Поки українські військові посилюють удари по Херсонській області, натякаючи на початок контрнаступу на півдні, поруч працює інші сила. Це – підпільна армія України, мережа агентів та інформаторів, які діють у тилу ворога. Журналістка BBC Сара Рейнсфорд зустрілася з партизанами, які чинять спротив російській окупації на півдні України. Попередження: стаття містить описи катувань.
Читати далі
На що вони розраховують? Захопити Київ? Щоби що? Там сотні тисяч людей, готових загинути за свою Країну. Навіть якщо бронегрупи пекельною ціною дійдуть до Банкової, що далі? Ну, припустимо, оточили Харків, відсікли угруповання в зоні ООС. Оточили Одесу. І що далі? Ну от реально, що далі? Як контролювати це все? Взяти Маріуполь ціною повного знищення? Пробити сухопутний коридор? А далі що? Куди діти людей, які там зараз просто напитують ненависті кожного дня, кожної години? Як тими всіма умовно “асвабаждьоннимі” територіями управляти? В мене нема відповіді. Її нема ні в кого. Бо ці 20 днів показали, що окупація з подальшим переходом на “мірниє рєльси” окупованих територій неможлива.
Читати далі
Багаторічна кампанія про як “всьо здалі в 2014 году” реально вибішує. Сидять якісь незрозумілі люди на ефірах і розповідають про “зливи”, “зданий Крим” та “відсутність політичної волі”, ніби хоч щось бачили з того, що відбувалося під час наступу РФ тієї весни і того літа. Що таке “здалі” можна побачити на прикладі Афганістану, а тепер ви таки розумні в студіях під кондиціонерами, бо тоді якимось дивом вдалося організувати спротив, і тут немає комендантського часу, та не ходять озброєні люди з чужими шевронами, а ви все одно несете скабєєвську маячню.
Читати далі
Якщо Україну не змогли взяти наступом, то те, що вони роблять руками єрмака, нагадує мені 2014 рік, коли росіяни обстрілювали наших прикордонників з російської території. Тобто випалювали все можливе, щоб потім просто зайти на випалене поле, де не буде спротиву. Зараз йде те саме випалення, тільки іншими методами. Але Путін помилився щодо “русскіх” та “русскоязичних” в Україні. Коли ти не розумієш потенціалу українського народу, ти будеш робити спроби й прикладати зусилля єрмаками чи портновими, чи подоляками, чи нічого не розуміючими зеленськими – і помилятися в основному. В тому, що ти насправді, будучи росіянином, НІКОЛИ українця не зрозумієш, бо він “не один народ”.
Читати далі
Якщо в Уряду і Ради не вистачить розуму, волі та самозбереження, щоб відрегулювати машинку для читання заголовків і зйомки придуркуватих селфі, – нас чекають цікаві, але дуже сумні часи. Це може бути дуже круте піке. Але є одна неврахована деталь. Вони чомусь вважають, що ми будемо смирно сидіти пристебнутими до крісел. До самого моменту, поки ця банда, що зображує досвідчений екіпаж, шваркне нас всіх об землю.
Читати далі
Чи розуміємо ми, що наступного разу нас просто можуть не захотіти захищати? Або не обмежаться захистом, а просто візьмуть усе під свій контроль? Тобто у найкращому разі провокується справжній путч. Або ще — тепер добре видно, що краще сепара застрелити, ніж тягнути його на свій бік. Не боїтеся сплеску насилля з переходом у “війну всіх проти всіх”? Що це таке — спитайте старожилів з Західної України, які пам’ятають польсько-українське протистояння. Такою може бути ціна бажання “просто закінчити війну”.
Читати далі
Ми встигли по 100500 разів пересваритись на 100500 тем, перестати спілкуватись, наображатись, наговорити один одному неосяжної дурні, але коли настав час, “шоколадна” – од білого до брюту – армія Пороха, як один знов стала плече до плеча перед вирішальною битвою. Ми маємо вистояти, аби шакальві не було жодного шансу перегризти наших дітей і знов одібрати наші 300 літ виборювані історію, пам’ять і землю.
Читати далі
Останній відомий історикам бій повстанця і чекістів відбувся у 1967 році. Окремі підпільники, як Ярослав Галущак та Ілля Оберишин, не здалися до проголошення незалежності України.
Читати далі
