Пасьянс
Ще в 1930-х СРСР, як Єрмак, провів «ротацію» військового керівництва. Аж до командирів середньої і нижньої ланки. А чи не потрібна ця «керованість» для того, щоб армія не рипнулася після реалізації «мирного плану Єрмака»?
Читати даліЩе в 1930-х СРСР, як Єрмак, провів «ротацію» військового керівництва. Аж до командирів середньої і нижньої ланки. А чи не потрібна ця «керованість» для того, щоб армія не рипнулася після реалізації «мирного плану Єрмака»?
Читати даліСамозрозумілі для нас речі треба всіма способами доносити до західних еліт і суспільств. Бо якщо на Заході восторжествує думка, яку проводить нині Папа, за кордон декому самовпевненому втекти можна й не встигнути.
Читати даліУ нас лише два виходи – продовжувати опір і сподіватися, що Захід знову прийде на допомогу, або готувати до війни дітей. Альтернатива цьому всьому тільки одна – згадайте про Бучу.
Читати даліДетальне дослідження дій В. Путіна щодо України свідчить, що нині у нього є майже всі необхідні компоненти та виправдання для військового вторгнення, тому в Києва та Вашингтона є вагомі причини для занепокоєння. Якщо перспектива повторного вторгнення Росії в Україну реальна, а стратегічна мета – змусити Київ до політичної та геополітичної капітуляції, то як би Путін хотів цього досягти? Яку оперативну мету він би ставив?
Читати даліТой факт, що Зеленський просить електрику у Білорусі (а правильніше читати – у Росії), а Лукашенко готовий її надати, говорить про те, що ціна вже обіцяна. Але яка ця ціна, українське суспільство не знає, бо влада підступно мовчить. Що ми, українці, вимушені будемо віддати чи забезпечити в обмін на таку “благодійність” Лукашенка-Путіна? Капітуляційний мир? Реалізацію обіцяної Зеленським 9 грудня 2019 року формули Штайнмаєра? Остаточну зупинку руху в ЄС та НАТО? Дати воду в окупований агресором Крим? Зняття санкцій? Ще щось? Український народ точно має право це знати наперед.
Читати даліРосія вимагає у Європи називати «вторгнення в Україну» «українським внутрішнім конфліктом», і багато хто з європейців з цим погоджується. Росія вимагає називати Північний Потік-2 «диверсифікацією постачання газу», а не «операцією по знищенню української ГТС», і багато хто з європейців з цим погоджується. Ну і які питання до вимог називати Moët & Chandon «ігристим вином»? Та сама ситуація ж. Знов заради російського бабла хтось плює на свої цінності, називає чорне білим, а капітуляцію Європи перед Росією – «налагодженням відносин». Ну ок, в разі Moët капітуляцію можна назвати «налагодженням поставок».
Читати даліЗеленський не уявляє, про що буде говорити з Путіним. Більше того, складається враження, що він прийме той порядок денний, який йому нав’яже Путін і підпише будь-які зобов’язання, аби «припинити війну». Інакше це називається підписати капітуляцію. Такі висновки можна зробити з аналізу інтерв’ю В.Зеленського газеті La Repubblica. Доводиться аналізувати саме інтерв’ю, адже заяви для преси та «відосики» Зеленського взагалі мало що дають для аналізу – суцільна порожнеча.
Читати далі«Вже близько року, як були контакти в Парижі, постійно працює Мінська група, ми відводимо підрозділи, анонсовано відкриття роботи додаткових пунктів пропуску. А яку вимогу української сторони за весь цей час виконала, як її називає наше керівництво держави, «та сторона». Хтось може щось зазначити? Це однобічний рух і демонстрація, що ми готові. Лишилося додати, що готові на все», – зазначив Герой України, генерал-лейтенант, народний депутат з фракції «Європейська Солідарність» Михайло Забродський в інтерв’ю «Про особисте з Наталкою Фіцич» на Прямому.
Читати далі«Європейська Солідарність» вимагає негайного усунення Фокіна зі складу українського представництва у ТКГ, інакше ми будемо вважати, що особливий статус для всього Донбасу – це пропозиція Зеленського. І це змусить нас скоригувати ставлення партії до самого президента і зайняти більш жорстку позицію, розуміючи, що саме він є покровителем капітулянтського курсу.
Читати даліРосія не миттям так катанням проводить свою політику: шантажує Київ прямими переговорами з ОРДЛО, нав’язує світу думку про громадянський внутрішній конфлікт, перекладає відповідальність за невиконання угод на Київ, заговорюючи власну відповідальність за війну. І українська делегація жодним чином не повинна цьому підігрувати, це ніякий не компроміс, а прийняття російського треку. Перемир’я не повинно використовуватися Москвою як пастка, сопілка мишолова, який заспокоює жертву і заманює її, аби потім нанести удар.
Читати даліМи НЕ проти перемир’я, ми НЕ проти припинення вогню, ми НЕ проти миру. Ми проти капітуляції, проти роззброєння нашої армії, проти зради і загороджувальних загонів. Сенс є. Суть є. Завдання є. Потрібні сили – потрібні ви. Приходь! Сьогодні, 27 липня, 19:00, Банкова, 11, Офіс президента України.
Читати даліДо армії питань нема – тепер такий Верховний… що забороняє боронити країну, рятувати своїх. Який відосік він запише, коли з 27.07 росіяни і їхні прихвосні вбиватимуть наших, а ті не матимуть права відповісти?
Читати даліВимога терориста – хай навіть найпростіша та найбезглуздіша, – виконана першою особою держави, є ідеальним закликом до майбутніх терактів. В яких президент – співучасник. Бо якщо сьогодні він каже “всім дивитися фільм”, – це спонукає певних громадян завтра захопити маршрутку, щоб він сказав “вибачте, шановний Рамзан Ахматович”. Або “Донбасс выбрал быть с Россией”. Або “русские есть государствообразующей нацией в Украине”. Боже, бережи Україну від дурнів, які нею правлять, і біди, яку вони приносять!
Читати даліВійна триває, набирає нових обертів і оточує з усіх боків тих, хто ризикує кожен день. Лицемірні розмови про «мир за всяку ціну», сором’язливе мовчання про втрати, байдужість більшості, згортання всього, за що воювали шість років. Справжня зрада, прикрита постійно діючим шоу. Що робити? Якщо ви не хочете випробувати, що таке життя в країні, яка зрадила свою армію під час війни, зробіть хоча б той мінімум, який вам доступний. Тут всього два простих кроки. Допомогти тим, хто воює. Зупинити тих, хто хоче зробити їх ризик безглуздим.
Читати даліЗамість докладати зусиль для послаблення агресора і тим пришвидшувати залишення ним окупованих територій, українська влада сприяє його посиленню і детоксикації. Спроба реалізувати капітулянтський сценарій призведе не до миру, а до серйозного конфлікту.
Читати даліВважаємо неприпустимим повертатися до закупок газу в РФ, в час, коли триває війна на Донбасі, окуповано Крим і кожен рубль, зароблений на експорті газу, Росія витрачає на знищення України і українців. Дії влади аморальні й не мають нічого спільного з державницькими. В ситуації, коли Нафтогаз виграв у Газпрома Стокгольмський арбітраж на суму понад 2 млрд доларів, маємо вимагати від РФ виконання рішення арбітражу і відшкодування наших збитків. Будь-які поступки Росії у газовому питанні межують із національною зрадою українських інтересів.
Читати далі