Перемога над зрадою
В історії національних спецслужб важко знайти людину, яка так органічно поєднувала б у собі риси детектива-розшуківця, розвідника-практика і творця засадничих положень діяльності розвідки. Відтепер барельєф розвідника став невід’ємною частиною фасаду історичної будівлі на вул. Ярославів Вал, 21/20а, де Красовський мешкав на початку 1900-х років. Подія відбулася з нагоди відзначення Дня зовнішньої розвідки України.
Читати далі
Щоразу як пишу про те, що наша головна задача зараз – це розмовляти з нашими громадянами і переконувати їх у нашій правоті, у відповідь приходить 100500 коментаторів, аби розповісти мені, що «вони – дебіли», «їх не переконати», «вони нічого не чують», «я вже пробував – усе марно». Не буває так. Не можна перемогти у війні, якщо солдати вважають, що воювати безглуздо. Не можна перемогти в політичні боротьбі, якщо прибічники не готові нести ідеї своєї політсили в маси. Тим більше що шлях цей – говорити, доносити, достукуватися і переконувати – єдиний шлях до боротьби. Доведено це… самою історією України.
Читати далі
У період існування уряду УНР та інших українських організацій в еміграції національна символіка й надалі активно використовувалася на елементах одягу, прапорах, у нагородах, відзнаках і, найбільше, в документообігу. Про це свідчать матеріали з архівних фондів СЗР України міжвоєнного періоду. Печатки, штампи, бланки документів зазвичай містили у своїх зображеннях герб-тризуб. Різні за формою і накресленням, вони нині слугують своєрідним віддзеркаленням минулої епохи і важливим джерелом для дослідження науковцями й істориками.
Читати далі
Служба зовнішньої розвідки України публікує нові архівні документи, пов’язані з Голодомором в Україні у 1930-ті роки. Вони стосуються діяльності закордонних центрів української еміграції, які намагалися привернути увагу світової громадськості до ситуації в радянській Україні, а також заходів спецслужби уряду УНР у екзилі, спрямованих за збирання відомостей і документальних свідчень про справжній стан справ на батьківщині.
Читати далі
21 березня 1943 року загинув один із найяскравіших представників національно-визвольної боротьби українського народу за незалежність Яків Гальчевський. У ранзі полковника УНР він на початку 1920-х років командував усіма повстанськими загонами в Правобережній Україні, які до останнього протистояли загонам Червоної армії та каральним підрозділам Подільської губернської ЧК. Згодом, в еміграції, активно співпрацював з уенерівською розвідкою, очолюючи розвідувальні пункти на Волині. Про це свідчать документи і унікальні світлини з архіву Служби зовнішньої розвідки України.
Читати далі
Генерал-полковник Армії УНР Олександр Удовиченко по праву входить до військової еліти Української революції 1917–1921 років. Він зажив слави вмілого й відважного командира. Водночас маловідомими залишаються сторінки його життя, пов’язані з діяльністю уенерівської спецслужби. Розсекречені документи із Галузевого державного архіву Служби зовнішньої розвідки України дещо проливають світло на ті події.
Читати далі
У добрих українців було дуже неоднозначне відношення до гетьмана Івана Мазепи. Потім крайнє неоднозначно українським населенням і ветеранами Першої світової сприймалася УНР, за яку треба було битися. Вже в наш час розсудливий простий народ назвав Ющенка “пасічником” і радісно вляпався в паханат Януковича та ледь не потрапив до “тайожного союзу”. Тепер буквально на наших очах не тільки темний забитий “сватами” телеглядач сприйняв ворожу тезу про “неоднозначного” Порошенка, але сповна собі адекватні люди тягають ці формулювання з кремлівських помийок.
Читати далі
Маємо можливість наочно спостерігати людей та явища, які сто років тому кинули націю в жорна червоного молоха. І поїхали на Колиму, пішли в колгоспи та жерли один одного, “освобождалі” Фінляндію з Балтією, стали площадкою для війни нацистів з комуністами, ніщєбродили на “вєлікіх стройках”, ставали малоросами без мови та історії. А всього-то треба було вірити в свою державу і підтримувати свою армію, не слухати клоунів, не вірити популістам, не домовлятися з ворогом.
Читати далі
Всі ці роки, ви хотіли жити багато і чесно, але щоб кум порішав. Всі ці 5 років вас годували лайном і робили з вас рибок гупі, аби тепер ви власноруч проголосували за маріонетку Коломойського та Медведчука і в решті решт – втрату суверенітету і окупацію. Мені дійсно все одно – вважаєте ви себе патріотами чи не вважаєте, але ви – стовідсоткові ідіоти.
Читати далі
Знаючи про пекло голодоморів, репресій та чужих війн, в 2019 році наші сучасники, на чиїх очах загинуло 13000 людей через черговий напад Москви, випучивши беньки продовжують робити рейтинг любителям “постоять на колєнях”, вірять в “дешевий газ” і масово, з якоюсь самогубчою пристрастю відтоптуються на державі, не на її негідних представниках. На тому Президенті, який роками послідовно і вперто протидіє тиску Кремля і вилазить зі шкіри, щоби нас нарешті поважав світ.
Читати далі
Тепер, дивлячись на цих “молодих ліц” з команд типу так званого “Зє”, розумієте, як легко було більшовикам брати владу, і як з допомогою червоних “актівістов” просто надягалось ярмо на шию мукаючих про “зємлю крєстьянам” посполитих? Ми все одно переможемо, але стало очевидно, що далеко не всі з “простогонароду”™ були варті тієї крові, яку за них проливали сто років тому і зараз.
Читати далі
Маємо можливість наочно спостерігати людей і явища, які сто років тому кинули націю в жернова червоного молоха. А всього-то треба було вірити в свою державу та підтримувати свою армію, не слухати клоунів, не вірити популістам, не домовлятися з ворогом. Це ж так просто.
Читати далі
Москва знає нашу історію краще за нас, знає, що треба зламати або прибрати головну фігуру українського опору, щоб нав’язати свою імперську волю, а партизанщини, анархії та атаманщини вона не боїться, топить у крові. Якщо ми їй знову дамо цей шанс своїми руками – розплата не забариться, полистайте підручники.
Читати далі
100 лет назад Украина была близка к тому, чтобы состояться. И состоялась бы, если бы не зрада. Не было бы ни колхозов, ни Голодомора, ни Расстрелянного Возрождения, ни миллионов, сгинувших на полях войны под чутким руководством “эффективных” советских полководцев. Сто лет назад была война, но когда это волновало парасюков? Когда их волновали риски потерять страну?
Читати далі
Відлік українських катастроф і трагедій ХХ століття починається з листопадових днів сторічної давнини. Саме у ці дні сто років тому почалося повстання проти Гетьмана Скоропадського. Просто ненависть до конкретного державного діяча у них розгулялася настільки, що вони й не помітили, як стали на позиції ворога.
Читати далі
До влади рвуться особи, пов’язані з Москвою. І в історії України таке вже було. Тоді прихід до влади таких осіб призвів Україну до зникнення з мапи світу, а українців – до Голодомору, ГУЛАГу та 1937 р. Що ж сталося у нашому минулому?
Читати далі