Нації та імперії
На межі між ХІХ і ХХ століттями в людській цивілізації відбувалося глобальне перетворення. Закінчувалася епоха імперій та починалася епоха націй. Не усі імперії із цим змирилися. Час від часу, коли до влади на їхніх залишках приходять неадеквати із диктаторськими прагненнями, національна держава повертається у світ до 1914-го.
Ніщо так не солодить душу дегенерата, як славний міф про минулу імперську велич. Нації, які опиняються на межі між сферами інтересів двох імперій приречені на страждання. Їм приходиться приймати чиюсь сторону, але вони все рівно опиняться в пеклі протистояння.
Конфлікт між Вірменією та Азербайджаном – це давній конфлікт між Османською та Російською імперією. Перша вірмено-азербайджанська війна відбулася століття тому (1918-1920). Насправді, це була війна між Росією та Туреччиною. І завершилася вона підписанням угоди між Туреччиною та більшовицькою Росією 23 жовтня 1921 року.
Усі диктатори світу відчувають одне до одного симпатію, заздрість і ненависть. Танго Ердогана і Путіна – чудова тому демонстрація. Сирія, Лівія, Азербайджан… Однак рано чи пізно вони все рівно влізуть в пряме протистояння. Російсько-турецька війна неминуча, хіба що хтось із них помре раніше. Зараз вона ведеться майже чужими руками (іхтамнєти, обмежені контингенти, союзники), але…
Де український інтерес? Чим більше відгребе Путін і його союзники, то для нас краще. Хто в цьому сумнівається? Одне визнання Вірменією Криму російським ставить її на той бік поребрика. А ще, коли російсько-турецький конфлікт перенесеться в Крим , нам потрібно буде не ловити гав.
Найголовніше – не узагальнювати. Не варто намагатися переносити ставлення до Вірменії, як недружної до нас країни, на етнічних вірмен громадян України. Це дві дуже різні речі. Хіба що, за винятком одного чорта… Йой, забув чортів тепер два 🙂
