Чого у нас реформи буксують

Віталій Гайдукевич
Віталій Гайдукевич

“Что такое хорошо и что такое плохо.” (с) (рос.) В. Маяковський.

Читанка вихідного дня про те, чого у нас реформи буксують. Картинки додаються.

ПРИКАЗКА: Історію про те, що МО недолугим напілінгом псує концепцію нового однострою і знаків розрізнення, вже відома тим, хто відстежує тему.

Що саме псує і що хоче втулити натомість я розпишу окремо (з картинками, щоб було відчутно різницю), але сьогодні варто сказати ПРО ПОЗИТИВ (!)… Ага. Причину цього позитивного явища я поки зрозуміти не можу. Чи-то недогледіли, чи-то ще чогось, але…

Продовжувати читання Чого у нас реформи буксують

Share

Про героїчність замість плачу

Віталій Гайдукевич
Віталій Гайдукевич

Довколакіношне…

Тут “Жнива…” обговорює стрічка. Тішуся. Ну, перш за все, що обговорюють кіно про Україну. Присутні діаметральні точки зору, йде діалог про те, що добре, а що зле – супер. Спостереження, чимало глядачів чекали драму про трагедію часу. Мало хто звернув увагу, що ледь не вперше в сучасному кіно про Україну прорізалися дуже важливі, вкрай важливі, нотки – героїка.

Продовжувати читання Про героїчність замість плачу

Share

Перед Крутами…

Віталій Гайдукевич
Віталій Гайдукевич

Буде сказано багато слів. Буде повторено достатньо міфів щодо тих боїв. Хтось знову промовить «їх кинули невмілих і беззбройних на смерть…» – угу, влада зливає патріотів, версія 1917-го.

В Перші Визвольні Змагання не бракувало молодих амбітних людей, котрі були здатні розвертати історію в потрібний бік. Це були геть не хіпстери чи онучі. Попри молодий вік, багато хто мав за плечима світову війну. Тоді було ще тяжче, ніж зараз, але вони боролися. Тоді не було Фейсбуку, щоб розповісти один одному про те, як класно звалить туди де добре, бо нас там поки нема…

Продовжувати читання Перед Крутами…

Share

Чуйка…

Віталій Гайдукевич
Віталій Гайдукевич

Що таке правильний початок тижня?

Це коли є чуйка, що в цей момент десь сидять “вовчики-братики” і слухають про історію українського війська, про історичну агресію Росії проти нас, про просування правильних інформаційних меседжів і блокування ворожого інфовпливу. Вовчики молоді і їм не треба пояснювати, чому совок, це погано. Вони це самі знають. І так, вони не проти, що вони сіроманці у своїй масі – не проти. Бо молоді, бо “сінєва нє расплєскалась” по них. Вовчики кажуть, що їх не треба повчати (книжки читають, знання певні мають), хочуть співпрацювати. Совки – “ідемо на ви” – молоді вовки матимуть підтримку.

Продовжувати читання Чуйка…

Share

Кілька порад, як уникнути помилок столітньої давнини

Віталій Гайдукевич
Віталій Гайдукевич

От вони і почались – 4 роки звитяжних і сумних ювілеїв.

100 РОКІВ ПРИРЕЧЕНОЇ ДЕРЖАВИ

Сьогодні одразу кілька людей задали питання – так, а що це за помилки столітньої давнини, що їх життєво важливо не повторити зараз? Напевно грунтовніше можуть дати відповідь науковці, вислювлю своє враження… Можливо не щодо помилок, бо там хмара, а скоріше порад, з огляду на помилки, котрі були

Продовжувати читання Кілька порад, як уникнути помилок столітньої давнини

Share

Церемонії… Традиції… Неписані правила…

Віталій Гайдукевич
Віталій Гайдукевич

Днями в розмові один знайомий чиновник сказав: “…а знаєш, у нас же немає красивих військових церемоній, музики немає, маршів, пісень… і ніхто тим не займається”. Так, відповідаю, можна сказати, що немає – у нас традиційно вважається, що це неважливо. Мовляв, колись, потім, якщо руки дійдуть… і то.

