Брехливий бенкет під час війни

Валерій Прозапас

Совкове застілля від президента хоча вбоге та недоречне, але цілком логічне – він втрачає підтримку, і тому йому створюють картинку всенародної любові.

Тиск на нехитру емоцію вже використовується не вперше, раніше це були діти, а ще раніше образ недолугого обивателя з “какой разніцей”. Проте телевізійна ілюзія все сильніше контрастує з реальністю, і скільки б поруч з ним не посадили достойних людей, від цього криза не припиниться, армія не підсилиться, руйнація інституцій не сповільниться, а кротівня не зникне.

Тим більше підсвідомо режисери максимально обезличили декорації, навіть не поставивши наші прапори, під якими держава воює вже дев’ятий рік, і це показова обмовка.

А сам головний герой відосика при військових лепетав про якісь “лінії в голові”, знецінюючи захист справжніх ліній, тих, які захищають ціною крові, – звичайний маразм обивателя, який думає, що все можна вирішити просто силою думки.

І цікаво було почути національну ідею: виявляється, максимальна висока мета – це зустрітися десь із “пляшкою і холодцем”, тобто “забыть кровь”, якщо називати речі своїми іменами.

* * *

Чергова спроба змінити маску, змімікрувати під ситуацію, залишивши генеральну лінію на тримання населення в омані, та продовжувати поступки ворогу.

Погана гра, все більше людей прозріває, але треба, щоби всі.


Сергій Місюра

Найголовніше в срачах присутності за столом і своїх позицій – ви забули, що це чийсь задум.

В мене також своя позиція, і я впевнений, що я б не пішов на таке запрошення. Але то був наказ, і не моя позиція, а позиція людей та мінімальна людяність чи повага до інституту президентства.

Головний задум – людей з ОП, які ще з різних маршів на День Незалежності та нагородження Да Вінчі почали це робити, – розпочати розкол між навколо-армійськими патріотами. В патріотичності більшості за тим столом я не сумніваюсь. В патріотичності більшості, що зараз рубаються в різних частинах інтернету і України, також не сумніваюсь. І головне – в задумі ОП пересрати нас, розколоти патріотів.

Якщо почнеться нова хвиля агресії від Росії, ніхто не буде питати, за яким ти столом сидів – зараз ми в одному окопі. З однією ціллю, вірою та задачею – ЗА УКРАЇНУ.

Пам’ятайте про це. І досить срачів, бо нам скоро і ворогів не треба буде…

Слава Україні!

P.S. Картинка просто так, як критерій задоволеності президентом.


Зоя Ярош

Коротко про виступ.

Коли на твоїх кордонах зосереджено максимальну кількість військ ворога, а очільники ворога прямо шантажують увесь світ нападом на твою країну та відкрито погрожують бомбардуваннями і наступом, як на мене, виступ президента має виглядати якось інакше, ніж застільна промова перед гостями з келихами і тарілками, навіть якщо ці гості – видатні люди, на досягненнях яких ти і піаришся у промові.

Особливо недоречно закликати ворога при цьому приходити на застільний холодець.

Про дрібну брехню і маніпуляції навіть вже не буду на фоні цього.


Сергій Марченко

Грамотна промова президента. Вивірена і продумана до дрібниць.

Стіл, про який багато говорять. Це для вас, інтелектуали фейсбуку, стіл із олів’є, холодцем, котлетами – це тупо. Для простих людей цей новорічний стіл – найяскравіша асоціація з Новим роком. Прості люди купують червону ікру раз на рік – на Новорічні свята. Раз на рік вони йдуть в магазин і купують дешеве ігристе вино і багатозірковий коньяк-шмурдяк. Раз на рік вони наїдаються так, що не можуть вилізти з-за столу. Тому стіл у новорічному зверненні президента – сакральний, бажаний, вистражданий та зрозумілий кожному символ достатку і надії, що в новому році всі столи будуть такі ж багаті. Новорічним столом піарники Зеленського прив’язали до президента позитивні емоції, які його виборець пов’язує зі святковим застіллям – надію на краще, багатство, позитив.

