Кожен політик – тимчасово. Армія – назавжди
Я бачу багато хто не розуміє очевидних та елементарних речей. А дехто користується цим нерозумінням задля вирішення своїх питань.
Армія – це інструмент. Інструмент, який діє в межах своїх повноважень. Інструмент з чіткою ієрархією та вертикаллю. Основний критерій оцінки цього інструменту – це керованість та спроможність виконувати поставлені задачі. Різні задачі. Якщо підрозділ некерований, його розформовують. Якщо командир підрозділу некерований, його знімають. Якщо армія некерована, змінюють керівництво та офіцерів на ключових посадах.
І хоча рішення про дії та межі, в яких армія може сама приймати рішення, приймають політики, військові мають вплив на політиків. Бо вони професіонали, а ще вони мають досвід війни вже восьмий рік.
Протеже Бутусова, Богдана та Коломойського, Хомчак, тупо робив все, що йому казали «миротворці» та заглядатєлі в очі Путіну. Навіть без спроб переконати, що деякі рішення хибні. Відступати? Легко. Відводити війська в чисте поле? Не питання. Нагнати смотрящіх за режимом тиші? Зроблено. Штрафувати за знищення ворога та преміювати за невикористання зброї? Зроблено.
Два останні роки армія була керована. От що в ОП казали, то і «ісполнялось». І щось я не пам’ятаю гнєвних постів з цього приводу. Гнів був лише у тих, хто йшов в армію воювати та робити 200. Відчай та деморалізація. Бо все зроблене з 14 року, почало здаватися марним. Бо з ЗСУ почали робити «тєрпіл».
Але ці люди тишком-нишком продовжували воювати.
Але змінилося керівництво армії. Прийшли не боягузи. Прийшли люди, котрі не відробляли на своїх посадах гроші дніпровського клану, а воювали. Прийшли, щоб воювати. І якимось чином змогли в чомусь переконати «миротворців» і довести якісь правильні речі. Я не знаю як. Я не знаю чи надовго. Але ті, в кого опускалися руки через капітулянтство та боягузтво Хомчака, як друге дихання отримали.
Відмінили покарання за застосування зброї. Зменшили кількість перевірок. Розв’язали руки командирам в питанні відкриття вогню. Застосували новітнє озброєння. І, взагалі, почали відновлювати в ЗСУ те, що було зруйновано за Хомчака при мовчазній підтримці того ж Бутусова. Чи я пропустив, та Бутусов так накидував на Хомчака, як в свій час на Муженка? Чи при Хомчакові все всіх влаштовувало?
А зараз, через три місяці призначення нового керівництва, Бутусов почав робити все для того, щоб нав’язати думку, що ЗСУ втрачають контрольованість. Генштаб, главком, командувач ООС, комбриг кажуть одне, а Бутусов пише зовсім про інше. Армія каже – ми зайшли в допомогу гуманітарній місії ВЦА та вийшли коли треба було. Була розвідка, була праця саперів, були заходи, в яких приймали участь військові. Заходи закінчилися, бійці повернулися до виконання бойових завдань.
Але Бутусов вкидує фейк про позиції, про звільнення, про те, що суперечить всім заявам самої армії. Для чого? Для того, щоб сформувати думку, що ЗСУ – це неконтрольована група осіб, яка творить, що собі заманеться. От при Хомчаку був порядок, так і напрошується висновок. А от зараз якась анархія.
Але це ще не все. Через день-два все-таки стане повністю ясно, що жодного бійця в Старомар’ївці нема.
І що буде далі? Далі буде нагнітання, як ЗСУ відступило, злило, кинуло напризволяще. І ніхто не згадає, що тиждень тому всі казали – «ми виконали поставлену задачу і вийшли».
Зараз Бутусов почав робити все те, що робив з 14 по 19 рік. Дискредитує керівництво ЗСУ.
Взагалі, дуже смішно за цим всім спостерігати з місця подій. Смішно читати вкиди та диванних експертів по визволенню сіл. Спілкуюсь з комбатами, з ротними і простими розвідниками та піхотинцями. У всіх гарний настрій. Ми, кажуть, поставлену задачу виконали. Виконали на 10 балів. Зайшли пішки, без втрат відпрацювали, вийшли. Буде інша – виконаємо. Треба буде танками зайти – зайдемо. Село і раніше було під контролем всіх вогневих засобів, а тепер ще й адміністрація ВЦА та ОТГ вирішують гуманітарні питання.
