Чорне, біле, сіре
Відбілювання білого відкриває дорогу чорному. Чому одні люди бачать світ білою точкою на чорному фоні, інші розділяють його на чорні та білі фігури, і лише дехто помічає градієнти сірого?
Читати далі
білі пальта
Рецепт національних катастроф
Зараз складні питання та болісну правду намагаються обляпати терміном “трупожерство” ті самі люди, які знущались над армією, мовою та вірою, хіхікаючи про “атопутінападьот?” та втоптуючи в багнюку своїх же тими самими гебешними “порохоскот”, “комсомольці”, що там ще їм спускають єрмакі-подолякі. Не дивитись наверх, не порівнювати, не згадувати всенародну зраду, наприклад, Ющенка никогда, ніколи, never – от і весь рецепт національних катастроф, від яких сором’язливо відводять очі наші білі пальта на довольствії.
Читати далі
Премудрі біло-зелені пальта
На фронті втрати, без доказів і права на захист в клітках сидять військові, в парламенті жлобський угар, в економіці криза, оборонне замовлення не виконано вже другий рік… І тут одночасно від біло-зелених пальт лунає: “Порошенко что-то нє так сказал!”, “ЄС не така, ГО не такі, всєх надо разогнать!”, “Оні нічєму нє учаться, нє надо нікакіх сєток і обладнання на фронт!” – перелічувати можна годину. І кульмінаційне, відмежувально-інфантильне – “Опять профукаєте вибори”. Більше ж нема про що переживати і говорити, наприклад, як взагалі до тих виборів добратися без повноцінного узурпатора та капітуляції.
Читати далі
Рахунок на табло
Добрі білі пальта бісяться через економічні заяви Порошенка не менше, ніж через традиційні “Армія, Мова, Віра”. Хоча хто як не він має право висувати економічні вимоги до діючої влади? Бо субсидій за його каденції дійсно платилося вдвічі більше (при менших тарифах), і економічне зростання дозволяло виплачувати “тринадцяту” пенсію. Про армію й казати не треба – за Порошенка регулярно збільшувалося фінансування, а тепер там борги за виплатами більше, ніж 1,5 мільярди. Натурально, таке неприємно чути позитивним свідкам Єрмака-Подоляка, але що ж поробиш…
Читати далі
Українське має стати модним, двіжовим, стильним
Українізація буде залишатися рагульською до того часу, поки влада не найме Банду, Федоріва чи ще когось професійного у рекламі та комунікаціях. І не просто запиляти логотип UkraineNow, а працювати постійно, стратегічно, на глибину планування 5-10 років. Щоб фокус на дітях, які мають вирости громадянами України, а не насєлєнієм. Щоб українське стало модним, двіжовим, стильним. Щоб це було прикольно – бути українцем. А поки українізацією будуть займатися дрібні чиновники міськ- та райадміністрацій, українізація буде смішною, недолугою, рагульською і беззмістовною.
Читати далі
Справедливе правосуддя – не разове діяння
Зараз державникам, які займалися протягом 2014-19 років реформуванням правосуддя, закидають «неправильне», «незакінчене» реформування. Така підступна гебешна маніпуляція: мовляв, сам винний, що тебе намагаються посадити. Не кажучи вже про те, наскільки це морально ницо по відношенню до політика, якого переслідують саме за становлення української держави, армії, мови, віри. Насправді, команда державників реформувала систему правосуддя саме згідно єдино можливих принципів. Але в 2019-му цей процес було зупинено. Суспільство перекреслило справедливе правосуддя. Обрало право сили. І попередники тут зовсім не винні.
Читати далі
Все змінилося десь між Інститутською та Севастополем
Для того, щоб усе повернулося, треба воскресити велику кількість народу. Якщо це не вийде, то вибачте, фарш неможливо провернути назад, навіть якщо дуже захочеться, і всі на це погодяться. І зараз вже не буде, як колись було. Якщо-коли буде новий Майдан чи революція, чи підйом переворотом, чи ще якась така подія, ви не зможете зранку бути на Ньюсвані чи на “Праві на владу” в якості дуже незалежного експерту, а ввечері на його сцені. Ну не вийде однією і тією ж рукою тиснути руку Шарія чи Дубінського, а потім її ж прикладати до серця, співаючи гімн. Ну от вибачте. Я все розумію, я знаю, що раніше виходило, але часи змінилися. Тепер не вийде.
Читати далі
Проти інформаційних диверсій потрібно діяти військовими методами
Найперша потреба нашої боротьби за незалежність – забрати у ворога інформаційні канали з мільйонною аудиторію. Перекрити канали фінансування. Здолати цих внутрішніх диверсантів, нейтралізувати їх тим чи іншим способом. Інакше Україна та українці приречені на самопоборювання, руйнацію власної держави, самознищення, що ми фактично й спостерігаємо протягом останнього року.
