Веселим маршем до чергової національної катастрофи
У добрих українців було дуже неоднозначне відношення до гетьмана Івана Мазепи. Тому вони спочатку зробили вигляд, що не помітили знищений Батурин та 5 тисяч вбитих там людей, а потім всім нарідом потрапили в кріпаки, де їх міняли на собак та інші корисні речі.
Потім крайнє неоднозначно українським населенням і ветеранами Першої світової сприймалася УНР, за яку треба було битися. Набагато легше було повірити в “мір, труд, май”, а потім піти в колгоспи, на великі стройки комунізма, на Колиму, воювати Європу в складі РККА і робити інші корисні речі.
Вже в наш час розсудливий простий народтм неоднозначно поставився до ідей президента Ющенка про європейський шлях України, інтеграцію з ЄС, відродження власної культури, мови та церкви, назвав його “пасічником” і радісно вляпався в паханат Януковича та ледь не потрапив до “тайожного союзу”, в складі якого зараз весело б воював десь в Сирії та разом зі старшим братським народом робив якісь інші корисні речі, а не думав про скучні “армію-мову-віру”.
Тепер буквально на наших очах не тільки темний забитий “сватами” телеглядач сприйняв ворожу тезу про “неоднозначного” Порошенка, але сповна собі адекватні люди тягають ці формулювання з кремлівських помийок.
Хоча якщо хто “неоднозначний”, то це саме такі умниє і красівиє сааааамиє заслуженниє аполітичні патріоти, які весело марширують до чергової національної катастрофи.
Не відбувається нічого нового – в Україні дуже легко все передбачати.
Карикатура © Ігор Кийко
