Волонтерство – одна з найкрасивіших речей, що в нас є
У нас в країні дуже зросла популярність усяких волонтерських справ. Люди рятують котиків, собачок та їжачків, допомагають дітям та стареньким, армії та медикам, навчають, тренують, саджають, поливають, малюють. Це класно.
А що не класно – так це те, як на це подеколи реагують. Бо найважче в волонтерстві в Україні – не те, що ти витрачаєш час, гроші та зусилля. Найважче – психологічний тиск окремих “коментаторів”. Здавалося б, звідки? А от.
Є щонайменше дві причини, через які будь-який волонтер, чим би він не займався, дуже швидко починає страждати.
Перше. Люди знають, що волонтерство – це класно. Що це правильна справа добрих людей. Але з тих чи інших причин багато хто сам цим не займається. Шкода грошей, шкода зусиль, просто ліньки. Так буває.
Але коли ці люди бачать, що хтось ці перепони подолав, в них зароджується люта ненависть. Часто неусвідомлено, але будується така зв’язка: от він робить щось хороше, а я цього не роблю. То він кращий за мене. СЦУКО, ТИ ШО, КРАЩИЙ ЗА МЕНЕ?!
І тут вихід один: швиденько до цього волонтера прийти і те, що він робить, знецінити. Є такі варіанти:
ти це все тільки заради грошей робиш!
ти просто хочеш дешевої популярності!
ти це робиш неправильно!
ти це робиш недостатньо ефективно!
Ну і моє улюблене:
Краще б ви!..
Бо це “краще б ви” можна підібрати до будь-якого заняття. Рятуєш дітей – краще б рятував стареньких, рятуєш стареньких – краще б рятував дітей.
Друге. Дуже швидко те, що ти робиш, починають від тебе вимагати. І дуже агресивно реагувати, коли ти не пристаєш на вимоги. Можуть вимагати і чогось іншого. Ти пристроїв пару котиків? До тебе прийдуть з вимогою прилаштувати собачку. Ти не хочеш? Тобі розкажуть, який ти мерзотник, як ненавидиш усе живе, і як в тобі розчарувалися. Чи вимагатимуть врятувати кошенятко у місті Ухта, республіка Комі, о третій ночі, але ж дуже сльозлива історія. Чи стати веганом.
І це вже не кажучи про звичну проблему усіх волонтерів – всіх не врятуєш, усім не допоможеш. А якщо спробуєш – вигориш за три дні навіть сам по собі. А допомога вищеописаних осіб пришвидшить.
Зазвичай люди не дуже знають, як із усім цим впоратися. Особливо якщо люди справді всередині м’які, добрі та інтелігентні та не можуть вимовити три букви із прийменником. Виникає ситуація, коли простіше взагалі нікому не допомагати і нічого не робити, бо якщо почнеш, тобі відразу добрі та співчутливі люди пояснять, яка ж ти мерзота.
Це треба бороти. Треба відразу висловлювати своє ставлення до кожного бика, що вживатиме таких закидів на будь-чию адресу.
Бо волонтерство – одна з найкрасивіших речей, що в нас є.
