Токаев дипломатично опустил путина по всем позициям

Видимо, в Кремле уже и сами не рады, что единственным иностранным лидером, согласившимся посетить какой-то там форум в Санкт-Петербурге оказался именно президент Казахстана Касым Жомарт Токаев. Ведь, по сути, Токаев буквально издевался над путиным и всей российской пропагандой, методично нивелируя и растаптывая их многолетние нарративы. В украинском информационном пространстве в основном говорили о том, что Токаев крайне резко высказался о “признании” так называемых “ДНР” и “ЛНР”. Но от президента Казахстана было куда больше пощёчин путину в его же присутствии.

Читати далі

Вступ до ЄС залежить тільки від нас

Поки Зеленський, уряд, українські дипломати, громадянське суспільство, депутати важко працюють, аби Україна отримала статус кандидата в члени ЄС, радник глави ОП заявляє, що чхати нам на цей статус, дайте зброї, далі ми самі розберемося. Провокаційна заява робиться напередодні розгляду українського питання Єврокомісією, дискусія пройде вже цієї п’ятниці. А наступного тижня ЄС прийме остаточне рішення. Хейтити ЄС, хайпувати на темі надання нам кандидатства, знецінювати зусилля сотень людей – це офіційна політика Банкової? Якщо ні, то радник – ще радник? Чи вже ні? Якщо Україні дійсно не дадуть кандидатський статус чи дадуть із передумовами, спитати про це треба буде Київ, а не Брюссель.

Читати далі

Пропаганда не приховає факапів безголових чиновників

Вчора натрапив на абсолютно гидотний ефір Телемарафону UAразом, в якому Мосейчук розпинала людей, які придбали за кордоном автівки. “Бо ж у нас війна, а вони купують машини. Ще й дорогі!”, – з надривом Шарікова заламувала руки на свою люмпенську аудиторію Мосейчучка. Півгодини відбірного хейту і нацьковування громадян без машин на громадян з машинами. Марафон єднання. Будь ласка, зберігайте розум холодним і не приєднуйтеся до цього хейту. Черги на кордонах не через тих, хто везе собі чи на продаж машину. За черги відповідальні виключно нездалі українські чиновники і ніхто більше.

Читати далі

Всі ми так чи інакше в одному окопі

Зараз пішла дуже нездорова тенденція затикати рота всім, хто не на фронті або в бомбосховищі. Прикметно, що частіше всього затикають рота не фронтовики, а звичайні цивільні або тероборона Івано-Франківська. Бо ж є час писати і натхнення є. Не треба так. Давайте не знецінювати інших. Нам доведеться пройти дуже довгий шлях визнання, що кожен, хто допомагає нашій перемозі, – свій. І нема чого ділити, як ублюдочні комуністи під час Другої світової, на героїчних фронтовиків і жалюгідних тилових щурів. І так, єдність – це не згуртуватися навколо Арестовича. Єдність – це берегти своїх і разом йти до перемоги.

Читати далі

Тільки НАТО! Нейтральний статус йде курсом російського військового корабля!

Найбільшою загрозою сьогодні є намагання переконати нас припинити спротив та заявити про свою беззубість та нейтральність. Особливо небезпечно, коли такі тези розповсюджують українські владці. «Заради миру», – кажуть вони і, звісно ж, брешуть. Жодна людина в Україні не сумнівається, що таке рішення не сприймається воюючим суспільством. Не факт, що військові погодяться виконати наказ «Стоп» після всього, що вони бачили. Таке «компромісне рішення» може стати тригером для внутрішньої дестабілізації, яка на руку агресорові.

Читати далі

Пропаганда має ґрунтуватися на фактах

Не треба таскати мережею всяку фігню. Пропаганда на війні – це дійсно важлива річ. Вона має надихати, вона має мотивувати, вона має сприяти перемозі. Тому що коли накачана фіговою пропагандою людина стикається з реальністю, то її психіка не витримує, і вона не набуває мотивації, а її втрачає. Ви хочете демотивувати якомога більше людей? Ви хочете, щоб врешті решт ми програли? Продовжуйте постити усю цю фігню “ворога розбито, перемога до Пасхи”. Бо коли цього не відбудеться один раз, дехто засмутиться, але продовжить боротьбу. Другий раз – і постане питання, а чи так близько та перемога. Третій – і буде сумнів, що вона взагалі можлива. Це не допомагає, а шкодить. Дуже шкодить. Не будьте Арестовичем. Це гімно ще втече, а ви не встигнете.

Читати далі

На перемовинах з окупантом не може бути ніяких поступок!

Про будь які компроміси можна говорити тільки тоді, коли окупанти покинуть нашу землю. Ми платимо дуже дорогу ціну за свою волю. І чим далі, тим більше буде людей, не готових таку ціну платити. Але будь-яка спокуса припинити війну на умовах путіна обернеться новими жертвами в майбутньому. Якщо зараз ми не завдамо московитам нищівної поразки, вони відповзуть, залижуть рани, врахують всі свої помилки і прийдуть нас нищити сильнішими. Пологовий будинок Маріуполя, розстріляний Харків, знищені Буча, Ірпінь, Гостомель заплатили таку високу ціну не для того, щоб ми зрадили їх жертву.

