Мінський гачок, або Головний орк планував пастку Україні, а потрапив в неї сам

Щойно дрезденський завклубу погодився на Мінські угоди, Захід одразу зафіксував їх резолюцією ООН і прив’язав до них санкції: “Санкції накладені на Росію і зберігатимуться до прогресу в виконанні Мінську”. А от Україна взагалі нічого могла не виконувати. Санкцій на нас ніхто не накладав. Цей хід Порошенка миттєво розширив Мінські угоди з міждержавного туалетного паперу до рівня багатодержавного альянсу, де Україна плюс всі держави, які наклали санкції, – це одна сторона договору, а Рашка, на яку наклали санкції, – це інша сторона. Порошенко переграв Путіна і за одне це має отримати зірку Героя України.

Читати далі

Не варто будувати свою державність на брехні

Коли зелена влада ляпає щось про “болото Мінських домовленостей для України”, то це фундаментально невірна та брехлива інтерпретація подій. Так, ЗАРАЗ Мінськ був би зрадою. Але ТОДІ це було порятунком. Це факт, який виходить із сухих цифр і не залежить від імен чи фамілій президентів чи генералів. Мінськ мав стати пасткою для нас, але перетворився на рятівний круг. Ми валяли дурника і нарощували сили. Гралися у внутрішню політику і заручалися допомогою та прихильністю провідних країн Заходу. Цементували свій імідж форпосту свободи перед силами темряви. Ті “папірці” купили нам 8 років відносного спокою. Це було болото для РФ і порятунок для нас.

Читати далі

«Визнання ОРДЛО»: ви ще не впевнені, але це вже поразка Росії

Поки що це найліпший з можливих сценаріїв розвитку подій. Чому найліпший? Цим визнанням вони визнають, що усе, що вони робили у 2015-2021 роках, було даремним. Цим визнанням вони визнають, що Україна встояла і не повелась. Цим визнанням вони дають відповідь, чим були для України Мінські угоди – зрадою чи перемогою. В грі “хто перший кліпне” програла Росія, і з Мінських угод виходить вона. Ми встояли. Ми виглядаємо героїчно. Нам співчуває весь світ, їм не співчуває навіть Китай. Ми несемо лише ті втрати, що вже понесли до 2015 року і від яких встигли відновитися, вони отримують ворох нових гемороїв і сильно звужують собі простір для маневрів. Цей раунд точно за нами. Слава Україні!

Читати далі

Держдума РФ звернулася до Путіна щодо визнання «ЛДНР»

Депутати Думи вважають “обґрунтованим та морально виправданим” визнання самопроголошених “Донецької та Луганської народних республік”. За висновком багатьох експертів в Україні, цим рішенням Держдума продовжила політику шантажу з боку РФ на тлі подальшої ескалації навколо України та вимог до Києва піти на політичні поступки. Визнання Росією окупованих районів Донецької та Луганської областей “незалежними республіками” означатиме її вихід із Мінських угод.

Читати далі

12.02.2015. За Порошенка було краще

Цього дня у Мінську був підписаний документ під назвою «Комплекс заходів щодо виконання Мінського протоколу». В пресі він отримав коротше ім’я: «Мінські Домовленості – 2», або просто «Мінськ – 2». «Мінськ – 2» спрацював, хоча й зовсім інакше, аніж хтось планував. Українська дипломатія на чолі з президентом Петром Порошенком провернула геніальну комбінацію, перетворивши військові успіхи Кремля на поразку. Якби договір не був підписаний, РФ мала майже стовідсоткові шанси виграти війну. А тепер почала програвати мир. Україна, користуючись передишкою, в рази посилила армію, відновила економіку, згуртувала міжнародну антипутінську коаліцію з західних країн. Але 2019-й значною мірою перекреслив наші досягнення.

Читати далі

Лаврова скривдили… абидна!

Те, що на переговори з Лавровим приїхала пані Елізабет Трасс – чіткий сигнал, мигдальничати з Москвою закінчують. З нею починають говорити тоном Черчилля, тобто в стилі кембріджського боксера і ліверпульського докера. Щоразу, коли UK говорила з країною матрьошек і балалайок так, для останньої це погано закінчувалося.

Читати далі

Мінські домовленості: погляд зсередини

У суспільному та політичному дискурсі домінують поверхневі та ситуативні уявлення про Мінські домовленості як механізму досягнення мирного врегулювання на Донбасі та інструменту стримування російської агресії

Читати далі

Відчуття від візиту Макрона до Москви – ставки максимально підняті

Найогидніше, це не Путін, бо ціну кремлівському покидьку і вбивці ми всі знаємо. А усвідомлення, що ми живемо в постійній брехні української влади. Що всі деталі, які стосуються нормандського процесу і роботи мінських груп, ми – українське суспільство, депутати, журналісти, переселенці, Армія – дізнаємося не від Зеленського і Ко, не від МЗС, які «втомилися від візитів іноземців», а від російських медіа або німців чи французів.

Читати далі

Це не наші патріоти

Глянув тут одну із останніх передач ручного Савелія, який тимчасово перестав бігати по пеньках влади. В студії замість представників влади половина гостей – приїжджі з рашки “друзі України” (включаючи самого Савелія) – вкладали українцям в голови правильні думки. Наприклад, “друг України” Андрєй Ілларіонов все шоу наполегливо атакував Мінські домовленості. Атакує бивший совєтнік Путіна Мінські домовленості з простої причини: бо до них прив’язані санкції проти РФ. Немає санкцій – немає жодного стимулу для Рашки уповзти під плінтус. Переконає “бивший совєтнік” українців самим відмовитися від правової основи для світу нести економічні збитки заради нас, і економіка Рашки одразу почне відновлюватися, шефу (колишньому) можна атакувати Дніпро і Одесу.