Люди за столом. Вони дуже різні, і кожному призначається свій персонаж. Якщо за столом діти, якщо там герой війни Да Вінчі, то на підсвідомості хейт Зеленського – це і їх хейт. Тому піарники Зеленського захистили його дітьми, спортсменами, відомими, талановитими людьми.

Дебільні жарти і огидна ідея випити із сусідом. Сама ідея випити надзвичайно близька виборцям Зеленського. Загалом, це досить традиційна для сільської культури тема – випити, щоб помиритися. І вона дуже зрозуміла простим людям. Він такий же як ви, милі, тупенькі, алкоголіки, каже Міша Подоляк, спльовуючи в біомасу з гелікоптера.

Звичайно, ніхто з адресатів сакрального заклику випити не замислюється, що випити і помиритися можна тільки з тим сусідом, який ненароком випустив порося на твій город. А з сусідом, що хоче твоєї смерті, щоб заселитися в твою хату, випивка – ідея так собі.

Конкретика. Ви хочете конкретики, жалюгідні маловідсоткові задроти? А де її взяти, коли результатів немає, ту конкретику? Тому замість конкретики вже третій рік у нас плани. Молотим уявне зерно, виплавляємо сталь, будуємо дитсадки і школи. Все дітям, по методичці, так!

А гімн нам не треба. Міша Подоляк, мабуть, порахував, що не всім виборцям Зеленського він до душі. Нащо включати в промову президента України те, що роз’єднує? Краще про бухло, надої, спортсменів і позитивний позитив.
В общєм, справжній, народний президент.

* * *

Трошки про героїв. Вибачте, що не буду надто політкоректним і знову напишу правду. Герої не завжди інтелектуали. Коли герої роблять свої подвиги, вони не думають, а беруть і роблять. Поки інтелектуали розмірковують, що там же можуть вбити, герої нищать ворогів і рятують людей. Герої – особливі люди, які ризикують життям заради інших. Цьому ні в яких університетах не вчать. Саме тому ми так цінуємо справжніх героїв і вдячні за їх жертовність.

Чи правильно вчинили герої війни, коли пішли на новорічний прийом президента Зеленського? Я вважаю, що ні. Неправильно. І ось чому. Вони не були важливими для Зеленського як люди. Ніхто з них не стане другом президента. Їх тупо використали для правильної картинки. Як реквізит. Можливо, використають ще. Але ніякої дружби, поваги, любові у них із Зеленським не вийде. Зовсім різні цінності – бути добровольцями і бути уклоністом. А ще дуже погано, що Да Вінчі та інші своєю присутністю допомагають Зеленському обдурювати довірливих патріотів, що складають ядро його електорату. Маніпуляція з героями проста, як двері. Влада розчиняє свій антирейтинг у високому рейтингу героїв, як поганий бармен розбавляє водою пиво. А значить, дічь буде продовжуватися, а боєздатність армії падати.

Чи варто хейтити героїв війни за похід до президента? Ні, я думаю, не варто. Це не зрада поглядів чи своїх друзів, не продажність. Мені здається, це просто помилка. Якої б краще не було, але вони мають на неї право. Від того, що їх обдурили і використали, герої не стали гіршими, а їхні подвиги не втратили свого значення. Особисто я закликаю своїх друзів ставитися до них з повагою.

Чи варто героям війни й іншим публічним людям уважніше взаємодіяти з владою і думати про наслідки? Безумовно. Тут дуже проста тема. Влада використає тебе, забруднить своєю грязюкою, вкраде мільярди і звалить у Ростов чи в Іспанію, чи на державну дачу. А ти залишишся без грошей і без честі. Як Вася Вірастюк – був кумиром всієї України, а став дрібним корупціонером, який намухлював на виборах і лизав хворі вареники.

Не треба боротися із своїми. Не треба сварок. Треба просто трошки більше думати про причини і наслідки. Всім нам. І буде нам щастя.


Джон Сміт

А я подивився вовкине привітання. Знаю, ви погидували і дивилися справжнього Президента, а я от зробив над собою зусилля.

