Міністерство оборони засмучене

Олександр Погребиський

Заберіть будь-ласка доступ у людини, яка пише цей бред від імені Міністерства Оборони!
Ця дискредитація державного інституту вже немає меж!

Вони засмучені заявами Бутусова…

Їх не засмучує провал держзакупівель озброєння, вони не роблять про це заяви!
Їх не засмучує руйнація реформи системи харчування, вони не роблять заяви з цього приводу.
Їх не засмучує руйнація реформи системи забезпечення військових службовим житлом, вони не роблять заяви з цього приводу.
Їх не засмучує провал у освоєнні коштів міністерством, до якого відносяться закупівля касок, зимової форми, та зимового палива для військової техніки.
Їх не засмучує відсутність підняття заробітної плати військовослужбовцям, вони не роблять з цього приводу заяв.
Їх не засмучує падіння морального духу військових, відтік професійних та досвідчених військових.

Їх взагалі нічого, що стосується вирішення проблем в ЗСУ, які з‘явились з їх «новою зеленою політикою», не хвилює.
Їм подавай публічний батл із Бутусовим, де вони будуть показувати, як вони «МО» на рівні блогерів та ЛОМів будуть намагатись переграти журналіста в словесних баталіях та заявах!

Заберіть доступ до цієї сторінки у людини, яка плюндрує державну інституцію, яка має опікуватись забезпеченням військових, серед яких сила силенна Героїв України, в тому числі загиблі Герої, які ціною свого життя боронять нашу державу!

Заберіть і не паплюжте честь війська, яке поважають у всьому світі!

 

Кто кого затроллит, или Юрий Бутусов vs Министерство обороны

Поділитися:

Все найцікавіше розпочнеться після масштабних навчань

Сергій Місюра

З першого погляду, ці навчання і позиція Зеленського щодо росії мають позитивне і проукраїнське значення. Але дідько як завжди криється в деталях, і це знову лонгрід.

Все схематично і логічно було показано всім на загал – офіційними зустрічами і заявами. І почалось декілька місяців тому, коли росія заявила про свої навчання на Кавказі. Такі навчання проводяться кожний рік, наприкінці “навчального армійського року”. І всі знають, що росія до цих пір дотримується совкових стандартів навчаємості – новий навчальний рік починається на початку грудня, з новим призовом строковиків, яких набирають (так як і в нас) в жовтні. Тому в вересні і проводять підсумкові навчання за масштабами округів.

Просто росія вибирає кожен рік різні напрямки своїх навчань. І згідно усіх міжнародних норм попереджає “сусідів”, що це не концентрація військ для початку війни, а саме навчання. Хоча з історії відомо, що навчаннями саме війна може і приховуватись, але то вже інша історія. Цього року був вибраний Кавказ і саме напрямок по Україні. І Зеленський це знав, і наші атлантичні партнери це знають, – і потрібно було прийняти рішучі дії для попередження і “устрашення” росії на їх навчаннях.

До перших негативних перемовин по Донбасу росія однозначно похиляла Зеленського на лояльну позицію, якою він так хотів закінчити миром на Донбасі, що саме мир він побачив в очах Путіна. Але це все не подобалось нашим партнерам, – вони знають, чим закінчуються ігри росії, але, напевно, Зеленський ще цього не розумів (як і багато чого). Тому партнери мусили втрутитись в хід цієї ситуації і в черговий раз показати Путіну свою позицію.

Першим дзвіночком був вихід Козака з переговорної групи по Донбасу в липні. Вже тоді був ультиматум по Донбасу, втручанню партнерів і завершення позитивних перемовин з Росією. Зеленський прийняв позицію колективного Заходу і дозволив показати перші ходи Альянсу – бомбардувальники Б52 змогли спільно з нашою авіацією програти сценарій атаки на Крим. І це ще навчання не почались.

Потім була показова ситуація в кінці серпня, коли Зеленський на годину не встиг зробити перший удар по м’ячу в матчі Кривбасу. Він говорив по телефону з самим Помпео – держсекретарем США, з помічником якого він мав зустрітись через годину. Тобто Помпео особисто подзвонив перед зустріччю Зеленського і свого зама, щоби наголосити, що зам дасть саме ту інформацію, яку не зможе Помпео сказати по телефону. Іншої причини такого дзвінку не може бути. Але як ми знаємо, і цю зустріч наш Президент зумів зпохабити. Закритої розмови не відбулось – заступник Біген полетів з України ні з чим.

