Операція «Імітація», або Що насправді стоїть за «наступом на Харків»

Костянтин Машовець

Зважаючи на актуальність, трохи відкладемо Покровський напрямок і спробуємо сьогодні зрозуміти, що відбувається на Харківському операційному напрямку (північніше та північно-східніше міста).

1. Отже, спочатку про те, що відомо на даний час.

Ранком 11.05.2024 р. (приблизно 4.00-5.00) сили й засоби тактичної групи військ противника “Белгород” зі складу оперативного угрупування його військ (УВ) “Север” перейшли до активних (наступальних) дій по двох основних тактичних напрямках, перетнувши державний кордон України (ДКУ):

– у бік с. Глибоке та с. Лук’янці (допоміжний);
– у бік м. Вовчанськ (основний).

За приблизно-орієнтовними оцінками, противник увів у бій у двоешелонному бойовому порядку не менше 4-х мотострілецьких батальйонів (мсб) зі складу частин та з’єднань 11-го АК на Вовчанському напрямку. Й співставні сили (десь до 3-х мсб) на напрямку на с. Глибоке.

У якості передових підрозділів противника діють спеціально сформовані зведені тактичні загони зі складу сил і засобів його ссо (сил спеціальних операцій), які ведуть інтенсивну розвідку як переднього краю, так і на всю тактичну глибину системи оборони ЗСУ на вказаних напрямках, в тому числі з використанням БПЛА, намагаючись визначити найбільш перспективні для них ділянки та відтинки, де варто провести в подальшому атакуючі\штурмові дії основними силами найближчим часом.

Противник здійснює активний вогневий вплив на всю тактичну, а місцями й оперативну, глибину бойових порядків наших військ, в тому числі з використанням артилерії та бойової авіації, фіксуються спроби задіяти в атакуючих\штурмових діях у певній кількості ББМ й танки.

На даний час противник спромігся просунутись у нашому прикордонні на Харківському операційному напрямку:

– У бік с. Глибоке та с. Лук’янці на відстань від 3.2 до 3.7 км, бої зараз тривають в районі с. Красне та с. Мороховець (утримуються ЗСУ).
– На Вовчанському напрямку – до 3.5 км (район найбільш активних бойових дій с. Огірцеве та с. Гатище) (відстані даються від найближчою точки ДКУ).

Однак, очевидно, противник найближчим часом розраховує наростити свої зусилля щодо ведення активних (наступальних) дій у нашому прикордонні на Харківському операційному напрямку, адже:

– В районі Ржавець – Шебекино – Новая Таволжанка – Безлюдівка фіксується активне переміщення резервів противника (підрозділів зі складу 30-го та 41-го мотострілецьких полків\мсп 72-ї мотострілецької дивізії\мсд 44-го армійського корпусу).
– Таке саме відбувається в районі н.п. Журавлівка, Устинка та Вергилівка, противник явно підтягує до ДКУ додаткові сили й засоби зі складу 11-го та 44-го армійських корпусів, включаючи штурмові підрозділи зі складу 7-го окремого мотострілецького полку (омсп) 11-го АК.

Окрім цього, протягом якогось найближчого часу, дуже вірогідно, противник здійснить схожі дії й з території своєї Курської обл. (ймовірно, силами 128-ї окремої мотострілецької бригади\омсбр при підтримці визначених підрозділів 11-го АК) по загальній дирекції на Велику Писарівку в якості таких собі “відволікаючих” дій. Звісно, вони, скоріше за все, будуть меншого розмаху та масштабу.

2. Висновок.

Командування противника, очевидно, не випадково обрало вищеназвані ділянки та напрямки для початку своїх активних дій на Харківському операційному напрямку.

В обох випадках його передові підрозділи діють у загальній дирекції з півночі на південь і південний захід вздовж двох ВОДОЙМ (переважно по їхньому східному берегу) – Трав’янського водосховища та річки Сіверський Донець.

Це дозволяє противнику “економити” сили й засоби, концентруючи їх на визначених ділянках східніше них і одночасно прикриваючи собі “правий” фланг самими цими водоймами.

Ймовірно, в подальшому противник ставить перед собою наступні завдання:

– спробує вийти на рубіж Глибоке – Лук’янці, аби створити собі умови для просування у бік н.п. Липці;
– в районі м. Вовчанськ, найбільш ймовірно, спробує “спуститися” вздовж Сіверського Донця з півночі на південь і обійти м.Вовчанськ з південного заходу та півдня (через Синельникове та Цегельне).