Зеленському немає чого сказати людям. Тому шутнік ховався за іншими. Тут в нього і вчителі, яким обіцяв зп $4000, і лікарі, яким платив “підвищення” зарплати посекунДНО, і конструктори ракет, яким 3 роки зривав фінансування, і спортсмен зі своєї фракції, і пілоти вертольотів, які мають рятувати людей, а не возити прислугу клоуна на гулянки, і родини полонених, яких кинув у полоні, бо віддав весь обмінний фонд 2 роки тому, а захоплення нового зірвав, і військові, яким вже 3 роки не піднімає зарплату, та й ту затримує.

І всіх Вовка годував обіцянками. Військові в нас вже наступного року забудуть слова “квартирна черга”. “Зарплати лікарів зростуть в 2 рази”, “моя ціль – в 2 рази збільшити зарплати вчителям в наступному році”, “з’явиТЬСЯ економічний паспорт у наших діточок”.

Замість 1 тисячі обіцянок – 2 тисячі обіцянок.

Мені було просто цікаво подивитися, як зелений сценарний кооператив буде викручуватися, коли сказати нічого, яке шоу вони зроблять, коли повністю прокралися і пробрехалися.

А лєгко.

Розповів, що “вони налякали олігархів”. Так і сказав. Весь список Форбс, який при вові збільшив свої статки втроє, поперхнувся сиром.

Віялових відключень світла, “якими нас лякали олігархи”, не було. Отак просто. (Я сам сидів без світла, і купа людей по Україні можуть підтвердити, що сиділи без світла хоча б раз).

“Ціни на газ для громадян не зросли. І це факт” (9 ЧЕРВНЯ 2021 – Держстат: “Тарифи на компослуги за рік зросли на 35% “).

“Лякали, що ми будемо голодні, а ми вперше зібрали стільки-то там тонн врожаю. І це рекорд для незалежної держави” (Сотні сирзаводів оголошують про закриття. Всю харчову пшеницю вивезли, Зеленський підписує указ про “підтримку хлібопекарів”. Кабмін запроваджує державне регулювання цін на хліб і масло. І т.д.).

“Нас лякали, що міжнародні партнери від нас відвернуться.” А що, не відвернулися, ти, нерукопотискаємий дурнику?

“Нарешті в нас достойна зарплата! – змогли сказати наші лікарі” (Реальність: 66 тис. лікарів і медичних працівників поїхали з України, ще майже 34 тис. медпрацівників звільнилися за 2020-перший квартал 2021 року).

Просто бреши, бреши нахабно, обеззброюй опонентів своїм нахабством. Не ведуться? Не губись. Сипони їм піском в очі.

Сказав, що якась “армія по той бік кордону нас не лякає, бо неабияка армія по цей бік нас захищає”. Це молодець. Але знову якась “неназвана армія” по той бік кордону. Що ж це за армія, Володя? Чого соромишся? Назви! Стєсняюсь уточніть: випадково не тої країни, куди ти “Свати” продаєш?

Зеленський довго жував щось про нагородження Зіркою Героя якогось бійця. Але я так і не зрозумів, чому він так на цьому робив акцент. Мабуть, щоб не згадувати, що так і не нагородив Зірками Героя покинутого Ярослава Журавля, Олександра Колодяжного, який загинув при захопленні Цемаха, звільнених ГУРівців Романа Червінського і Юрія Семенюка. А також Бурбу, якого він на “прес-марафоні” обплював на всю країну.

Коротше, головні досягнення – це міст у Запоріжжі, аеропорт в Одесі, дорога в Миколаєві. А так – брехня, брехня, брехня, продаж повітря і брехня.

Ну, а 100 тисяч померлих від коронавірусу, бо ці тихенько вакцинувалися, а українцям вакцину завезли найостаннішими у світі, – це теж їхнє досягнення, але тссс.

Коротше Володимир лив воду, либився про якісь катлєтки бабусі, які не лізуть, і закінчив щастям-здоровлям і всьо само луччєго. Нє хватіло танца.

* * *

Зелене дніще.

Виявляється, Зеленський заганяв військових на свій “новорічний прийом” не добровільно, а… за наказом. Просто жесть. Наказую! В мою новорічну масовку прибути, ать-два! За відмову будете покарані за законами воєнного часу!

