Не треба перебільшувати наші перемоги

Треба чекати і триматися. Зараз важкий період війни. За просторікуванням про Чорнобаївку і про «численні перемоги» почав губитися тверезий погляд на події війни. З’явилося бравурне бахвальство та вже невдоволено-пихате «А чому ми ворогів ще не розбили?». До перемоги нам ще шлях неблизький. І це треба спокійно усвідомлювати, аби згодом не падати у відчай від не тих новин, яких ви чекали. І тим більше, аби не волати «Зрада!». Ми мусимо робити все від нас залежне для того, щоб ця війна не просто скінчилася. А щоб ми у ній перемогли. Тримайте голови холодними. Вірте в Збройні Сили України. Підтримуйте їх усіма наявними засобами.

Читати далі

Якщо ви хочете допомогти, то краще це робити адресно

Логістичні центри та хаби під парасольками ОДА та ВЦА, особливо з військової волонтерки, – це така фігня, де вдесятеро збільшується кількість посередників між відправниками та отримувачами. І половиниться на кожному кроці – “а вдруг завтра в нас тут почнеться, а ми не готові”. Де люди, які не мають уявлення про те, що відбувається за кордонами їх області, роздуваючи від важності щоки, підрулюють волонтеркою. Дякуємо всім, хто допомагає. Дякуємо за розуміння.

Читати далі

Волонтерські пріоритети

Давайте трошки відповідальніше розставляти пріоритети. Ресурси допомоги не безмежні. Всі роблять те, що можуть. Але воювати (маю надію) прийдеться не всім. Тому, будь ласочка, в першу чергу бойові підрозділи, які ведуть бої. В другу чергу бойові підрозділи, які зараз формуються, а вже через кілька днів підуть у бій. Навантаження в основному на них. Бо в нові підрозділи також треба буде все. Від оптики до БПЛА. Держава, безумовно, щось дасть. Поставки йдуть, і буде збільшення об’ємів. Але треба розуміти, що логістика і розподіл теж не дуже рівно працюють під час війни. 

Читати далі

А яку ціль зараз переслідують окупанти?

На що вони розраховують? Захопити Київ? Щоби що? Там сотні тисяч людей, готових загинути за свою Країну. Навіть якщо бронегрупи пекельною ціною дійдуть до Банкової, що далі? Ну, припустимо, оточили Харків, відсікли угруповання в зоні ООС. Оточили Одесу. І що далі? Ну от реально, що далі? Як контролювати це все? Взяти Маріуполь ціною повного знищення? Пробити сухопутний коридор? А далі що? Куди діти людей, які там зараз просто напитують ненависті кожного дня, кожної години? Як тими всіма умовно “асвабаждьоннимі” територіями управляти? В мене нема відповіді. Її нема ні в кого. Бо ці 20 днів показали, що окупація з подальшим переходом на “мірниє рєльси” окупованих територій неможлива.

Читати далі

Якщо вам хочеться підтримати «празрєвших рускіх», робіть це мовчки

Зараз шириться героїчний епос про Марію Овсяннікову, яка вийшла з плакатом проти війни в прямий ефір російського телеканалу. До цього вона працювала багато років редактором цього каналу. Каналу, який роками пропагував ненависть до України та брехню щодо Криму, Донбасу, нацизму в Україні. Який прямо закликав цю війну. Вона не героїня. Кожен росіянин винен. Кожен має обов’язок вчиняти активні дії щодо зупинення цих злочинів. Це обов’язок кожного з них перед самими собою і власними наступними поколіннями. Це лише частково їм допоможе залишитись людьми. Але вже не змиє нашу кров.

Читати далі

Це не загострення. Це війна на знищення

Дуже до багатьох ще не дійшло, що в нас повноцінне вторгнення. Не АТО. Не ООС. А війна в самих викривлених та потворних проявах. Війна не проти “режиму”, а проти народу. Бо дуже багато кому все здається черговим загостренням, які були 8 років. Зараз все по-іншому. Все по-дорослому. І річ не тільки в жертвах. Річ у всьому. Підтримка військових – то не пости в мережі, не журавлики з паперу. Це довіра. Довіра і допомога. Якщо ми вже довірилися людям, то треба стулити писки, зціпити зуби і робити те, що їм корисно. Кого тут повчають у мережі, що і як треба робити? Це ж той же Залужний, який зупинив наступ. Який зміг втримати удар із десятків напрямків і зберіг боєздатність армії. Ми або з ними, або ні. Зараз по-іншому не може бути.

Читати далі

Вони нам не лишили вибору

Вони прийшли знищити нас фізично, психологічно та духовно. Ми ворожі до їхньої ментальності та світогляду люди. Вони прийшли знищувати. Вони самі зробили все, щоб нас неможливо було перемогти. Все, що нам дороге, буде знищено або пограбовано. Це вже доведено. Без варіантів. Вони прирікають нас на перемогу. І ми виправдаємо всі надії.

Читати далі

Русский корабль, самолет, танк, солдат и офицер, иди на … (документация оккупантов)

Мы устали, россияне. А мы отличаемся от вас тем, что, когда мы устаем, мы немного звереем. У нас пропадает эмпатия, жалость и вся эта лишняя эмоциональная фигня, которая съедает ресурсы. Мы у себя дома. Мы защищаем свой дом, свою землю, свои семьи. А еще у нас тонны захваченной документации. У нас все документы из секреток. Списки личного состава. Приказы. Мы знаем, что вам поставили боевую задачу, а не учения, про которые вы плачете, попадая в плен. Поэтому нам уже не нужно вас жалеть.

