Вісті з фронтів. 25.04.2024
Огляд актуальних ділянок і напрямків у найбільш “гарячій” нині Східній операційній зоні.
1. Противник “пожвавішав” на Куп’янському напрямку.
Командування угрупування військ (УВ) “Запад” противника, очевидно, готується до відновлення активних (у сенсі наступальних) дій на вказаному напрямку. Протягом кількох минулих діб спостерігається певне пожвавлення як у передових підрозділах військ противника на цьому напрямку, так і у його тактичному тилу, зокрема:
– У районі тактичного виступу (Табаївка – Крохмальне) пожвавішали передові підрозділи 15-го мотострілецького полку (мсп) 2-ї мотострілецької дивізії (мсд) 1-ї танкової армії (ТА), які провели серію атакуючих дій по напрямку на с. Берестове, ймовірно, з метою розширити виступ по напрямку на південь. Поки безрезультатно для себе.
– На ділянках 347-го мсп та 26-го танкового полку (тп) зі складу 47-ї танкової дивізії 1-ї ТА спостерігається переміщення на передові позиції сформованих штурмових підрозділів. Очевидно, противник готується до відновлення атакуючих дій по напрямку на с. Кислівка (не виключено, з одночасними спробами атакувати з боку Табаївки з метою зайти за фланг й у тил нашим підрозділам, що обороняються в районі Котлярівки та Кислівки).
– Думаю, саме для цього аналогічно готуються до відновлення атакуючих дій і у передових підрозділах 7-го окремого мотострілецького полку (омсп) зі складу 11-го армійського корпусу (фіксується розгортання штурмових підрозділів на правому фланзі ділянки цього полку).
– В свою чергу, закінчується перегрупування артилерійських підрозділів противника зі складу згаданих вище частин і з’єднань (міняють вогневі позиції), які вже отримали чергові “планові вогневі завдання” щодо ураження позицій ЗСУ в районах Кислівки, Котлярівки, Степової Новоселівки.
Окрім того, противник, очевидно, планує посилити вогневу підтримку атакуючих дій вказаних вище сил і засобів залученням до них додаткових вогневих підрозділів артилерії зі складу 744-го самохідного артилерійського полку 47-ї танкової дивізії.
Тож, думаю, протягом цього тижня варто очікувати чергової серії атак противника на Куп’янському напрямку.
2. На Лиманському напрямку командування 20-ї та 25-ї загальновійськових армій (ЗВА) зі складу УВ “Запад” продовжує свої спроби таки витіснити українські війська західніше річки Ч. Жеребець.
Зокрема, судячи зі всього, противник з цією метою вирішив розширити смугу своїх активних наступальних дій. Тільки не зрозуміло, що воно йому дасть, якщо навіть на вузьких ділянках (по напрямку на Терни та Ямполівку) досягнути поставлених перед собою НАЙБЛИЖЧИХ цілей він не може. На практиці це виглядає наступним чином:
– Підрозділи 252-го мсп 3-ї мсд зі складу 20-ї ЗВА знову пробують атакувати позиції ЗСУ в районі с. Макіївка. Поки не особо результативно. Причому противник явно намагається пробитися як північно-східніше села, так і діючи південніше нього з боку Площанки.
– 144-а мотострілецька дивізія 20-ї ЗВА, яка, судячи зі всього, у нинішньому наступі противника на Лиманському напрямку є його “основним з’єднанням”, вже майже повністю введена у бій. Підрозділи принаймні двох її штатних мотострілецьких полків (283-го та 488-го мсп) із трьох існуючих (є ще 254-й мсп) ВЖЕ введені у бій і беруть активну участь в атаках по напрямку на с. Новосадове (283-й мсп) та Терни (488-й мсп).
Цілком ймовірно, що протягом найближчого часу до атак на цьому напрямку противник підключить додатково підрозділи 59-го танкового полку цієї дивізії, а також підрозділи зі складу 4-ї та 47-ї танкових дивізій, які ще тут залишаються.
