Якщо вам хочеться підтримати «празрєвших рускіх», робіть це мовчки

Зоя Ярош

Зараз шириться героїчний епос про Марію Овсяннікову, яка вийшла з плакатом проти війни в прямий ефір російського телеканалу.

До цього вона працювала багато років редактором цього каналу. Каналу, який роками пропагував ненависть до України та брехню щодо Криму, Донбасу, нацизму в Україні. Який прямо закликав цю війну.

Ні, я не вважаю її героїнею. Я вважаю, що вона хоч зараз вчинила правильно. Нарешті правильно. Це частково її виправдає на майбутнє. Частково.

Бо вже ніщо не змиє ту кров українців, що вже пролилась і ще проллється.

Мені в дописі російського ліберала такі ж росіяни ліберальні написали, що я маю бути їй вдячна, і мені має бути соромно. Ні, мені не соромно. Бо я не знаю, чи прокинусь я вранці живою, і чи прокинуться мої діти. На щастя, мої діти за добу поїхали з будинку, який розбомбили. Що буде завтра – не знаю. І я знаю про страшні злочини, що вчиняються російськими військами в Україні щомиті зараз.

Кожен росіянин винен. Кожен має обов’язок вчиняти активні дії щодо зупинення цих злочинів. Це обов’язок кожного з них перед самими собою і власними наступними поколіннями.

Це лише частково їм допоможе залишитись людьми. Але вже не змиє нашу кров.


Роман Донік

Харків впродовж доби кілька разів обстрілювали ракетами. Чи то калібри, чи то іскандери. Чи то і тим, і іншим. Вночі ще не зрозуміло, що було. Їх хрін розбереш. Кілька десятків разів обстрілювали РСЗО та ствольною артилерією. Ракетами вдарили по центру міста, по архітектурних пам’ятках. Там старий фонд і ніяких інфраструктурних об’єктів. Чисто мірняк. Дистильований.

Я це до чого. Ті, хто виходить на окружну в складі артгруп, не дивляться телевізор. Ті, хто натискає на кнопки пуск іскандерів та калібрів, теж не дивляться. І ті, хто вносить координати, також не дивляться. І навіть ті, хто приймає рішення по знищенню житлових кварталів, ті теж не дивляться. Вони зараз вбивають Українців. Вони зараз намагаються окупувати і знищити нашу державу. Вони роблять те, до чого їх готували всі ці роки.

Бо вони всі дивилися телевізор в росії всі 8 років. І багато хто з них впевнений в своїй правоті. Бо їм телевізор і всякі дівчулі розповідали 8 років про те, як нас треба вбивати щоб захистити росію.

Розумієте? Те, що зараз відбувається в росії, – це не каяття та не усвідомлення своєї вини. То є спроби зняти з себе відповідальність та якось на майбутнє заробити скащуху.

Але це до сраки, бо зараз не впливає на війну. На вбивства Українців.

Це як 8 років ґвалтувати та вбивати дітей, а потім піти до сповіді та свічку поставити.

Якщо вам хочеться підтримати “празрєвших рускіх”, робіть це мовчки. Бо, бля, ми тут знервовані. Бо ми теж всі 8 років знаємо, що вони лили в голови своєму населенню.