Читати далі

Гарматне м’ясо орків

Деяку схвильованість у українців викликали новини, що на окупованих територіях примусово вигрібають чоловіків під мобілізацію, що теоретично збільшує (якщо це не картинка для ЗМІ та не 2-3 денна операція з дезінформації) кількість особового складу в угрупованнях найманців і надає їм перевагу. Я вам просто опишу, як це бачу я, за наявної у мене інформації та з урахуванням того, що я бачу навкруги вже 9-й рік. Простими словами. Це те, як бачу я, щоб ви собі не вигадували зайвого. Бо саме цього від нас хоче ворог. Щоб ми панікували та вигадували.

Читати далі

Путіну не потрібні підстави для нападу (фото)

Коли СРСР хотів розпочати війну з Фінляндією – РККА обстріляла власних солдатів, вбивши трьох. Коли “III Рейх” шукав формальний привід вдертися в Польщу – німецькі диверсанти під польським прапором “захопили” німецьку радіостанцію. В обох хрестоматійних випадках всі заяви про “провокації” звучали в пустоту, і починався наступ агресора. Тому тепер слова наших керівників про “російські провокації”, і як на них “не можна відповідати”, не мають жодного сенсу, – окупант може вдарити, як тільки буде впевнений в мінімальному спротиві, його стримує не “миролюбна” риторика про “глаза”, а ЗСУ.

Читати далі

Президенти приходять і йдуть, а присяга і відповідальність назавжди

Простою мовою для цивільних щодо гіпотетичних розпоряджень під час можливого загострення з приводу “не стріляти” або “відступати”, які можуть гіпотетично надійти з Банкової. Без політичних та емоційних оцінок. Для того, щоб ви розуміли та не робили собі нерви. Бо в нас зараз через низьку довіру до вищої влади в країні та рвані контексти з’являється багато питань, припущень та фантазій. Не буде відступу. Не буде наказу не стріляти. Не буде. То не будет швидка “пабеда”. То буде крах імперії. А потім ще з німцями побалакаємо за життя.

Читати далі

За нас никто воевать не будет

Не прилетит волшебник в голубом вертолете. Если мы сами не будем воевать за Независимость до победы, то наши внуки могут в китайской Сибири оказаться. Доказано периодом истории 1914-1991. Включая голодоморы и переселения. Поэтому ответственность на чужих дядь переложить не получится.

Читати далі

Можливе загострення? Знаємо, що робити

Росія тупає ногами та веде боротьбу з мандаринами, а США заводить в Чорне море есмінець USS Porter, другий командний корабель Mount Whitney та військовий паливно-наливний John Lenthall. Крім цього, підсилює в Європі присутність ВПС ескадрильєю F-15E. А ми з вами робимо те, що робили всі ці сім з лишнім років. Підсилюємо своєю допомогою ЗСУ. Веземо те, що може знадобитися під час загострення. Те, що військовики вважають потрібним. Завдяки вам Холодноярці готові до будь-якого розвитку подій. Дякуємо всім, хто не втомився та допомагає збройникам.

Читати далі

Кожен політик – тимчасово. Армія – назавжди

Про Старомар’ївку, обстріл Гранітного, «Байрактар» та фейки російської пропаганди. Два останні роки армія була керована. От що в ОП казали, то і «ісполнялось». Гнів був лише у тих, хто йшов в армію воювати. Відчай та деморалізація. Бо все зроблене з 14 року почало здаватися марним. Але ці люди тишком-нишком продовжували воювати. Змінилося керівництво армії. Прийшли не боягузи. Прийшли люди, котрі не відробляли на своїх посадах гроші дніпровського клану, а воювали. І якимось чином змогли в чомусь переконати «миротворців». І ті, в кого опускалися руки через капітулянтство та боягузтво Хомчака, як друге дихання отримали. Армія воювала до Зеленського. Буде воювати після Зеленського. І якщо хтось робить так, що вона воює ще й за часів Зеленського, то цих людей треба підтримувати.

Читати далі

«Красівоє», як і все, що показує Зеленський

Зеленський підписав Указ щодо забезпечення соціальних гарантій для ветеранів війни та сімей загиблих захисників України. “Вы рыбов продает? Нет показываем. Красивое”. Так і цей Указ. Загравання з ветеранської та патріотичною спільнотою. Бо єдине, що він може гарно робити, то показувати. Указ дуже красівий. І дуже потрібний. І, мабуть, колись навіть запрацює. Але не зараз. І не в 22-му. І не в 23-му році. Бо це гроші. Яких нема і не буде. Зеленський робить гарні жести в бік вояків, але не робить ніяких реальних справ. Це як рухи фокусника, який однією рукою відволікає увагу, а іншою вас обманює.

Читати далі

Не пытайтесь делать ВСУ инструментом «мочилова» власти

Те люди, которые сейчас допускают “ляпы” при подготовке техники на параде, – это те же самые люди, которые делали все это раньше и при Порошенко. Армия, в основной своей массе, не меняется после выборов, в отличие от власти. Армия остается той же даже при смене Главкома. Там очень большая инерция. Мне пофиг, что там наклеили на броню, пока есть на что клеить. Мне важна броня под скотчем. Но при этом нужно помнить, что это те же ВСУ, которые ДАП, ЛАП, Дебальцево, Светлодарка. Это те же люди, которые восьмой год воюют. И будут воевать, пока не победят врага. Или пока мы тут не свихнемся окончательно и, пересравшись, не выберем какое-то ОПЗЖ в президенты.

Читати далі