«Лютий» у травні. Синхронний удар камікадзе по трьох регіонах росії

Кирило Данильченко / LB.ua

17 травня відбулася одна з наймасштабніших атак українськими дронами-камікадзе з початку війни. Від паніки в нашому сегменті соцмереж, що «шахеди» над Києвом досить непросто збити, до зойків росіян, що розбомбили порт Новоросійська, минуло не так багато часу, за мірками і створення засобів боротьби, і ураження. 

Зауважте, українські камікадзе — чиста комерційна комплектація, вільно доступні на ринку двигуни й системи наведення, жодного Ірану. І це ще навіть не запрацювала на повну силу «коаліція дронів».

Новоросійськ і Туапсе з третьої години ночі 17 травня прийняли понад чотири десятки дронів-камікадзе. Знову вразили Туапсинський нафтопереробний завод — лише нещодавно там ремонтували установку грубого очищення нафти після того, як у січні її вивели з ладу. І знову пожежа на одній з них.

Новоросійський зерновий термінал отримав і по інфраструктурі для перевалки, і по цистернах з паливом.

Нафтобаза Газпрому в селищі Кирилівка — пожежа.

У Грушевій балці на нафтобазі Транснєфті — вибухи.

Мазутний термінал у порту Новоросійська — пожежа й вибухи.

Також відмітилися прильотами шахта, цементний і металургійний заводи.

Найширший вибір цілей: таргетували перевалку, промисловість і постачання нафтопродуктів у регіоні.

У принципі все тактично правильно — якщо ти голосуєш за Путіна і за веселе СВО, що йде за планом, то отримуєш профілактичну відпустку з березня по липень за власний кошт, поки ремонтують усі ці установки з первинної переробки нафти. Та й легка праця з віником біля згарища колишнього мазутного терміналу облагороджує.

Підтримувати війну — це не лише слухати токшоу про ядерний попіл, а й відповідати за свої вчинки та рішення. У тому числі достатком власної сім’ї. Якщо хочеться величі, про квартальну премію, яка дозволила б провести відпустку в Туреччині, треба забути — обіцяли повторити, як діди, а не кататися курортами.

Плюс, крім моралі для населення, менше нафтодоларів і доходів від продажу зерна на війну. Це богоугодно, це і є головна ціль подібних операцій.

Як і раніше, росіяни не мають можливостей перехоплювати наші поршневі дрони.

Їхня бойова частина досі недостатня, щоб проникати в бункери або нищити захищені цілі, але інфраструктура з переробки палива, портова, різні об’єкти генерації та розподілу страждають і неабияк.

«Люті» очікували, мабуть, в інших місцях, бо звуків роботи «панцирів» чи важчих комплексів, не було — сама стрілкотня й мала зенітна артилерія працювали.

Воно й зрозуміло — удари по Криму вибивають С-300 й С-400 (як мінімум чотири комплекси, включаючи РЛС і машини управління дивізіоном за останні тижні).

До того ж маємо вироби анти-РЛС AGM-88 HARM: якщо знайти координати радара (а ми їх знаємо), то можна бити, просто аби припинити випромінювання й змінити позицію.

Тобто комбінуючи дрони, крилаті ракети авіаційного базування, балістику й ракети проти радарів, Сили оборони здатні і вибивати батареї, і розряджати їх, засліплювати й перевантажувати канальність для основного удару.

17 травня була хвиля також по підстанції «Севастополь» — у місті екстрені відключення.

Отже, маємо синхронний удар по трьох регіонах, два з яких на відстані понад 340 км від лінії бойового зіткнення, а запуски завжди здійснюють не з тактичного тилу. В оперативному тилу після вибивання далеких ППО утворюються проломи, ми їх експлуатуємо, це добре.

У росіян нестача ППО сягає таких масштабів, що на полігоні Капустин Яр випробовують паліатив — на шасі «Град» ракети Р-73.

Сміятися немає сенсу, нам теж давно потрібно інтегрувати ракети повітря-повітря власного виробництва на шасі й застосовувати по крилатих ракетах і дронах, щоб не залежати від імпорту й політичного моменту в партнерів.

Але від історій, як С-400 не дадуть літати нічому живому (як ви там, усе ще збиваєте Су-24 у звітах сотнями?), до техніки з «Шаленого Макса» пройшли досить швидко. Виявляється, на гранично малих висотах бомбардувальники з гарячих 1980-х здатні нести західні ракети і вражати цілі.

А ось що справді смішно, то це читати історії російських навколовійськових блогерів, що так, на жаль, Москва не здатна збивати сучасну балістику. Це АТАСМS А1 часів Саддама з касетною головою сучасна балістика?

А тепер уявіть, що прийде АТАСМS 2000 в терапевтичних кількостях, на ті HIMARS, які зараз виготовляють для нас? Буде смачно.

Ще раз повторюся. І це навіть не про те, що найкраща ППО — це танк на ворожому аеродромі.

У нас тисячі кілометрів спільного кордону й моря.

Усі ці випромінювання РЛС, виходи в ефір радіостанцій, маневри в районах стрільб моніторять супутниками, стратегічними БпЛА, спеціальними літаками розвідки Альянсу, кораблями, агентурно.

На Заході, а потім і в нас знають, коли хтось іде на регламентні роботи, а хтось змінює за графіком позицію. Буквально бачать радарами Global Hawk і камерами супутників, тому, за паспортом, С-400 повинні лускати як горішки не найсвіжішу американську балістику та «скальпи», а на практиці ворог так і не вивчив науки, яку свого часу в Триполі турецькі дрони дали «панцирам» ПВК «Вагнер».

Що ППО завжди відстає, технічної обслуги завжди менше, ніж передбачено штатом, у вирішальний момент виходить з ладу генератор і потрібної миті кілька хибних цілей, кілька широкосмугових перешкод і хвиля, що змушує перемістити пускові на запасні. І все.

Поки ми експлуатуємо те, що раніше почало працювати з мобільними групами, вони знову одержують свіжі «стінгери» й обростають нічними прицілами та прожекторами. Експлуатуємо те, що західний паліатив ракет іде до нас не тонким струмком, як з відновлення в Москви. Експлуатуємо простір і те, що маршрут можна прокласти дуже по-різному. Ситуаційну обізнаність і важку зброю від партнерів.

Мазутні ємності у вогні й уражені зернові термінали — десь ми це вже бачили минулого літа? Якою мірою будете міряти, такою відміряють вам. І додадуть ще.

Джерело

 

Фото на заставці: скриншот відео

Автор

Кирило Данильченко