Нації та імперії

Ніщо так не солодить душу дегенерата, як славний міф про минулу імперську велич. Нації, які опиняються на межі між сферами інтересів двох імперій приречені на страждання. Їм приходиться приймати чиюсь сторону, але вони все рівно опиняться в пеклі протистояння. Конфлікт між Вірменією та Азербайджаном – це давній конфлікт між Османською та Російською імперією. Танго Ердогана і Путіна – чудова тому демонстрація. Сирія, Лівія, Азербайджан… Російсько-турецька війна неминуча, хіба що хтось із них помре раніше. Зараз вона ведеться майже чужими руками (іхтамнєти, обмежені контингенти, союзники), але…

Читати далі

Пане Зеленський, Ваш анекдот не смішний

Сильна держава – це завжди експансія: військова, політична, економічна, культурна. Сильна держава – захоплює, нав’язує власні правила гри, веде за собою. Слабка держава – завжди в окупації. І окупація – це не провина закарпатця, кримчака, донбасця, полтавчанина чи кубанця. Це провина їх лідерів, які замість того, щоб будувати сильну державу, руйнують військо і економіку, гризуться, набивають кишені, домовляються посередині, думають, що все само собою вирішиться…

Читати далі

Стратегія безкровного повернення Донбасу існує

Війною, яка зараз точиться між Азербайджаном та Вірменією, перенасичений інформаційний простір. Не існує “заморожених” конфліктів. І навіть через 30 років у будь-який момент на території, де, здається, вже все покинуто, може политися кров. Це урок для тих, хто хоче заглянути в очі Путіна і знайти там мир. Для тих, хто хоче з метою стримання падіння рейтингів піти на здачу інтересів та “умиротворення” агресора. Таким чином стратегічні цілі підміняються тактичними, а країни опиняються в багаторічних пастках Кремля. І в будь-який момент може спалахнути не тільки Донбас чи Крим, але й Придністров’я.

Читати далі

Не будь як Толік. Будь щасливим!

В мене є доволі універсальне та ідеологічно нейтральне пояснення того, чому варто бути пристойною людиною, а шнирьом та чмом бути не варто. Впирається воно в досить-такі наукову штуку – піраміду потреб Маслоу. Я щиро вважаю, що через радянські та пострадянські травми у занадто багатьох з нас цю піраміду зрізано. У декого з самого низу. Ну просто зростали діточки в такій скруті, що вважали: будуть гроші – все інше додасться. Хрін там плавав батерфляєм. Піраміда підступна.

Читати далі

Як пережити вибори та не з’їхати з глузду

Відкрився портал у пекло, і понеслась. Сьогодні на ФБ нема звичайних постів, суцільна політична реклама. У партій зовсім не регіональна риторика. Фішечка кампанії – критика чинної влади. На тлі інших критиканів ЄС виглядає як взірець стриманості та конструктиву. Все те саме, що порохоботи повторюють уже другий рік [як горохом об стіну] новими барвами зазвучало від інших великих і маленьких партій. Прозріли!!! Виявляється, неможливо під популізмом приходити до влади. Виявляється, нинішня влада веде країну до катастрофи. Виявляється, некомпетентне і антиукраїнське керівництво поставило країну на межу виживання. Хто б міг подумати взагалі, правда?

Читати далі

Рава-Руська не винувата, що дитина дурнувата (відео)

Значна частина Рави-Руської живе з кордону – дрібна контрабанда, незаконний перепродаж та логістика для нерозмитнених товарів, роздрібна торгівля контрабасом. А над усім цим нависала постать покровителя Верещучки Тараса Козака (тоді один з лідерів СДПУ(о) та керівник митниці, а тепер нардеп з ОПЗЖ). Зрозуміло, що на фоні типового для демократів розтягування голосів проскочила есдеківська дівчинка на побігеньках – вимушений вибір контрабандистів. А хто ті 6-7% відсотків киян, які декларують готовність проголосувати за це “чудо в пір’ях”? Адже, враховуючи гігантське населення Києва, ці скромненькі відсотки – це пару десятків таких містечок, як Рава-Руська…

Читати далі

Если так выглядят союзники, то не надо и врагов

В Украине есть куча политических партий, которые предлагают налаживать отношения с РФ, в надежде, что Кремль прекратит агрессию. Уступки, мир, русский язык – вот это все. Вот тут как раз живой пример такой политики созрел. Армения в ОДКБ. Там не “прыгали с кастрюлями”, не пели про гиляку и про ножи, не исполняли песню про Путина, там база в Гюмри. Русский язык, естественно. Диаспора в Москве. Одна вера. Ближе уже некуда. И Кремль продает Баку танки Т-90, БМП-3 и “Солнцепеки”, зная, что все это при первом обострении полетит на голову армянам.

Читати далі

Кандидаты, которых мы заслужили

Нас держат за дешевок и относятся соответственно. Никогда так ярко не проявляется отношение кандидатов к собственным избирателям, как во время предвыборного гона. Обострение языкового вопроса, хобот мамонта (пакет гречки, секонд-хенд, кулёчек и ручка с логотипом) к ногам, демонстрация красного налитого крестца (Коля Тищенко и его зажигательный тверк), стучание себя пяткой в грудь – ну просто «В мире животных». И Верещук на стыренном в чужой рекламе зонтике – Мэри Поппинс, которую мы заслужили.

Читати далі

Лохи завжди повинні платити за свою дурість

Подивився тут у платіжку. Потім на новину про те, що ціна за місяць одразу на 45% підскочила. Ну подивився на ціни на газ в Європі – нібито ні, пік за 5 років у 2018-му був, зараз досить низькі. Порівняв з цінами на нашій біржі. Ну ок, приблизно корелюють з європейськими. А ось платіжки не корелюють. Але, може, це сталося тому, що тепер у нас все гаразд із цінами, кляті бариги перестали красти на газі, тарифи, зубожіння, і цей стрибок цін просто відображає ситуацію на ринку? Раніше ж як було? Суцільне зубожіння і піввареника. А тепер зарплату на 240 грн підвищили, і віднині це не бідність. А якщо вже бідності немає, то треба платити.

Читати далі