Читати далі

Сьома річниця Мінських угод (фото)

7 років тому були підписані так звані Мінські угоди. Точно не ідеальні, в найдраматичніший час, коли регулярні частини російської армії вдерлися на нашу територію. Наша команда ставила мету: виграти час і переграти Путіна. Неідеальні угоди дозволили зупинити повномасштабне вторгнення і дати нашій армії такий важливий час на передишку, наростити м‘язи. РФ не виконала жодного пункту Мінських угод. Але вони працюють доти, доки до них прив’язані санкції. Чи потребують вони переосмислення? Очевидно. З нетерпінням чекаємо від нинішньої влади плану Б чи хоча б А. Мої спогади про Мінськ в інтерв’ю «Фактам».

Читати далі

Його вустами говорить Кремль. Його дії – це вказівки Путіна (відео)

Останні заяви так званого «президента» Білорусі Олександра Лукашенка, в яких він вдався до прямих погроз Україні і натяків на визнання незаконно окупованого РФ українського Криму, потребують жорсткої, рішучої та дієвої реакції української влади. Агресивні натяки диктатора Лукашенка недвозначно дають зрозуміти, що він готовий бути співучасником Путіна щодо вторгнення в Україну і окупації українських територій. Єдиною правдою в його вчорашній маячні були слова про те, що «Україна кинула РФ». Ми тоді дійсно переграли Путіна. Аби дати нашій армії таку важливу передишку, аби наростити м’язи і крок за кроком звільняти українську землю.

Читати далі

Пропаганда все знецінює

Коли Мінські угоди зупинили загибель десятків наших кожного дня і надали передишку для української армії – це була “зрада” та “капітуляція”. А капітулянтські конвульсії “майстрів спорту”, що призвели до відновлення РФ свого впливу, добудови “Потоку-2”, руйнування відносин з союзниками та втрати Україною міжнародного авторитету – це у нас “шлях до миру”. Подвійні стандарти стали принципом існування українського суспільства, нікого вже не обурюють пересмикування та маніпуляції.

Читати далі

Саміт США-РФ не породив сенсацій, бо його метою не був Оскар

Ніщо не віщувало біди – її й не відбулося. Ніщо не віщувало прориву – його теж не відбулося. Але певний результат є. Від Путіна нічого не очікувалося, він і не здивував. Повторив всі наративи Кремля, починаючи з політичних в’язнів, закінчуючи Україною. Він не готовий змінюватися, йти на поступки та припиняти війну. Враження від брифінгу Байдена – він був філософськи налаштований, він послав певні сигнали Путіну, і найближчі місяці покажуть, наскільки конструктивною була розмова. Гіршим відношення США до нас не стане. А от чи зробимо ми собі краще, також залежить від нас. І тільки від нас. Поки Єрмаки/Зеленські будуть гратись, тупати ніжками, вимагати, а робити рівним чином нічого, – толку не буде. І не допоможе тут Байден чи будь-хто інший.

Читати далі

Путін відверто бреше про Порошенка

9 червня 2021 року в інтерв’ю своєму ручному каналу «Росія 24» Путін заявив, що прямі відносини України з сепаратистами ОРДЛО «прописані у Мінських угодах, під ними стоять підписи невизнаних «республік». Більше того, Путін сказав, що тодішній Президент України П. Порошенко наполягав на тому, щоб були поставлені підписи «керівників» цих двох «республік». На біду Путіна, ми всі дуже добре знаємо про кулуарний світ підписання Комплексу заходів із виконання Мінських домовленостей. І ми знаємо, хто як там себе поводив. Бо є очевидець – екс-президент Франції Франсуа Олланд у книзі ще свіжих мемуарів «Уроки влади». Те, що В. Путін підключився до кампанії компрометації П. Порошенка – характерна позиція. В. Путін розуміє, що повернення П. Порошенка у крісло Президента України – критично неприйнятний сценарій для Росії.

Читати далі

Хто у кого на гачку

Доволі смішно читати роздуми мастітих експертів, в тому числі типу із дружніх Україні, про обвислий гачок Лаврова, на який вони хотіли підвісити українське керівництво. Ці казки про гачок розповідали з перших днів Мінська. От як Порошенко провів переговори з Путіним, на яких Путін ховався від нього по якихось кімнатах “з широким ліжком”, от прямо на наступний день вже розповідали про оцей гачок. Не слухайте цю дурню. Гачок був єдиний – український. Тепер Лавров із Путіним і всією їхньою клікою теліпаються на ньому, істерять і бісяться, що ніхто вже сьомий рік не поспішає виконувати їхні забаганки.

Читати далі

Знову про Мінські угоди

Арестович підтвердив – виконувати Мінські угоди Порошенко геть і не збирався, бо їх не можна було виконати. Чого ж тоді хотів Порошенко? А хотів Порошенко зміцнити ЗСУ та знесилити Росію санкціями через організований тиск європейських союзників. Аби Москва сама пішла на поступки або дійшла до стану, коли звільнити захоплені райони Донбасу змогли б оновлені ЗСУ. Саме цей намір він реалізовував всі п’ять років і передав наступникам. А наступники… ремствують тепер, що клятий Порошенко ще й зараз не дає їм змоги замиритися з Москвою. Про це вони говорять уже відкритим текстом. 

Читати далі