Війна та тил. Хто думає, що «гірше не буде», він помиляється
Роль тилу для українського фронту взяв на себе Захід. Він не лише дає українській армії зброю. Він ще й утримує українську економіку.
Читати далі
тыл
Дороги великого міста
Є щось трохи дивне у тому, що старі камуфльовані машини їдуть на фронт, щоб нові та блискучі іграшки циніків розривали тишу нічного міста своїм басистим ревінням. В єдиному марафоні картина більш оптимістична.
Читати далі
Новий день. Нові виклики. Нова боротьба
Ми стали значно сильніші за ці півтора роки. Ми куємось саме зараз як нація, може, вперше за 300 років війни з цією недоімперією. Ми ніколи ще не були так близько до цілі. Ми не маємо права схибити.
Читати далі
Тринадцяті воїни, дякую!
Обурення реакцією Генштабу на вкид про нібито заборону пересування військовозобов’язаним переріс в обурення словами конгресвумен Вікторії Спартц про те, що Україна недостатньо мобілізована для війни. Мережі збурені. Та хто вона така? Як вона сміє нам вказувати як воювати, замість мовчки надавати Джавеліни і ХІМАРСи? 13-ті воїни (тобто ті, яких в тилу має бути 13, аби я дивовижно проводив час на фронті) гучно збурилися, що хтось підставив під сумнів, ніби їхня звичка до 8-годинного робочого дня з двома вихідними і до вільного пересування, де заманеться, недоречні у військовий час.
Читати далі
Между войной и миром
Уже не впервые наблюдаю от бойцов хейт на тему “мирного Киева, живущего своей жизнью”. И в чем-то я их понимаю. Потому что, приезжая в Киев, я, как правило, стараюсь сидеть дома. Потому что все вокруг раздражает. Но я понимаю и киевлян, опасающихся бойцов. Я не хочу, чтобы людей, которые не хотят или не могут, заставляли соответствовать образу военного времени. Этому нельзя заставить. Есть вещи, которые должны идти от сердца. “Если у них там все хорошо, то это лишь значит, что мы хорошо делаем свою работу. Просто пусть об этом помнят. Большего мы и не требуем” © Вадим “Барсук” Сухаревский.
Читати далі
Всі ми так чи інакше в одному окопі
Зараз пішла дуже нездорова тенденція затикати рота всім, хто не на фронті або в бомбосховищі. Прикметно, що частіше всього затикають рота не фронтовики, а звичайні цивільні або тероборона Івано-Франківська. Бо ж є час писати і натхнення є. Не треба так. Давайте не знецінювати інших. Нам доведеться пройти дуже довгий шлях визнання, що кожен, хто допомагає нашій перемозі, – свій. І нема чого ділити, як ублюдочні комуністи під час Другої світової, на героїчних фронтовиків і жалюгідних тилових щурів. І так, єдність – це не згуртуватися навколо Арестовича. Єдність – це берегти своїх і разом йти до перемоги.
Читати далі
Нам украй важливо перезапустити економіку
Перемога не може бути швидкою, перемога буде довгою. Її обов’язковою умовою буде, зокрема, перезапуск економіки. І для цього потрібна сума зусиль людей, бізнесу, держави. Не можуть 100% населення воювати та волонтерити. Воно так не працює. Той, хто приносить у країну валюту та кеш, той, хто вирощує хліб та довозить його до людей, шахтар та ливар, агроном та машиніст не менш важливі для перемоги ніж ті, хто захищають країну в окопі чи на броні. Працюйте – це також захист країни. Тил – це невід‘ємна частина фронту. Дякуємо всім, хто тягне економіку України на собі.
Читати далі
Это. Все. На. Фронте
От продсклада этого батальона до передовых позиций противника где-то километров десять – достаточно близко?
Читати далі