Déjà vu
Бацила ідіотизму не є чимсь новим – вона і була, тільки приспалася. Ця бацила – збочена рефлексія на реальність. В 1940 році за цією ізо-істерикою зі страхом спостерігали британці. Зараз – ми.
Читати далі
дежавю
Дежавю сторічної давнини
Маємо можливість наочно спостерігати людей і явища, які сто років тому кинули націю в жорна червоного молоха. “А чьто мнє с того унівєрсала Центральной Рады о нєзавісімості?”. “Эту Злуку на хлєб нє намажеш”. “Скоропадскій разочаровал. Гдє рєформи, месяц прошел?”. “Армія УНР гола-боса, пускай син Пєтлюри воюєт”. “В Дірєкторії одні коррупціонєри, простим людям всьо хуже. Нужни новиє ліца!”. “Большевікі в два-трі раза все уменьшить обєщают. Зємлю крестьянам!”. “С Лєніним надо договаріваться”. А всього-то треба було вірити в свою державу і підтримувати свою армію, не слухати клоунів, не вірити популістам, не домовлятися з ворогом.
Читати далі
А в Україні тільки й розмов, що про осінь…
Не знаю чому, всі чекають осені як манни небесної. Як часу, коли щось зміниться. Коли все зміниться? Все частіше ловлю себе на аналогіях з минулого. Якесь постійне дежавю, коли ти пригадуєш, що це вже було, в останню каденцію Кучми, перед помаранчевим Майданом. Тоді існувала якась непереборна, нічим ззовні не підкріплена впевненість, що Президента у країні немає. От зараз воно те саме, один в один. Дивишся на «групу таваріщєй» і розумієш, що ти більше не глядач у їхній п’єсі абсурду. І якщо раптом хтось захоче забити двері у цьому театрі, поховавши всю трупу всередині, то я навіть сперечатися не буду чи апелювати до гуманізму.
Читати далі
Павло Скоропадський. Спроба попередня
Переживаю щось вельми схоже на дежавю. Таке, як відбувається зараз в Україні, вже було. Щоправда, більш стиснуто по часу та в більш кривавій формі. Тоді голову держави, генерала і творця одної з перших український військових частин українці захотіли замінити на богемного письменника Винниченка та журналіста і земського діяча Петлюру. Результати – відомі. Тоді Україна зникла з мапи світу як держава. Чим закінчить нинішній поворот історії – залежить від нас.
Читати далі
С сепарами в Раде хуже, конечно, не будет
А еще через пол-года вас будут 3,14здить битами на улицах Киева за жовто-блакитну нашивку на рюкзачке. Узколобые и молчаливые ребята в спортивках. А менты будут стоять рядом и говорить, что не надо было их провоцировать. Нет? Этогоженеможетбыть!
Читати далі
Дежавю 2004 года
Тогда мне рассказывали, что оранжевую ленточку с сумки лучше снять. Сейчас, правда, веселее – то аваковские в расстрельный список вносят, то зеленские вешать обещают. Дежавю 2004 года, друзья. Но лично у меня уверенности в этот раз больше. Потому что 2004-й уже за плечами. И 2013-й. А главное – 2014-й тоже за плечами. Подавились тогда, подавятся и сейчас.
Читати далі