«Шануй – пам’ятай – досліджуй»
Після презентації проекту меморіального комплексу на Марсовому Полі у Львові знайшлися люди, які розгледіли в могилі невідомого солдата… совок. Мовляв, вона не потрібна. Наведемо різкість на питання.
Читати далі
Арлінгтон
Український Арлінгтон треба осмислити у відрізку 100+ років
31 січня в Укрінформі зустрілися люди, які хотіли зрушити з місця досить дивну ситуацію зі створенням «українського Арлінгтону». Лишився післясмак нерозуміння – а чи хтось почує.
Читати далі
Пам’ять в мармурі та граніті потрібна насамперед живим
Поховання у відповідних меморіальних місцях тих, хто віддав або присвятив життя служінню Батьківщині, є по суті останнім в цьому світі наданням почестей з боку держави і суспільства. На тлі першочергових завдань, раптових викликів і “турборежиму” народних обранців, які залучені до формування порядку денного і планів законодавчої роботи, якось не доходила черга до створення Національного військового меморіального кладовища. Ситуація змінилася у жовтні минулого року, коли до розгляду був поданий відповідний законопроект, який частково дає відповіді на багато запитань. Щоправда викликає і чимало додаткових.
Читати далі
Ця війна не про території. Вона за самоідентифікацію
Самоідентифікація неможлива без героїзації, меморіалізації. Топоніми, меморіальні дошки, пам’ятники, почесні найменування, меморіальні парки, комплекси, музеї (там пацієнт скоріше мертвий, аніж живий) тощо. І тут не слід винаходити велосипед – взірці є. Про що цей “потік літер”? Про місце в історії. В неї можна вляпатися, а можна увійти. Увійде той, хто лишить по собі Національний Пантеон і меморіальні кладовища.
Читати далі
Вони мають повернутися додому…
Цинічний кремлівський гуманоїд Грем збиткувався над могилою Степана Бандери. Скільки треба “дзвіночків”, щоб усвідомити – Україні потрібно терміново вирішувати питання військового меморіального кладовища (умовний термін “Арлінгтон”) та Національного Пантеону?
Читати далі
Чи матиме Україна свої Пантеон і Арлінгтон?
Меморіальне кладовище – це не лише місце останнього спочинку тих, ким пишається нація. Це й глибинний виховний момент. Як для майбутніх військових, так і для цивільних, особливо і перш за все – молоді. Сум і жах від того, що дивишся на соціологію і розумієш – наступним владосидільцям ці питання взагалі будуть по цимбалах.
Читати далі