– В свою чергу, пожвавішали й підрозділи 25-ї ЗВА. Її 67-а мотострілецька дивізія (мсд) знову пробує просунутись у районі с. Діброва та по напрямку на с. Торське, зокрема підрозділи 37-го мсп та 164-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) цієї армії здійснили декілька спроб, правда, безрезультативних, атакувати передові позиції ЗСУ на цих напрямках.
3. На Сіверському напрямку особливих змін не відбулося.
УВ “Юг” силами бригад 2-го армійського корпусу (АК) – 6-ї, 7-ї та 123-ї омсбр – продовжує свої спроби витіснити ЗСУ зі всього Сіверського виступу, атакуючи по “сходящимся направлениям” у районі Білогорівки (верхн.) підрозділами 7-ї омсбр, Верхньокам’янського (6-а омсбр) та по напрямку на с. Спірне (123-а омсбр). Поки не особливо результативно для себе.
Можливо, що до наступальних дій задля “нарощування зусиль” противник на цьому напрямку знову підключить свою 106-у повітряно-десантну дивізію (пдд), ймовірніше, по напрямку на Виїмку та Роздолівку, але поки, судячи зі всього, вони закріплюються в районі с. Веселе, південно-східніше Виїмки та південніше Роздолівки, “фіксуючи” свої нещодавні здобутки, адже далися вони їм явно нелегко.
4. На Краматорському напрямку (район Часів Яр), як я й передбачав, противник таки задіяв 11-у окрему десантно-штурмову бригаду для нарощування зусиль, аби пробитися “безпосередньо у часік”.
Однак поки, наскільки я зрозумів, було вирішено “не ломитися через ліс”. Її підрозділи були вчора-позавчора активно задіяні на ділянках наступу 217-го парашутно-десантного полку (пдп) 98-ї пдд і 102-го мсп 150-ї мсд (відповідно, по напрямку на район “Канал” м. Часів Яр та в районі с. Іванівське).
В свою чергу, 331-й пдп, який також готувався до “прорыва в Часов Яр”, все ж таки сконцентрувався по напрямку на ліс південніше микрорайону “Новий”, прагнучи вже прорватися ЗА канал “Сіверський Донець – Донбас”. Я думаю, він це таки спробує зробити завтра-післязавтра.
Хоча, як на мене, з точки зору доцільності, це буде явно передчасно. Адже противнику все ніяк не вдається “завершити” бої за с. Іванівське (без цього будь-яке його просування північніше дороги Т-0504 у бік “вожделенного” часіка явно скидається на погано продуману авантюру).
Загалом, наскільки я розумію, вороже командування цілком усвідомлює, скажімо так, усю ризикованість для себе свого подальшого просування у бік Часового Яру та Ступочки БЕЗ витіснення українських військ із району південніше Іванівського та Кліщіївки. Адже в такому разі можна так “нарватися”, що мало не покажеться.
Думаю, саме з цією метою противник готується найближчим часом до регулярних спроб 1307-го мсп 6-ї мсд 3-го АК витіснити наші передові підрозділи з району Кліщіївки, доєднати зусилля 88-ї омсбр 2-го АК та 83-у окремої десантно-штурмової бригади (одшбр). Ймовірно, вони будуть задіяні не з півночі та північно-західного напрямку, як це відбувається зараз із 6-ю мсд 3-го АК, а зі сходу, наприклад, через озера східніше села.
5. На найбільш загрозливому Покровському напрямку командування УВ “Центр” продовжує докладати “максимум зусиль”, аби реалізувати свій “прорив” в районі с. Очеретине й спробувати перетворити його принаймні в оперативно-тактичний.
