Були ж часи, та вже нема…
У нас був час, коли Пудрик був люстрований і 5 років не займав ніяких державних посад. Вже нема.
У нас був час, коли громадські активісти призначали топ-чиновників. Вже нема.
У нас був час, коли після журналістського розслідування топ-чиновники відправлялися у відставку. Так, так, той самий Свинарчук. Вже нема.
У нас був час, коли міністри регулярно зустрічалися з блогерами, і кожен блогер міг написати все, що вважає за потрібне. Вже нема.
У нас був час, коли ми не знали, хто керує адміністрацією президента, бо це була технічна посада. Вже нема.
У нас був час, коли ми подавали позови до Росії в міжнародні суди і вигравали їх. Вже нема.
У нас був час, коли Портнов був змушений покинути країну, а Медведчук, Рабінович, Новинський, Бойко сиділи на попі рівно і боялися власного подиху. Вже нема.
У нас був час, коли армія відчула свою силу і наступала. Вже нема.
Зате тепер у нас є Пудрик і Портнов.
Тепер офіс президента України зриває операцію українських спецслужб, і десятки вагнерівців летять додому замість постати перед судом.
Тепер плівок, на яких брат Єрмака барижить державними посадами, мало не тільки для кримінальної справи, а навіть для відставки бариг.
Тепер політики кидають наших солдат помирати, щоб не псувати статистику.
Тепер громадські активісти не драйвери змін, а воші та мікроби, що плутаються під ногами і заважають робити реформи.
Тепер палити машини та будинки стало практикою в діалозі офісу президента з критиками.
Тепер для виграшу партії влади на виборах президент їде на гастролі країною, забивши на економіку, війну і коронавірус.
Тепер ніхто вже навіть не згадує, що голова СБУ – друг дитинства президента, а у владі зараз чи то 25 чи то 35 працівників президентського Кварталу-95. Бо зашкварів так багато, що все вже просто не тримається в голові: зустріч із Сєчіним в Омані, ганьба зі збитим іранцями літаком, державна дача, постійні відпустки, кортежі, офшори, несплата податків і десятки та сотні інших історій про безчестя та ганьбу.
Список можна продовжувати, але чи варто було втрачати те, що було, щоб отримати те, що стало? Оцих нових пудриків і безкінечний сором?