Продовжувати читання Церемонії… Традиції… Неписані правила…

Share

Про пропаганду як зброю гібридної війни та інформаційну безпеку

Віталій Гайдукевич
Віталій Гайдукевич

Той випадок, коли ти постійно говориш, що війна проти України почалася ще в 91-му, бо Імперія не змирилася (і не планувала) відпускати ласий шмат (хто там казав, що без України імперсько/радянсько/московщина не існуватиме?), а тобі кажуть “ти перекручуєш історію”, а ж тут те саме говорить посол США…

Продовжувати читання Про пропаганду як зброю гібридної війни та інформаційну безпеку

Share

Ніщо не міняється…

Віталій Гайдукевич
Віталій Гайдукевич

“После разгона Центральной Рады все ее члены и имеющие к ней отношение, не успокоились. Они разъехались на места и сразу воспользовались тяжелыми условиями, в которые было поставлено новое правительство, для того что бы всячески его дискредитировать. Например, одна немецкая оккупация объяснялась народу, как союз великих панов, выбравших Гетмана и приведших немцев для того, что б у народа отняли землю… …Делалось, конечно это очень ловко. Местные власти таких “страдателей за народ” арестовывали. Сейчас же поднимался крик, что невинных сажают”. (с) Павло Скоропадський. Спогади. стор 201 Продовжувати читання Ніщо не міняється…

Share

Нас – рать

(многабукаф по наблюдениям за…)

На упаковке страны Украина сейчас должно быть написано “не кантовать”, “осторожно”, “взрывоопасно” и “стекло”. Спокойствие граждан хрустально хрупкое и ежели что – состоние становится нитроглицериново и токсично. Увы – мы чудесный полигон для отработки манипуляций. Топорных и филигранных, сиюминуток и слоеных многоходовок. Нас из состояния покоя выводит всякая чушь и по реакции можно смоделировать и спрогнозировать какую угодно цепочку информационных подрывов. Смотря какой цели хочет достичь заказчик.

Продовжувати читання Нас – рать

Share

Вишчир пролетаря і перекличка люмпенів

Багато літер, але…

Перепрошую, але кілька думок щодо наслідків е-декларування.

Продовжувати читання Вишчир пролетаря і перекличка люмпенів

Share

1 вересня. Нотатки на полях зошита з історії…

Польща зараз стала в позу пані, котра вся в білому, а довкола усі бабаї. Але панам полякам варто нагадати – вони брали участь у вбиванні Чехословаччини. Разом із Німеччиною і Угорщиною. Давайте ще раз це зафіксуємо – Польща є країною агресором і 1 жовтня 1938, погрожуючи застосувати військову силу, Варшава виставила ультиматум з вимогою передати до складу Польщі Тешинську область. Увечері в Тешинську область увійшли польські війська. Чи згадали поляки 1 вересня 39-го про те, що самі хотіли погріти руки на лихоманці анексій? Навряд.

Продовжувати читання 1 вересня. Нотатки на полях зошита з історії…

Share

Післямова? Ні – кінець першого розділу

… Тільки тоді розумієш, що майже два роки твого життя вбиті не дарма, коли під час параду і після нього телефонують і пишуть військові і кажуть “дякую”. Просто, без особливої лірики, по військовому. Ясна річ це “дякую” повноправно належить не мені, а робочій групі. Це їх досягнення. Вони сперечалися, ображалися один на одного, малювали, кроїли, відкладали те чим заробляють, щоб “за так” зробити армію красивою. У них це вийшло. Знаково, що встигли до 25-річчя сучасної країни. Вже казав, кажу і говоритиму далі – наша робоча група, це потужна команда фахівців. Це найкращі фахівці в країні. Якби нас слухали більше нинішній ефект від нового однострою можна було б множити на два. Але і так як вийшло – прорив.

Продовжувати читання Післямова? Ні – кінець першого розділу

Share

Ідентифікація себе

Нам важко дається усвідомлення хто ми є і ким були. 70 років амнезії. Прірва безпам’яцтва коли побитий-поламаний народ волів не згадувати ким є, аби не вбивали і було що їсти. Все це дарма не минає. 25 років ніби-то незалежної країни, а ми досі в тенетах імперських штампів.

Продовжувати читання Ідентифікація себе

Share