В світі не дарма існує таке поняття як етикет, а в ньому окремою главою – запрошення на прийоми. Офіційні запрошення для того й існують, щоб людина мала право відмовитися. А тут рознарядка командиру: відрядити Борисовську в Київ на зйомки новорічного відосика. Ппц.

Що казати, в нас при владі із грязі в князі, до того ж злобні, ненависні, вигадливі нікчеми. Тут не те що незнання етикету, тут власний “етикет”, за яким всіх достойних треба умисно замазати лайном.

Відповідаючи собі на питання, чи пішов би я? Я відповів, що не пішов би. По-перше, я в свій час не пішов на запрошення до Порошенка. Але то було інше. А по-друге, в мене колись була реальна ситуація, коли не з’явитися на запрошення нікчеми тягнуло за собою наслідки для мене. Але я посміявся і не пішов. І досі вважаю це одним з найкращих рішень в моєму житті, за які себе потім поважаєш.

Але саме через власний досвід я можу сказати, що наказ від командира (верховного головнокомандувача) – це зовсім інше. Якщо це вимагало боротьби з собою, а не так, що людина радісно побігла, то це насправді викликає тільки співчуття.

Не вздумайте хейтити людей зараз.

НАКАЗ прибути в ситуації, де мало б бути ЗАПРОШЕННЯ, підтверджує, що з самого початку вони знали, що запрошують людину, яка до них ставиться зі зневагою, намагалися її зганьбити, а заодно засвітитися на її фоні. Вова ще в своєму Кварталі робив таку гидоту – запрошував всіх цих вірастюків і перевдягав їх в бабські шмотки, перетворюючи на опудал.

Тут в нікчеми два психологічних моменти:

1) Постояв поруч з достойною людиною, достойна людина тобі при цьому в пику не плюнула і під сраку не вигнала, і ти вже в очах інших сам – достойна людина.
2) Наявність красенів підкреслює потворність потвор. Оплюй всіх достойних в країні, і твоя недостойність не буде кидатися в очі.

Просто гляньте на вираз обличчя людини поруч зі шматком лайна, і все стане зрозуміло.


Сергій Єсіпов

«Порошенко поганий, тому давайте оберемо Зеленського і подивимось, що буде?»
Подивились, оцінили.

Володимир Зеленський – недосвідчений, неосвічений, пихатий, образливий, слабкий, істеричний, нарцисичний і просто тупий. Людина, яка ніколи нічому не вчилась і все своє життя займалась дебілізацією власного глядача.

І головне – два з половиною роки країною керував не Володимир Зеленський, а Ігор Коломойський – людина не дурна, але з певним бекграундом. І ми бачимо, що за два з половиною роки Ігор Валерійович і його «менеджмент» не тільки вижили фізично і не сіли в американську тюрму, але й вирішили практично всі свої юридичні і фінансові проблеми.

Єдиною проблемою Ігоря Валерійовича залишається Володимир Зеленський – його власний інкуб, який на сьогодні погано виконує свої кей-пі-айс. Тобто Володимир Олександрович погано дебілізує свого глядача, глядач вже почав про щось здогадуватись і вже не купує.

Саме тому знадобився 20-тихвилинний ролік-вітання поки-що-президента.

Я подивився і мушу сказати – це агонія.

Президента Зеленського вже не існує – існує абсолютно обісцяні залякані залишки людини, яка все ж таки хапається за останню можливість утримати владу і, можливо, життя [знаючи, як Ігор Валерійович звик вирішувати проблеми]. Зібравши навколо себе вже всіх, кого зміг, хто від нього залежить, в це останнє плавання на своєму Титаніку.

Якщо Зеленський доживе до наступного року президентом, буде ще цікавіше, – я думаю, буде 12-тигодинний марафон, в якому «президент» відвідає кожен побудований дитсадочок і пройде буквально кожен поремонтований кілометр доріг.

Але і це не допоможе.

Український народ вже почав свою роботу над помилками, і цей процес вже не зупинити. І зараз важко сказати, хто саме буде бенефіціаром цієї роботи, можливо, він/вона нам не сподобаються, але змінити це вже неможливо.

Тому прощавай, Володимире Зеленський, навіть якось шкода тебе.
Рятуйся.
Поки ще не запізно.