Читати далі

Бути ватніком в Україні небезпечно

Небезпечно не через бандерівців, а тому, що рано чи пізно тебе, дуралєя, прийдуть спасать руські. І чим більше навколо тебе таких само ватніків, тим більша вірогідність, що Путін прийде тебе визволяти. Не рахуючись ні з якими жертвами серед таких помилок еволюції, як ти. Не важливо, молодий, старий, дєдушка, бабушка, інстаграмщиця – кожен із вас, іуди, винен в тому, що зараз Путін робить із Харковом, Маріуполем, десятками мирних українських міст. Можна дискутувати з антиваксами, євробляхерами, соціалістами, сироїдами, ким завгодно – але тільки не з ватніками. Бо це не питання дискусії, а питання виживання.

Читати далі

Брехливий бенкет під час війни

Совкове застілля від президента хоча вбоге та недоречне, але цілком логічне – він втрачає підтримку, і тому йому створюють картинку всенародної любові. Тиск на нехитру емоцію вже використовується не вперше, раніше це були діти. Проте телевізійна ілюзія все сильніше контрастує з реальністю, і скільки б поруч з ним не посадили достойних людей, від цього криза не припиниться, армія не підсилиться, руйнація інституцій не сповільниться, а кротівня не зникне. Цікаво було почути національну ідею: виявляється, максимальна висока мета – це зустрітися десь із “пляшкою і холодцем”, тобто “забыть кровь”, якщо називати речі своїми іменами. Погана гра, все більше людей прозріває, але треба, щоби всі.

Читати далі

В Україні давно пора щось робити з громадянством

Половина Закарпаття має громадянство Угорщини, половина Галичини – Польщі, половина Донбасу – Росії. Практично, весь політикум та великий бізнес має десяток різних паспортів. І коли потім депутатом або мером обирають громадянина Росії, влада із заклопотаним обличчям чухає репу і розводить руками. Ситуація з громадянством почала впливати на національну безпеку і потрібні екстраординарні заходи, щоб це зупинити. Законодавство про громадянство треба змінювати.

Читати далі

Зеленський дуже схожий на більшість своїх виборців

Вакцини нема, бо її розкритикував Порошенко. В ЄС та НАТО не вступили, бо нас туди не взяв Байден. Антоненка посадив, бо на нього показав Аваков. А сам я невинний ні в чому, я ж як краще хотів! Так само виборець Зеленського твердо знає, що роботи нема, бо кругом олігархи, а грошей нема, бо їх Порошенко вкрав. Тому що Зевиборець переважно такий же, як Зепрезидент – ледачий, замріяний і до біса честолюбний. Коли він бачить провал вакцинації, він бачить в цьому не смертельно небезпечну проблему, а себе в дзеркалі.

Читати далі

Ніколи не майте справ з брехунами

У нас неймовірна країна. 20% населення – відверті зрадники, а ми вистояли проти російської воєнщини. Зеленські-милованови впустили економіку, а ми якось живемо. Навіть, жартуємо. Нас тягають по судах за образи влади і небажання помирати від рук найманих кілерів, а ми постимо факи вельможній морді. Наша земля достойна кращого. Ми достойні кращого, ніж маємо. Я багато думав, чого так, і чого нам не вистачає. Прийшов до висновку, що одна з найбільших проблем України – брехня.

Читати далі

Для Коломойського немає своїх

Один політичний проект Коломойського натхненно мочить інший політичний проект Коломойського. Для олігарха у вишиванці набагато надійніше не свій президент, а слабкий президент. При слабкому президентові Коломойський грабує банки, державні підприємства, заводи, розставляє своїх герусів на відповідальні пости, і вони державі записують збитки, а Коломойському віддають прибутки. Голосуйте за Слуг, За майбутнє, за герусів! Жодна війна з корупцією не варта і сльозинки Коломойського!

Читати далі

Були ж часи, та вже нема…

У нас був час, коли Пудрик був люстрований. Вже нема. У нас був час, коли після журналістського розслідування топ-чиновники відправлялися у відставку. Вже нема. У нас був час, коли ми не знали, хто керує адміністрацією президента, бо це була технічна посада. Вже нема. У нас був час, коли армія відчула свою силу і наступала. Вже нема. Зате тепер у нас є Пудрик і Портнов. Тепер ніхто вже навіть не згадує, що голова СБУ – друг дитинства президента, а у владі зараз чи то 25, чи то 35 працівників Кварталу-95. Бо зашкварів так багато, що все вже просто не тримається в голові. Чи варто було втрачати те, що було, щоб отримати те, що стало? Оцих нових пудриків і безкінечний сором?

Читати далі

«А що змінилося на краще з 2014 року?!»

Один знайомий запиляв чорний траурний фон і на ньому написав: а що змінилося на краще з 2014 року? І ніби написав нейтрально, але цей фон, кагбє, натякає, що немає ніякого питання. Це твердження. І мені захотілося спитати: чувак, а ти правда дупля не б’єш, що змінилося? В тебе пам’ять, як у селфі-уточок? Ок, нагадаю. Загалом, друже, відкривай очі та побачиш ще дуже багато всього. Світ – це не тільки бізнес. Це ще й люди. І вони капець як змінилися із 2014 року.

Читати далі

Українське має стати модним, двіжовим, стильним

Українізація буде залишатися рагульською до того часу, поки влада не найме Банду, Федоріва чи ще когось професійного у рекламі та комунікаціях. І не просто запиляти логотип UkraineNow, а працювати постійно, стратегічно, на глибину планування 5-10 років. Щоб фокус на дітях, які мають вирости громадянами України, а не насєлєнієм. Щоб українське стало модним, двіжовим, стильним. Щоб це було прикольно – бути українцем. А поки українізацією будуть займатися дрібні чиновники міськ- та райадміністрацій, українізація буде смішною, недолугою, рагульською і беззмістовною.

Читати далі