Читати далі
Державницький шлях
Державницький шлях, єдино правильний, йдучи яким можна зберегти і розвинути державу, дуже вузький. Це стежка, по обидва боки якої – урвища. І відхилення від цієї стежки – це руйнація держави або критичне її ослаблення. З одного боку цієї стежки капітулянтство. З іншої – дурний радикалізм, спричинений неправильною оцінкою обставин, сил держави чи власних сил. Таким чином, політичний лідер чи політична сила, які опиняються на чолі держави і мають намір державу зберегти та розвинути, мають рухатись саме цим серединним, державницьким шляхом. Лідер-державник просто змушений приймати правильні, серединні рішення між Сциллою капітулянтства та Харібдою дурного радикалізму.
Читати далі
Одним треба промити очі, іншим визнати свої омани, третім вже нічого не допоможе
Найжалюгідніше наразі виглядають ті, хто ще рік тому з ентузіазмом відтоптувався на здобутках країни та закликав до розправ, а тепер, відтопиривши мізинчики, розповідають про своє розчарування недолугими та реваншистськими діями влади, для якої самі ж розчистили дорогу. Всі ці консерви, корисні ідіоти та біли пальта, скріпини-шабуніни, ляшкі-білєцькі, кошкіни-мостові, ходзи-соболєви, “експерти” з “політологами” знову рвуться в перші ряди рятівників неньки, хоча свідомо і успішно відіграли роль в минулорічному ударі під дих розбудові державності.
Читати далі
Про професійних вічних «опозіціонєров»
Так, Україна знову на краю прірви, як у 2014-му. Так, руйнуються всі здобутки попередніх 5 років. Так, послаблюється армія, відбувається здача державних інтересів. Так, валиться економіка та фінанси. Так, відбувається повний хаос в управлінні. А вийшло так, що саме ви, патріотичні, стурбовані та в білих пальтах знищували команду патріотів-державників, розчищаючи тим самим дорогу для приходу до влади нездарних, зрадливих дилетантів. Якими способами?
Читати далі
До порохоботів пишуть звернення
По мережі гуляє «звернення до порохоботів», суть якого – так, можливо, що Зеленський нас обдурив, але Порошенко президентом більше не буде. Чому? Бо він «вор, убивця і мародер». Навіть Януковича не критикували так, як всі п’ять років вивалювали в багні ім’я Порошенка. Сам факт появи таких от звернень свідчить, у таборі противників чудово розуміють, що партія Порошенка – нині єдина реальна опозиція зеленим. А значить, має шанси стати владою знову. Погодьтеся, вони правильно все розуміють. Стане.
Читати далі
Танці з гранатою
Коли ви почали тягати зі сторінки на сторінку фразу «Порошенко вже “не торт…”» та інші сентенції про «збитого льотчика» і селекційні фантазії про «вирощування нового лідера», це було повчально. Навіть лідери громадської думки, з готовністю і одночасно, схопилися за цей «предмет» і почали «пропускати його через себе». Використовуючи для цього всю міць свого таланту, фантазії, здатності до переконання і вбивчої іронії. І банальний «вкид» став виглядати достовірніше і природніше. Тому що «пропустили через себе». Тому що вжилися в роль «мудрих і об’єктивних». Тому що «біле пальто» – це, курва, красиво. У цьому самому місці я зрозумів, що кільце з гранати вже тягнуть. І запобіжна чека прийшла в рух. Ще трохи, і спрацює пружина…
Читати далі
Нам пропонують міняти лідера
Ми не бубенчики, нам не достатньо навішати локшини і призначити лідером якогось олуха. Хочете на політичний олімп? Маєте політичні плани? Дійте! Прикладом показуйте, що ви достойний того, щоб бути новим лідером “агресивної меншості”, що готові бути новим лідером держави. Нового лідера не треба шукати. Він сам має з’явитися, відчувши те, чого хоче його народ. Або політично померти, так нічого і не зрозумівши, закрившись у власному (чи створюваному для нього) марічкосвіті, не зауважуючи очевидного.
Читати далі
Коли грантоїди та білі пальта припинять воювати з Петром Порошенком?
Економіка барахлить, корупція збільшується (а мама любіт скорость), безробіття зростає, з тарифами цирк, війна ніяк “не закінчується”, союзники за спиною домовляються з Москвою, – а цим все Порох заважає город-сад побудувати. Здавалося б, показуй досягнення, реалізуй обіцяне, роби різницю та втри носа “парахаботікам”, але ні, “розслідування” та “сенсації” тривають, а добра частина “правоохоронців” заточена на тиск і дискредитацію п’ятого президента. І, зауважте, за 9 місяців без жодного факту.
Читати далі
Червоні нитки на білому пальті
Я до цих пір люблю і поважаю більшість з вас. Ви зроблені з правильного металу і повели себе як справжні люди, і зробленого вами не скасувати. Але я пам’ятаю і те, як народжений війною і нашими прекрасними діяннями снобізм загнав нас усіх в глуху меншість. Я знаю, чому мені соромно за те, що відбувається. І або ми за ними повернемося. Або вони підуть, і нікому буде побачити, як нас розчиняє горде небуття. Тому розгребіть дороги і мости один до одного. А якщо вже встигли їх підірвати – шукайте брід. На нас чекає довга робота. Спочатку повернутися на правильний напрямок. А потім вести інших. У правильному напрямку. І так далеко, щоб повернення назад було неможливим. Чисто фізично.
Читати далі