Головна проблема на даний час для російського командування полягає в тому, що воно поки не може його розширити. Порівняна “тонкість” її “основания” й відповідно ширина комунікацій постачання, які пролягають вздовж залізниці, що веде у північно-західному напрямку (це десь 2-2.5 км між лівим і правим флангом у найтонкішому місці), не дає можливості нарощувати зусилля на “вістрі” прориву (ЗСУ пробивають цей коридор із немаленької номенклатури засобів ураження). Доставка будь-яких предметів матеріально-технічного забезпечення передовим підрозділам 30-ї омсбр противника, яка зараз діє в районі Очеретине (а це є життєво необхідним для них) перетворюється для противника у смертельно небезпечну справу. Особливо для тих, хто цим займається.
Зрозуміло, що противник прагне розширити це “основание”. Для цього йому необхідно, щоб українські війська відійшли принаймні “суттєво західніше” с. Соловйове, а також із району між Новобахмутівкою та Бердичами. Й дуже бажано “зачистити усю територію між Очеретиним і Новокалиновим південніше дороги, яка пов’язує ці два села. А ось з цим – складно.
Так передові підрозділи 30-ї омсбр 2-ї ЗВА противника, очевидно, вже зайняли північно-західну околицю Очеретиного. Але введений у бій ліворуч від неї 433-й мсп 27- мсд противника з метою того самого “розширення” не може просунутись далі с. Соловйове.
Його підрозділам вдалося зайняти Новобахмутівку й зав’язати бої за саме село, але останні його атаки в цьому напрямку поки не приносять йому особливих дивидендів, і, відповідно, комунікації 30-ї омсбр, що пролягають вздовж залізниці східніше цієї ділянки, залишаються під загрозою.
В свою чергу, 74-а омсбр противника зі складу його 41-ї ЗВА, яка діє в районі Бердичів, наполегливо прагне пробитися у північно-західному напрямку від села й таким чином “звернути” оборону ЗСУ між Бердичами та Новобахмутівкою й це їй також поки не вдається.
Так само сумновідома по боях в Авдіївці “двічі переформована” 114-а омсбр 1-го АК противника хоча й пристосувалася до проведення ефективного “артилерійсько-піхотного наступу”, однак не може навіть суттєво відсунути передові підрозділи ЗСУ від Семенівки. А без цього перспективи вийти на рубіж Новопокровське – Уманське виглядають дуже сумнівно, хоча, звісно, не неможливо.
На лівому фланзі Покровського операційного напрямку (смуга дії УВ “Центр”) спроби підрозділів 239-го танкового та 428-го мотострілецького полків (тп\мсп) 90-ї танкової дивізії противника пробитися ЗА Уманське також поки безрезультатні.
6. Інша справа – Курахівський напрямок, де діють сили та засоби УВ “Юг”.
Протягом кількох крайніх діб передовим підрозділам 9-ї “імені МоторИлИ” мотострілецької бригади 1-го АК за допомоги інтенсивного використання артилерії таки вдалося просунутись по напрямку на с. Нетайлове.
Однак спроби сусідніх 5-ї омсбр (до мотострілецького батальйону\мсб) та 110-ї омсбр того ж самого 1-го АК розвинути свій попередній успіх у південній частині Красногорівки та просунутись в районі Невельського, скажімо так, не увічалися особливо суттєвим успіхом. Причому варто зазначити, що бої у Красногорівці носять вкрай жорсткий характер, а противник підтягнув свою артилерію майже впритул до самого міста.
Діючи безпосередньо у напрямку на Курахове, передові частини та підрозділи 150-ї та 20-ї мсд 8-ї загальновійськової армії (ЗВА), зокрема 103-й, 255-й мсп, 242-й мсп, продовжували свої атаки у бік Георгіївки, в районі с. Побєда та на відтинку між Побєдою та Новомихайлівкою, але мали просування протягом пари діб лише південніше Георгієвки.
В свою чергу, в самій Новомихайлівці підрозділи 155-ї окремої бригади морської піхоти (обр МП), підтримані підрозділами 10-го танкового полку (тп), нарешті зайняли повністю західну частину села й, таким чином, повністю захопили село.