Як на мене, основна мета поки що обмежених у розмаху дій противника на Харківському операційному напрямку – м.Вовчанськ. За це “говорять” зразу декілька факторів::

– Місто розташоване майже впритул до кордону (від північної околиці до ДКУ десь 5-5.2 км), що дає противнику зразу декілька “козирів”.
– Можливо організувати та провести дії у цьому напрямку обмеженим комплектом сил і засобів (й навіть сподіватися на певну раптовість своїх дій), одночасно маючи непогані шанси досягнути “конкретного” результату: захопити або блокувати більш-менш значний н.п. в українському прикордонні, причому на досить “чутливому” напрямку.
– “Плече підвозу” МТЗ – невелике, відстань до передових підрозділів також, а відповідно забезпечення стійкого та прихованого управління і можливість вогневої підтримки власних підрозділів НЕ ПОТРЕБУЮТЬ зміни та пересування вогневих позицій основної маси підтримуючого угрупування артилерії. КП\ПУ та структури (підрозділи) тилу також особливо нікуди не треба “перемещать”.
– Ресурси (від палива до ОВТ та запасних частин) і все необхідне наступаючим силам “для жизни и боя” можливо подавати досить швидко й у потрібних обсягах, так само як і власне військ для проведення такого роду операції також потрібно менше, ніж у випадку, коли ви намагаєтесь “прорватися” на більшу глибину бойових порядків противника.
– Разом з тим дії у бік м. Вовчанськ так чи інакше сприятимуть досягненню противником головної мети цього його прикордонного перфомансу – командування ЗСУ та в цілому СОУ, аби утримати Вовчанськ, очевидно, буде вимушене залучити сюди ДОДАТКОВИЙ комплект своїх сил і засобів. Чого, власне, противник і добивається.
– Я вже не кажу про “медійно-інформаційні” наслідки цієї “вовчанської переможеньки” ворога (якщо, звісно, вона стане реальністю, що далеко не факт). При грамотній та продуманій ІПСО, якою це все супроводжувати, можна так “ушатать” як військове, так і військово-політичне керівництво держави, що йому мало не здасться, навіть у стратегічному сенсі.

3. І на завершення про певні розклади сил і засобів, якими противник МОЖЕ оперувати на Харківському операційному напрямку на даний момент. Отже:

– Особового складу загалом в УВ “Север” – більше 52 (скоріше, ближче до 53) тисяч “тушок”, із них безпосередньо на Харківському напрямку може бути зосереджено до 32 тисяч.
– Танків у складі УВ “Север” трохи більше 400 одиниць (десь від 405 до 410), із них на Харківському напрямку може оперувати до 250-270 одиниць.
– Бойових броньованих машин (ББМ), включно з бронеавтомобілями та різного роду тягачами загалом в УВ “Север” – 1030-1050 одиниць, із них від 460 до 500-510 (цілком можливо, що й більше 600 одиниць), очевидно, розгорнуті саме на Харківському напрямку.
– Більша частина артилерійських систем УВ “Север”, починаючи з калібра 100-мм і включно з 120-мм мінометами (до 1040 одиниць загалом), також очевидно розгорнута саме на Харківському напрямку. Думаю, їх десь під 700 одиниць тут.
– Реактивних систем залпового вогню (РСЗВ) на Харківському напрямку розгорнуто не менше 65-70 одиниць із загальної кілкості в 125 одиниць, які числяться за УВ “Север”.

На даний момент у складі тактичної групи “Белгород” зі складу УВ “Север”, яка власне й залучена до активних (наступальних) дій в нашому прикордонні в Харківській обл. числяться:

– 2 окремих мотострілецьких бригади (омсбр) – 128-а та 138-а омсбр. Перша – зі складу 44-го АК ЛенВО, друга – зі складу 6-ї загальновійськової армії (ЗВА) МВО. 138-а, очевидно, діє лише одним мсб, решта зараз – на Куп’янському напрямку.
– До 8 мотострілецьких, танкових і стрілецьких полків (мсп\тп\сп), із них принаймні два діють без 1-2-х своїх штатних батальйонів. Цілком можливо, що кількість “кастрованих” полків у групі “Белгород” більша. Переважно це полки зі складу 11-го та 44-го армійських корпусів (АК) – їхніх штатних мсд 18-ї та 72-ї мсд.
– Десь до 14 мотострілецьких і стрілецьких батальйонів, із них дві третини, скажімо так, мають “певні проблеми” з рівнем укомплектованості особовим складом до штатних показників. Принаймні в 2-3-х із них його вистачає на 1-1.5 штатних роти.
– Окремих тактичних загонів у форматі “рота-батальйон” – 5, із них 3 -це конкретно штурмові (спеціально підготовлені для атакуючих\штурмових дій) та 2 “спеціального призначення”. Всі 5 зараз активно залучені до дій у нашому прикордонні.

