Déjà vu
«В квітні 1940 року, наступного ранку після того, як Гітлер вдерся в Норвегію, в офісі Ф. Д. Рузвельта натовп репортерів допитувався, чи стали США ближчими до війни. Президент відповів, добираючи слова: «Скажімо так, події останніх 48-ми годин, поза сумнівом, спонукатимуть набагато більше американців замислитися про потенційні можливості війни».
Багато (американських) інтелектуалів презирливо ставилися до війни в Європі, сприймаючи її як суперництво між двома імперіалізмами (британським і німецьким).
Скарбник Гарварду (!) Вільям Клафлін казав президенту університету «Гітлер виграє. Потоваришуймо з ним». Роберт Шервуд (американський драматург, журналіст) згадував, що низка ділових людей, зокрема генерал Роберт Вуд, Джей Гормел та Джеймс Муні, були переконані у близькій перемозі Гітлера і вважали, «що Сполученим Штатам краще планувати, як мати з ним справи». © Макс Гейстингс “І розверзлося пекло…”.
Тут, скоріш за все, маються на увазі:
- Роберт Вуд – генерал, воював у Першу світову в Європі, в цивільному житті успішний корпоративний керівник, скрєпний консерватор, спонсор «Першого Комітету Америки» AFC – організації ізоляціоністів, що не бажала вступу США в Другу Світову. В організації брали участь як сенатори-демократи, так і сенатори-республіканці. Майбутній президент США Джеральд Форд був одним із перших учасників AFC, інший майбутній – Джон Кеннеді – в підтримку ізоляціоністів написав «те, що ви робите, життєво важливо». AFC припинив існування через кілька днів після Перл-Харбора.
- Джей Хорнел – власник Hormel Foods Corporation. Іронія історії – здається саме ізоляціоніст Хорнел підписав в 1938 році контракт на поставку до армії США консервованої свинини. В Другу Світову ці консерви Hormel «Spiced ham» їли усі американські контингенти і усі союзники. Ізоляціоніст Хорнел поставляв 15 мільйонів банок консервованої свинини на тиждень. З 1940 по 1945 на війну було відправлено 133 мільйони банок.
- Джеймс Девід Муні – інженер, з 1922 року президент корпорації General Motors Overseas. Не приховував контактів із нацистами, мав зустріч із Гітлером, а потім із Герінгом. Негативно ставився до Британії. Через звинувачення в симпатіях до нацистів у 1940 році йде з посади президента GM і… з командою директорів займається підготовкою GM до воєнного виробництва.
«…У вересні 1940 року Кінгем Брюстер і Спенсер Кло, редактори відповідно студентських часописів Єлю (!) та Гарварду (!), опублікували маніфест, в якому стверджували, що студенти вирішили не рятувати Європу від Гітлера». © Макс Гейстингс “І розверзлося пекло…”.
А ми дивуємося, чому зараз MAGA-конвульсії республіканців і маразми Трампа лихоманять політику США. Дивуємося, як може інженерно-прогресивний Маск бути упоротим придурком, що підспівує Путіну.
Та тому що бацила ідіотизму не є чимсь новим – вона і була, тільки приспалася. Ця бацила – збочена рефлексія на реальність, популістичні прості рішення, що їх озвучують цинічні покидьки.
В 1940 році за цією ізо-істерикою зі страхом спостерігали британці. Зараз – ми. Тоді був талановитий інженер Муні з прибабахом обіймашок з тиранами, зараз – талановитий Маск з такою ж вавкою.
Але коли ми знаємо, як було тоді, ми можемо прораховувати, що треба робити зараз.
На світлині Рузвельт. Йому було ой важко побороти власне суспільство і активних ізоляціоністів. Японці допомогли з аргументами, звісно…
Колаж на заставці: Радіо Свобода
Copyright (c)2024 RFE/RL, Inc. Used with the permission of Radio Free Europe/Radio Liberty, 1250 Connecticut Ave NW, Ste 450, Washington DC 20036.
