Перемога над зрадою
Маємо можливість наочно спостерігати людей та явища, які сто років тому кинули націю в жорна червоного молоха. І поїхали на Колиму, пішли в колгоспи та жерли один одного, “освобождалі” Фінляндію з Балтією, стали площадкою для війни нацистів з комуністами, ніщєбродили на “вєлікіх стройках”, ставали малоросами без мови та історії. А всього-то треба було вірити в свою державу і підтримувати свою армію, не слухати клоунів, не вірити популістам, не домовлятися з ворогом.
Читати далі
Всі ці роки, ви хотіли жити багато і чесно, але щоб кум порішав. Всі ці 5 років вас годували лайном і робили з вас рибок гупі, аби тепер ви власноруч проголосували за маріонетку Коломойського та Медведчука і в решті решт – втрату суверенітету і окупацію. Мені дійсно все одно – вважаєте ви себе патріотами чи не вважаєте, але ви – стовідсоткові ідіоти.
Читати далі
Знаючи про пекло голодоморів, репресій та чужих війн, в 2019 році наші сучасники, на чиїх очах загинуло 13000 людей через черговий напад Москви, випучивши беньки продовжують робити рейтинг любителям “постоять на колєнях”, вірять в “дешевий газ” і масово, з якоюсь самогубчою пристрастю відтоптуються на державі, не на її негідних представниках. На тому Президенті, який роками послідовно і вперто протидіє тиску Кремля і вилазить зі шкіри, щоби нас нарешті поважав світ.
Читати далі
Тепер, дивлячись на цих “молодих ліц” з команд типу так званого “Зє”, розумієте, як легко було більшовикам брати владу, і як з допомогою червоних “актівістов” просто надягалось ярмо на шию мукаючих про “зємлю крєстьянам” посполитих? Ми все одно переможемо, але стало очевидно, що далеко не всі з “простогонароду”™ були варті тієї крові, яку за них проливали сто років тому і зараз.
Читати далі
Маємо можливість наочно спостерігати людей і явища, які сто років тому кинули націю в жернова червоного молоха. А всього-то треба було вірити в свою державу та підтримувати свою армію, не слухати клоунів, не вірити популістам, не домовлятися з ворогом. Це ж так просто.
Читати далі
Москва знає нашу історію краще за нас, знає, що треба зламати або прибрати головну фігуру українського опору, щоб нав’язати свою імперську волю, а партизанщини, анархії та атаманщини вона не боїться, топить у крові. Якщо ми їй знову дамо цей шанс своїми руками – розплата не забариться, полистайте підручники.
Читати далі
100 лет назад Украина была близка к тому, чтобы состояться. И состоялась бы, если бы не зрада. Не было бы ни колхозов, ни Голодомора, ни Расстрелянного Возрождения, ни миллионов, сгинувших на полях войны под чутким руководством “эффективных” советских полководцев. Сто лет назад была война, но когда это волновало парасюков? Когда их волновали риски потерять страну?
Читати далі
Відлік українських катастроф і трагедій ХХ століття починається з листопадових днів сторічної давнини. Саме у ці дні сто років тому почалося повстання проти Гетьмана Скоропадського. Просто ненависть до конкретного державного діяча у них розгулялася настільки, що вони й не помітили, як стали на позиції ворога.
Читати далі
До влади рвуться особи, пов’язані з Москвою. І в історії України таке вже було. Тоді прихід до влади таких осіб призвів Україну до зникнення з мапи світу, а українців – до Голодомору, ГУЛАГу та 1937 р. Що ж сталося у нашому минулому?
Читати далі
У рамках програми візиту Президента України: участь у 7-му засіданні Стратегічної ради високого рівня під головуванням Президентів України та Туреччини, переговори з Президентом Турецької Республіки Реджепом Тайїпом Ердоганом, відкриття меморіальної дошки на колишній будівлі Посольства УНР в 1919-1922 роках, візит до Стамбульського університету, участь у церемонії інаугурації Консульства України в Анталії та центру культури «Український дім».
Читати далі
Рекомендую всем изучать историю повстанческой борьбы 20-х годов. Тогда вы четко и ясно поймете, что привело к поражению. Корень поражения тогда, в 18-20-м, был, когда потеряли свою УНР. Плохую державу, которая всем не нравилась. Всё началось с развала системы.
Читати далі
Прапор зберіг капітан-лейтенант флоту УНР Святослав Шрамченко – творець українських комітетів в 17-му на Балтійському флоті, офіцер морських міністерств Української Держави гетьмана Скоропадського та УНР, учасник підняття українських прапорів у Севастополі 29 квітня 1918 р.
Читати далі
З кінця XVIII століття Північне Причорномор’я перебувало в складі Російської імперії, у портах на території України базувався Чорноморський флот, а моряки-українці складали 2/3 його особового складу. 29 квітня кораблі Чорноморського флоту перейшли під юрисдикцію Української Народної Республіки.
Читати далі
Досвід героїчної боротьби українського народу за рідну землю, наша нинішня кропітка праця, солідарний тиск світової спільноти на агресора невблаганно наближають час повернення віроломно анексованого РФ Криму та українських земель на Донеччині та Луганщині.
Читати далі
До 100-річчя затвердження Тризуба державним гербом УНР в столиці на сіті-лайтах та білбордах з’явилась соціальна реклама розроблена Українським інститутом національної пам’яті.
Читати далі