Вадим Лабас

Все ждал, когда это кто-то напишет, но, наверное, я первый закончил доедать оливье.

Что общего между новогодним роликом зеленского, сюжетом «распятого мальчика в трусиках» и шоу «60 минут со скабеевой»?

Все они имеют высокую составляющую эмоционального прикрытия основной цели. В привычном для нас понимании — это простое ИПСО (информационно-психологическая спецоперация). Есть много информационных действий, которые мы привыкли относить под категорию ИПСО, но в классическом понимании «спецоперация» предполагает под собой ряд действий приводящих к определенным результатам. И ролик зеленского — это достаточно хорошо продуманная именно операция, над которой, наверняка, работало несколько людей. Одного из этих «авторов» чуть ниже я покажу. Но а пока, что давайте все по порядку.

Мы восемь лет пытаемся выработать иммунитет на всякие ИПСО, но сегодня, судя по всему, у нас он есть только на ИПСО русского авторства. Остальные же «производители» удачно пользуются этим инструментом.

В нормальном (не скрытом) виде чистый информационный посыл должен выглядеть следующим образом: «основная информация (режиссер/спикер)» – «осмысливание этой информации (зритель)» – «эмоции от нее (зритель)».

В ИПСО информационный посыл выглядит вот таким образом: «нужная эмоция (режиссер/спикер )» – «необходимые выводы (режиссер/спикер)» – «основная информация (спикер)». Такая последовательность информационного ряда обеспечивает необходимый результат тому, кто создает этот информационный посыл. То есть, если начать с нужной сильной эмоции (пусть, к примеру, это будет радость ), потом сделать нужный для режиссера вывод за зрителя (в информационном посыле говорят, что эту радость вам подарил некий человек), вы испытаете радость, даже если все вышесказанное не доставляло вам радости до этого, а подаривший эту радость человек был вам неприятен.

Это как закон физики: эмоция имеет некую инерцию, и чем она (эмоция) сильнее, тем дальше она пройдет вперед, тем более если ей обеспечивать путь без сопротивления.

Ролик зеленского начинается с приглашенных разного рода профессий людей. Это обеспечивает большую вовлеченность в сам ролик большого количества людей, относящихся к этим профессиям. Каждый учитель, врач, военный, пекарь и так далее при этом получает мысль «о, нас отметили», и это заставляет более внимательно погружаться в сюжет.

Дальше идет ряд сильных эмоций (!!!) на любой вкус и цвет, практически для каждого из вовлеченных: гол Довбика на ЧЕ (самый эмоциональный момент на ЧЕ для болельщиков футбола), слезы победы паралимпийцев (тут в целом для всех очень эмоционально), победа усика и феноменальное выступление на Евровидении группы «Go-A». Музыка, спорт, наука — в сумме это категории, которые покрывают все население страны. И каждый вовлеченный человек получает сильную эмоцию победы — гордости.

На данном этапе, с такой сильной эмоцией, можно было утверждать, что Украину придумал Ленин, и большая часть зрителей пришла бы к мысли «хорошо, что Украину придумал Ленин — нам есть чем гордиться», не ставя под сомнение утверждение о Ленине. Далее эта сильная эмоция получает сопровождение (нужный вывод) – «всего этого достигли мы все вместе (продолжается вовлеченность), но рядом всегда был я». И завершается все это действие нужным для режиссера/спикера основным посылом: «я сделал классно для вас».

В общем-то, сильную эмоцию победы и гордости очень тяжело останавливать и после нее вовлеченному человеку можно внушать все что угодно.

В сокращенном виде ролик зеленского выглядел как «сильная эмоция» – «нужный ему вывод» – «его основной посыл». А это схема чистого ИПСО — основной посыл прикрыт сильной, необходимой режиссеру, эмоцией.

Была в этом ролике и отдельная, дополнительная часть, которую явно добавил не основной режиссер. Это приглашенная девушка-военная ВСУ, критик зеленского. Обратите внимание, ее не просто пригласили (на самом деле отдали приказ), ее усадили на самое заметное место возле зеленского. Так, чтобы ее видели все и много раз. Учитывая, что девушка достаточно известная для широкого круга людей с определенными политическими предпочтениями, было не трудно предугадать реакцию на это именно этой части людей. Любая спорная ситуация разделит людей на две части и спровоцирует спор между ними. Как, в общем-то, и получилось.

