Величие не рейтингами меряется

На счет “одного из величайших лидеров современности”… Подлинно великие люди далеко не всегда пользуются популярностью, выигрывают выборы и купаются в лучах славы. Подлинное величие видно издалека, равно как и подлинные глупость, самодурство и жестокость. Был такой себе Гений Карпат в одной соседней стране. Величайший лидер, да. Пойман и расстрелян своими же военными. Там еще чуть не подрались за право спустить курок. Сэр Уинстон Черчилль с треском проиграл первые же послевоенные выборы. Точнее, проиграла его партия, но все же он был ее лицом.

Поділитися:
Share
Читати далі

Tempora mutantur / Часи змінюються

Янукович міг восени 2013 спокійно чекати перевиборів і залишатися на посаді по-життєво, створивши сімейну феодальну династію. Але його 50%+ не спрацювали. Він думав, що насильство розжене Майдан, але спрацювали наші 5%. Путін міг гарантовано (до 90%) отримати Новоросію в 2014, але випали наші 10%. Не розумно оцінювати політичні рішення лише за аналогією з якимось історичними подіями і навіть за їхнім результатом. Може просто так карта піти, що і козирний туз не зіграє.

Поділитися:
Share
Читати далі

Исторические оксюмороны, или Как герой нации проиграл первые послевоенные выборы

Черчилль, которого остроумие не покидало даже в трагические минуты, назвал этот результат “Орденом пинка от избирателей”. Главными инициаторами выборного разгрома Черчилля стал британский люмпен. Который “устал от войны и коррупции”, считал, что принес слишком много жертв, и хотел теперь “жить по-человечески”. Так, как обещали ему лейбористы-популисты. А через 5 лет он сумел вернуть консерваторам доверие народа. Параллели более, чем очевидны.

Поділитися:
Share
Читати далі

Почти гениально, почти фантастика

Как бы в Украине 2014-го или 2018-го себя чувствовали ваши Ли Куан Ю, Черчилль и кто там у нас ещё теперь, кого нам нужно для счастья? Мне про ваших героев-антикоррупционеров-реформаторов интересно, что бы с ними было в Украине.

Поділитися:
Share
Читати далі

Який Фенікс народиться зі згарища світової гібридної війни?

Це стрімкий транзит від зародження демократії мирного часу до демократії реальності гібридної війни. З одного боку — повне збереження демократичних інститутів, процедур, підвищення відкритості перед суспільством, але з іншого — корекція цієї моделі для того, щоб відповідати новому виклику.

Поділитися:
Share
Читати далі
Share