Контрбатарейна робота ведеться, мінометки працюють на випередження, байрактари літають. Двісті робляться. Війна. Головне – на руках ніхто не висне.
В мене нема ніяких ілюзій з приводу політичної та економічної ситуації в країні. Я навіть не впевнений в тому, чи надовго хватить запалу «яструбів» з Банкової. Але я знаю, що є люди, які роблять 200. Я знаю скільки їх в різних підрозділах. Я знаю їх фах та жагу до перемоги. І я також знаю, як їх підтримує зараз Залужний. Бо кожен політик – то тимчасово. А армія – то назавжди. Армія воювала до Зеленського. Буде воювати після Зеленського. І якщо хтось робить так, що вона воює ще й за часів Зеленського, то цих людей треба підтримувати. А не робити з них слабких командувачів неспроможних контролювати ситуацію, а з їх підлеглих «нєуправляемоє стадо», як це робить Бутусов.
До речі, двум комадирам рот, що стоять в районі Гранітного, треба перевзути волонтерські автівки на зимову гуму. Та й ще потреби збираються. Бо зима близько. Тому, якщо вам здається, що все пропало і кругом зрада, то краще допоможіть тим, хто на самому вістрі. А холодноярці віддячать двохсотими ворогами.
* * *
По поводу ситуации в Старомарьевке. Пишу на русском языке для того, чтобы было понятно тем, кого вводят в заблуждение российские пропагандисты и их наемники.
Старомарьевка находится в “серой зоне”. Но входит в Мирненскую ОТГ. То есть юридически все проблемы местного населения должен решать глава ОТГ и ВГА. 7 лет село находится в зоне беззакония. Периодически туда заходят вооруженные боевики. По беспределу грабят местных, забирают бесплатно товары в местном магазине. Часть населения принудительно заставили с помощью угроз получить “паспорта ДНР”. Заставили перерегистрировать транспорт на номера несуществующей “республики”. Но кроме этого, есть и ряд чисто бытовых проблем. Проблема с поставкой угля на зиму, проблема с ремонтами зданий, которые разрушены в результате обстрелов. Проблема с завозом стройматериалов и самых необходимых вещей.
 |
 |
Поэтому администрацией ОТГ была проявлена инициатива для того, чтобы встретиться с жителями села, провести собрание и выяснить насущные проблемы мирных жителей. Представители администрации обратились к руководству 93 ОМБр о том, чтобы им выделили охрану на время проведения организационных мероприятий. Выше писал, что периодически в село заходят боевики НЗФ. То есть фактически обычный рабочий процесс, который был направлен исключительно на улучшение качества жизни людей, находящихся в серой зоне.
Но, кремлевские пропагандисты решили использовать ситуацию в своих целях. Поднялась волна истерик по поводу захвата села. 93 ОМБр обвинили чуть ли не в начале наступления.
93 ОМБр не нарушает Минские соглашения и находится на тех позициях, которые зафиксированы на всех документах ОБСЕ, СЦКК и какие там еще есть миссии. И, согласно этим картам, позиции и наблюдательные пункты бригады остались на тех же местах, что и месяц назад, и два месяца назад, и три месяца назад. Вопрос стоял о безопасности людей во время встречи представителей ОТГ с жителями села. И нужно понимать, что военнослужащие ВСУ, подвергая свою жизнь опасности, вызвались с риском для жизни помочь в этом вопросе. Бойцы бригады, подвергая свою жизнь смертельной опасности, поехали решать бытовые проблемы мирняка. Чтобы жителям села было чем топить зимой, и крыши не протекали.
Но оккупанты ситуацию перекрутили и начали обстреливать из 122 мм орудий мирные населенные пункты. Было обстреляно село Гранитное, которое много лет находится под контролем Украины. Боевики обстреливали не позиции ВСУ, которые должны были, по их логике, быть в Старомарьевке, и не саму Старомарьевку, а село Гранитное. Повреждено около шести домов. Во время обстрелов один военнослужащий погиб, второй ранен. Это произошло в Гранитном. Именно после обстрела мирного села на украинской территории был применен БПЛА Bayraktar TB2.
Кремлівські пропагандисти скористалися ситуацією у своїх інтересах і розповсюдили неправдиву інформацію про начебто захоплення села підрозділами Збройних Сил України. Крім того, окупанти почали обстрілювати зі 122-мм гармат мирні населені пункти.