В подальшому спостерігаємо за розвитком подій на Харківському напрямку.

* * *

Основу російського угрупування військ (УВ) “Белгород”, яке зараз веде інтенсивні наступальні дії в прикордонні Харківської області, становлять підрозділи 18-ї мотострілецької дивізії (мсд) зі складу 11-го армійського корпусу (АК):

– 79-й мотострілецький полк (мсп);
– 275-й мсп;
– 280-й мсп;
– 11-й танковий полк (тп);
+ окремі штурмові підрозділи 7-го окремого мотострілецького полку (омсп) корпусного підпорядкування.

Район постійного базування – Калінінградська обл. ри-фи.

На цьому ж напрямку задіяні підрозділи 30-го та 41-го мсп із складу 72-ї мсд 44-го АК (Республика Карелия), а також ряд підрозділів зі складу 138-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) 6-ї загальновійськової армії (ЗВА).

Резерв, наскільки я розумію, складає 128-а омсбр того ж самого 44-го АК.

Є інформація, що на одному з напрямків фіксуються окремі штурмові групи та підрозділи зі складу так званого “Африканского корпуса”.

По напрямку на м. Вовчанськ противник продовжує активні дії вздовж Сіверського Донця західніше міста, намагаючись вийти до дороги, яка веде у місто з боку с. Стариця, й, звісно, взяти під свій контроль міст через С. Донець в районі с. Приліпка.

На іншому напрямку бої тривають у районі селищ Мороховець і Олійникове. Селище Глибоке, судячи зі всього, утримується ЗСУ, принаймні іншої інформації у мене поки немає.

Мапа DeepState Map станом на 01:41 12 травня 2024 р.


Олександр Коваленко

Вранці 10 травня російські окупаційні війська перейшли кордон із Україною в Харківській області і розгорнули те, що почали називати “наступом на Харків“, хоча в першу добу це більше нагадувало суєту в сірій зоні. Бойові дії, які для наших військових не стали сюрпризом, в інформаційному потоці подавали як інфернальні прояви апокаліпсису та неминучої втрати Харкова. Що ж, через дві доби можна зробити попередні висновки, що це було.

Докладніше про події у Харківській області – у матеріалі спільного проекту OBOZ.UA та групи “Інформаційний спротив”.

Попередня підготовка

Ще до початку “наступу на Харків” російська пропаганда запустила ІПСО, основним наративом якої було створення паніки серед мешканців міста-мільйонника. На тлі інтенсифікації ударів по Харкову і занурення його в блекаут стали поширюватися страшні “пророцтва” про те, що готуються оточення і захоплення міста.

Перші наративи такого типу були вкинуті наприкінці 2023 – на початку 2024 року, а наприкінці лютого було надано відмашку на значну активізацію всіх інформаційних майданчиків для поширення наративу про загрозу Харкову. Очевидно, що саме тоді було дано зелене світло операції “Імітація”, адже в той же період почалася реорганізація груп військ із прикриття кордону “Брянск”, “Белгород” та “Курск” у єдине угруповання військ “Север” із призначенням командувачем генерал-полковника Лапіна (за штатом командувач Ленінградським ВО). І не дарма.

Справа в тому, що саме 44-й армійський корпус (АК), який форсовано став формуватися наприкінці лютого – на початку березня, мав стати основною ударною компонентою у складі УВ “Сєвер” у рамках операції “Імітація”.

Але як би не хотілося російським пропагандистам видати бажане за дійсне, у них все пішло не зовсім за планом, а досягти поставлених завдань не вийшло.

Однак, перш ніж приступити до цього розділу, зверну вашу увагу на те, які сили та засоби були задіяні на початковому етапі цієї операції.

Потенціал угруповання військ “Сєвєр”

Станом на 10 травня УВ “Сєвєр” була чисельно групою військ на 53 тисячі особового складу з загальною кількістю техніки у вигляді:

танки – 400;
ББМ – 1000;
ствольна артилерія – 1 000;
РСЗВ – понад 100.

Багато хто, коли говорили про загрозу від УВ “Сєвер”, використовували навколорозмірне пояснення загрози для Харкова в 50 тисяч, але по суті це не так. Приблизно 35 тисяч тіл від цієї маси сил і засобів розподілено вздовж кордону з Україною в Курській, Брянській та Білгородській областях РФ, оскільки вони є частиною групи військ прикриття кордону протяжністю 750 км.

Головним ударним елементом, який збільшив УВ прикриття кордону з 35 до 53 тисяч, став саме 44-й армійський корпус та низка інших підрозділів.