Зрозуміло, що на Курахівському напрямку командування УВ “Юг” противника переслідує, скажімо так, “двоякую” ціль:
– прагне пробитися власне до Курахового (до нього їм десь до 10 км);
– і попутно формує північний фас гіпотетично-майбутньої операції проти всього Вугледарсько-Курахівського виступу ЗСУ або, краще сказати, намагається це зробити.
Якщо перша “забаганка” командування противника не викликає сумнівів, то друга виглядає, скажімо так, достатньо дискусійно. Адже, не дивлячись на той факт, що противник ввів у бій майже всю 20-у мсд 8-ї ЗВА, а також значну частину її 150-ї мсд, задіяв на цьому напрямку також окрему бригаду морської піхоти + окрему мотострілецьку бригаду 68-го АК, в нього тут виходить пока тільки “вытеснение” повільне та зі значними втратами.
Для того, аби сформувати більш-менш зручний північний фас для майбутньої операції у відношенні Вугледарського виступу СОУ, противнику треба не тільки пробитися до Курахового. Очевидно, треба ще “взяти” власне Красногорівку та принаймні селища Максимільянівка та Гостре, а також взагалі сформувати район оперативного розгортання для ударного угрупування військ східніше Курахового або на його околицях.
Не кажучи вже про район самого Вугледару, Павлівки та Шевченкового (Времіївський напрямок – південний фас), де противнику також треба провести низку “підготовчих” заходів, якщо він, звісно, бажає “здійснити щось більш-менш масштабне” по відношенню до Курахівсько-Вугледарського плацдарму ЗСУ. Й де спроба 36-ї омсбр противника зі складу його 29-ї ЗВА (УВ “Восток”) у пробному режімі “промацати” позиції ЗСУ північніше с. Микільське також закінчилась протягом кількох минулих діб безрезультатно.
Поки всі ці “допущення” виглядають для противника проблематичними.
Замість просування з адекватними темпами ми спостерігаємо північніше (власне у бік Курахового) дуже повільне “витіснення”. Так само дуже спірною є взагалі доцільність впертих боїв противника в районі Новомихайлівки, яка по суті розташована “майже по центру” виступу (ну, добре, Новомихайлівку захопили, але за нею Парасковіївка та Костянтинівка, які також будете “брать пару месяцев”, чи як?).
Звісно, по відношенню до цього плацдарму противник може, так би мовити, “поиграть масштабом и размахом” (мається на увазі, скоротити розмах своїх планів і таким чином ще більше “ущільнити свої зусилля” на ключових напрямках і ділянках). Але у такому разі його повинна насторожувати реальна оцінка нині існуючої на цьому напрямку ситуації зі співвідношенням “ціна – результат”.
Російське командування нагнало сюди достатньо військ (сил) – майже 2 “повнокровних” мотострілецьких дивізії 8-ї ЗВА (20-а та 150-а мсд) + 3 омсбр зі складу 1-го АК (5-а, 9-а, 110-а омсбр) + 1 омсбр зі складу 68-го АК (39-а омсбр) + 1 окрема бригада морської піхоти (155-а обр МП), не рахуючи “приданих” окремих полків і батальйонів (починаючи зі “заблукавшого” 3-го мсб 144-ї омсбр, закінчуючи якимись дивними формуваннями батальйонного рівня зі складу 18-ї “кулеметної” дивізії), й тим не менше противник тут місяцями штурмує одне село, маючи на окремих напрямках і ділянках трикратну перевагу в силах і засобах, але при цьому не маючи можливості ані “сформувати попередні умови” для свого майбутнього нібито ще більшого та масштабного “Великого Наступу”, ані навіть не встигаючи це зробити до “запланованого” ним же часу.
Ви серйозно розраховуєте на “кінцевий успіх”?
* * *
Завтра-післязавтра поговоримо про зміни, що відбулися у повітряному та морському компонентах російських військ.
Фото: 43 окрема артилерійська бригада ім. гетьмана Тараса Трясила