А теперь давайте подумаем вместе:

Первое. Разделяй и властвуй — старый, как этот мир, метод управления и манипуляции. Второе. Девушка, военная, активный пользователь фб. Вряд ли она попала в плотное внимание зеленского. Но с большой долей вероятности была во внимании военного, активного пользователя фб, критика зеленского, любящего ИПСО и имеющего доступ к сценарию новогоднего поздравления зеленского (и тоже чуть-чуть девушки). В общем, Люся (Арестович – ред.)  там либо был в друзьях у нее, либо еще до сих пор там есть.

Ну и третье. Конечно, можно ее осуждать за то, что позволила себя втянуть в такую провокацию, но, на мой взгляд, гораздо правильнее надавать по голове тому, кто воспользовался ею и создал эту осмысленную провокацию. Как минимум, за то, что это достаточно не мужской поступок (хотя, о чем это я?).

Завершу этот длинный пост своими впечатлениями после просмотра новогоднего поздравления зеленского.

В 21 веке использовать ИПСО для своего народа — это недопустимо для нормального человека. Тем более использовать ИПСО для/против Народа Украины. Этот народ долгие годы подобными манипуляциями бомбился с разных сторон. И каждый, кто стрелял этим ИПСО, добивался частично или полностью своей цели, но в то же время наносил глубокую рану ему. Сегодня это как всунуть палец в кровавую рану и ковырять ее, просто потому, что это действует.

Мне очень жаль свой народ от этих манипуляций. Моя эмоция — злость. После злости всегда идет чувство справедливости и жажда мести. Не нужно вызывать эти эмоции ни у меня, ни у кого другого. Не одни вы с Люсей умеете создавать качественные ИПСО.

На этом все.
ДумайТе. И это слово относится абсолютно ко всем.


Віктор Кононенко

Засуджуючи чи виправдовуючи присутніх за президентським новорічним столом, ми відволікаємо себе та інших від головного – режисером цього дійства є В. Зеленський. Це він прикрив свої провали, злочини, брехню і стрімко падаючий рейтинг порядними людьми і новими обіцянками.

Зе-гарант використав запрошених як живий щит від подальшої втрати народної довіри. Це при тому, що в досягнення жодного із запрошених він як Президент не доклав абсолютно нічого.
Для того, щоб зберегти себе і можливість подальшого царювання, Зеленський буде робити подібне і надалі. Він роздаватиме пряники одним і саджатиме інших. І тут питання не в його хитрощах, а у щільності наших рядів і стійкості позиції.

Боротися проти брехні і деспотії тирана, на мою думку, можна силою духу, розумом і єдністю однодумців.

А більшість із присутніх за головним новорічним столом країни навряд чи матимуть змогу вдруге побачити Зе-гаранта і, тим більше, ніколи не стануть його командою. Їх уже використали. Вони вже не потрібні.


Тамара Горіха Зерня

Ну як не реготати?

“Зйомки новорічного привітання президента України Володимира Зеленського тривали три дні – з 27 до 29 грудня.
Учасникам зйомок наливали не шампанське, а “Живчик”. Про деталі розповів професор з Чернівців Олег Ангельський, який брав участь у зйомках, пише “Молодий Буковинець”.

Це що, президент воюючої країни три дні знімався у новорічному ролику? Цілих три робочих дні?!

Три дні не міг той нещасний мега-тост прочитати. (Судячи з кількості склейок у привітанні, так і не зміг. Як у старому анекдоті про звукорежисера, який мучився-мучився зі співаком на записі, а потім сказав: ви мені просто гамму наспівайте, все інше я сам).

Гостям замість шампанського у бокали наливали газовану воду. А годували у сусідній кімнаті бутербродами.

Вибачте, я не можу це уявити. Тобто можу, але у мене кава носом іде. Иииии…

Три дні висидіти за столом у одній вечірній сукні… З “живчиком” у бокалі… Тому що янелох не може одне речення зв’язно договорити…

 

Автори

, , , , , , ,