Нам є що захищати
А тепер серйозно.
Темпи зростання середньої зарплатні в Україні такі, що за їхнього збереження вона може випередити російську десь у другій половині 2020-х років. Мінімалка вже випередила.
Це не стільки наша заслуга, скільки їхнє недопрацювання, але по факту так.
Це при тому, що вартість життя в Україні значно нижча.
Це при тому, що Україна не має значних запасів вуглеводнів.
Це при тому, що інші показники власне якості життя в Україні вищі. В нас людина банально має значно більше прав та значно менше ризиків, в нас краща кухня, кращий побут, навіть клімат. В нас не стоїть проблема “Васю призвали до армії, де інгушське землячество відбило йому всі внутрішні органи” і водночас “Ільхам вийшов на вулицю у день народження Адольфа, не пощастило”. В нас хамство заступника міністра поліцейському є проблемою заступника міністра, а не поліцейського, і не садять за фото у короткій спідниці поблизу культової споруди.
Що це означає?
Що дуже скоро Росія втратить навіть ілюзорні переваги перед Україною як місце для життя. Ба більше, як напрямок розвитку пострадянської країни.
І саме це є головною причиною для Кремля атакувати. Бо як не можеш зробити в себе краще за сусіда, зроби в сусіда гірше за себе.
Саме тому для нас принципово встояти саме тут та зараз. Ми вирішуємо не власні долі, а долю усієї Східної Європи. Щонайменше.
Саме тому для нас дуже важливо бути сильними, розумними, виваженими та, головне, витривалими.
Саме в ці роки ми спокутуємо сторіччя помилок. І робимо історію для наших нащадків.
Нам є, що захищати.
