикладати лапку до серденька під час славню. Але все ще тримає косоворотку в шафі. І перевдягнеться знову, якщо матиме нагоду. Мені страшно від того, що ми вже настільки розгризлись між собою вкрай за те, що не варте було навіть обговорення… 14 рік показав наскільки ми сильні, коли не маємо в серці страху. І коли тримаємось разом. У нас є ми. І лише на нас ми можемо точно розраховувати. І наш порятунок, у випадку чого, лише в наших руках. Давайте це, нарешті, зрозуміємо.
Читати даліСтрах повертається. Той самий, з гнилим смородом авторитаризму. Поки тільки запах, але активні громадяни, яких не вдалось налякати, все частіше в судах і на допитах. Якщо ми дамо будь-якому авторитаризму волю розгорнутись, потім станемо частиною русского міра з усіма зрозумілими наслідками. Ми ж не можемо цього допустити, правда? Страх має зникнути у зародку. Боятись повинні не громадяни, які відстояли країну у 2014, а ті, хто обманом захопив владу і косить під клоунів з 2019-ого. Ми повинні пам‘ятати, що незворотності немає, бо вони вже над цим працюють.
Читати даліСтрашно жити серед людей, які заповзято вітають порушення президентом Конституції. Страшно жити серед людей, які не бачать, як оточення Зеленського методично і поступово гробить Збройні сили. Страшно жити серед людей, які не розуміють, куди ведуть країну економічні “надбання” чинної влади. Страшно розуміти, що майбутнє важке й моторошне, і цього вже не уникнути. Але жити треба тому, що одного дня всі міни уповільненої дії, закладені зараз, вибухнуть. І тоді більшість швидко поставить два питання: «Як це сталося?» і «Що нам робити?» І тоді станемо потрібні ми – люди, які на обидва питання дадуть чіткі відповіді.
Читати даліПо миру бегают две напасти – одна опасная, вторая смертельная. Опасная – это коронавирус, а смертельная – люди, которые на фоне опасной болезни ведут себя, скажем так, странно. Сначала они ее отрицали как явление. Потом, когда свидетельств того, что она существует, стало слишком много, оспаривали ее опасность – мол, не хуже обычного гриппа. Потом, когда у каждого в знакомых оказался хотя бы один человек, который ею переболел в крайне неприятной форме – а то и не выжил – начали оспаривать эффективность борьбы с ней. Мол, и карантины ваши не работают, и вакцины ваши лабуда. Это были одни и те же люди, осторожно отступающие по лестнице аргументов под давлением реальности, но не сдающиеся. Отчего так? В невежестве ли дело?
Читати даліЦя стаття — підсумок моніторингу російської дези незалежним виданням ТЕКСТИ.org.ua. Хоч екстраординарні події 2020-го року несподівано підкинули кремлівським брехунам козирі емоційності та страху, їхні звичні прийоми й цілі мало змінились. Головна мета російської дези — послабити ворога, тобто нас, підірвати нашу здатність чинити опір і відстоювати незалежність. Для цього українцям, які вважають Росію агресором, поширюють тези, що знижують довіру до співгромадян та інституцій української держави, а (про)російську аудиторію заливають мовою ворожнечі щодо українців.
Читати даліЛюдина з подавленим сильним страхом перед проблемою буде дуже неадекватно реагувати на будь-яке нагадування проблеми. Але це не проблема тих, хто спокійно і по-діловому відноситься до “корони”, це проблема тих, які бояться самого слова “коронавірус” як вогню. Хто довів себе до хронічного істеричного стану, від якого тікає, ховаючи голову в пісок “Ви всьо врьоте” чи впадаючи в істерику “Ми всі помремо”.
Читати далі