У свою чергу головним ударним потенціалом 44-го АК мала стати 72-а мотострілецька дивізія (МСД) та низка інших формувань, а саме: 128-а ОМСБр; 9-а артилерійська бригада (АБр); 70-а ракетна бригада (РБр), а також інші формування такі як окремий розвідувальний батальйон (ОРБ), окремий інженерно-саперний полк (ОІСП), окремий батальйон управління (ОБУ).

Але найцікавіше в тому, що на момент початку операції “Імітація” 44-й АК не було повністю сформовано. Росіянам бракувало як людського ресурсу, так і механізованої компоненти, щоб повністю комплектувати підрозділи. До того ж кульгала логістика. До початку операції у Білгородській області замість чотирьох тисяч тіл у 44-му АК перебувало трохи більше двох тисяч, і частина з них була аж ніяк не штурмовиками, а тиловими підрозділами.

Саме тому перший ешелон “наступу” використав не стільки лапинців із 44-го армійського корпусу, а підрозділи 11-го АК, посилені 44-м. Тобто, м’яко кажучи, щось пішло не зовсім за планом із самого початку.

Старт та хід операції “Імітація”

Слід розуміти, що основним завданням операції “Імітація” є не захоплення Харкова. Не оточення Харкова. Навіть не прорив до Харкова та створення загрози оточення і захоплення. Завданням операції є імітація всього вищевикладеного, щоб змусити Сили оборони України відтягнути з інших плацдармів ресурс для захисту міста.

Того ресурсу, який мають російські окупаційні війська на даній ділянці, достатньо для того, щоб організувати прикордонну колотнечу, але ніяк не захоплення міста-мільйонника. Так і сталося.

Підрозділи РОВ сконцентрували удар у напрямі Плетенівки та Огірцевого на північ від Вовчанська з виходом на Гатище та Стрілечу, Пильну та Борисівку на північ від Липців з виходом на Красне. Хоча підсумком першої доби цього перформансу російське командування явно бачило контроль над Вовчанськом і вихід на Липці.

Ситуація на півночі Харківщини. Джерело: DeepStateMap

Напрям удару був на села, які знаходяться екстремально близько до кордону з Росією і практично всі вони після звільнення Харківської області у 2022 році були у сірій зоні. Через близькість до кордону обладнати там позиції та фортифікації було неможливо, і РОВ чудово знали, що там як немає місцевих жителів, так і СОУ з’являлися лише патрулями, але не розміщувалися гарнізоном на постійній основі.

У свою чергу, зі втрати цих сіл спробували зробити якесь епічне досягнення схоже на “Київ за три дні”. І в цьому плані, на жаль, інформаційний простір України просідав у питаннях протидії та подання адекватної інформації.

Замість того, щоб пояснити, що трагедії від втрати Пильної бути не може, й обороняти село, що знаходиться на кордоні з РФ, якось моветон, низка журналістів журилися, що там не були обладнані фортифікації. Тобто село, яке прострілюється не просто зі 152-мм або навіть 82-мм, а банально зі СВД і всього за 3-4 заходи Су-34 з ОФАБ-1500 стирається в пил, мало бути обладнане неприступними рубежами?

У свою чергу, РОВ у подачі своєї інформації максимально акцентували увагу на відстані до Харкова. Наприклад: “Звільнена Стрілеча! До Харкова всього 28 кілометрів!”. І сором’язливо замовчували про те, що в принципі від кордону РФ до Харкова в середньому 25-30 км, і що досягнення у сірій зоні виявилися досить незначними.

Продовження та висновки

Так, продовження буде. Справа в тому, що те, що ми з вами могли спостерігати останні дві доби, більше було активною розвідкою боєм у сірій зоні. Але в міру того, як 44-й армійський корпус продовжить отримувати підкріплення, а в справу будуть введені резерви, РОВ намагатимуться окупувати Вовчанськ. Спробують вийти на Липці. Активізуються навіть по Е-105 і ломитимуться у Козачу Лопань.

Плани окупантів у Харківській області

Але слід розуміти, що це все обмежені можливості обмеженого контингенту, який навіть на початковому етапі і навіть у сірій зоні не зміг одразу досягти поставлених бойових завдань. Їм їхня операція “Імітація” дається з великими труднощами і великою кров’ю.

І найголовніше. Замість того, щоб посипати голову попелом і верещати в нестямному істеричному крику “Всьо пропало!”, варто просто порівняти те, що відбувалося 24 лютого 2022 року, і що ми маємо станом на 12 травня 2024 року (починаючи з ранку 10 травня 2024 року), особливо з урахуванням неживих, сірих зон біля кордону.

Тверезого, критичного мислення та віри в Сили оборони України кожному! Слава нації!

Автор