Зеленський дуже вагався стосовно цих навчань. З однієї сторони, не треба злити Путіна, бо він хоче миру, а з іншої сторони, партнери кажуть, що треба показати силу – тільки це розуміє Путін. І тільки з натиском США Зеленський вибирає активні навчання з показом сили Альянсу, тому що з економічною сракою, до якої привели його дурбецели, допоможе швидше Захід. Хоча такими діями він погіршить ситуацію з Путіним, яка і так загострилась останніми місяцями, але все одно треба щось вибирати.

В Америці добре вміють говорити з росією і розуміють, що для переговорів в Україні їм потрібен саме Президент, а не якийсь Єрмак, який і так пов’язаний з росією і віднаряджений Зеленським для перемовин з нею. Їм такого перемовника вистачає, тому що перемовини сам Путін також не веде. В Штатах навіть держсекретар говорить тільки з Президентом України. Тому видно, що за останні місяці Зеленський дуже вагався що йому робити конкретно з цими російськими навчаннями та допомогою Заходу для “устрашення” росії.

Як ми бачимо сьогодні, колективний Захід переміг, а росія стиснулась в районі сечового міхура. Путіну це не подобається, Зеленському це не подобається, але грати приходиться саме задля безпеки України і Європи – за сценарієм партнерів, виконання якого можна подивитись на даному відео російських пропагандонів, які знову включають свою мантру про війська НАТО і лякають далі свій охлос страшними Штатами Америки, в руках яких стає проти росії “задній двор” Україна.

 І все наче добре, але рушиться рейтинг Зеленського в проросійського електорату, який так хотів миру і дружби з росією… І Єрмак має викотити новий план Зеленському, як відновити позитивні перемовини з Путіним після всіх цих антипутінських дій. І головним тезисом має стати їхній план Б, що уЗеленського вирішили показати таку собі позицію сили росії, але, як ми бачимо, за останні півтора року в них нічого не виходить. Путін грає на своїх позиціях і постійно виграє, тому що він грає від позиції Зеленського про мир на Донбасі, який так не хоче віддавати. Навіть при нинішній позиції Заходу…

#ТакаСобіАналітика або черговий допис в рубриці #НаСухомуДні. Все найцікавіше розпочнеться після проведення масштабних навчань і перед нашими місцевими виборами, за чим ми тепер ще уважніше спостерігаємо.

Все буде Україна!


EXCLUSIVE: The Paras have dropped into Ukraine in as a British show of force after Vladimir Putin stepped up military operations against Russia’s embattled neighbour

Фото © Mirror

 

Навчання «Об’єднані зусилля-2020» як відповідь на «Кавказ-2020» (фото)

Три стратегічні бомбардувальники ВПС США здійснили проліт над українським узбережжям Азовського моря (фото, відео)

Поділитися:

Навчання «Об’єднані зусилля-2020» як відповідь на «Кавказ-2020» (фото)

На Миколаївщині розпочався перший етап навчань «Спільні зусилля» в рамках стратегічного командно-штабного навчання «Об’єднані зусилля — 2020». Навчання такого формату проводяться вперше. Їхня мета — практичне виконання завдань у багатонаціональному середовищі за стандартами та процедурами НАТО, підвищення рівня взаємосумісності підрозділів Збройних Сил та наших держав—партнерів, десантного братерства.

Даний етап навчань розпочався із десантування українських та британських «крилатих піхотинців». Десантування відбувались зі зброєю та спорядженням під прикриттям Військово-Повітряних Сил ЗС. Увесь особовий склад швидко висунувся до пунктів збору. На маршрутах висування українські та британські десантники виконували різні завдання, зокрема взяття під контроль важливих районів, об’єктів тощо.

Одним із перших, хто десантувався на українську землю разом зі своїм особовим складом, був командир 16-ї десантно-штурмової бригади ЗС Великої Британії бригадний генерал Джеймс Мартін.

На майданчику приземлення його зустрів та привітав з успішним десантуванням підрозділу командувач Десантно-штурмових військ ЗС України генерал-лейтенант Євген Мойсюк, відзначивши професійні дії десантників.

Зауважимо, що британські та українські десантники діяли по бойовому, при чому на цілком незнайомій місцевості. Кожен воїн десантувався зі зброєю та спорядженням, боєприпасами, десантним рюкзаком з усім необхідним майном. Після десантування, була швидко та професійно організована оборона майданчика приземлення, налагоджений зв’язок з вищим керівництвом та українським підрозділом ДШВ.

Британські та українські підрозділи у тісній взаємодії вийшли на визначений рубіж, з метою виконання подальшого завдання.

Необхідно відзначити, що у подальшому підрозділи Десантно-штурмових військ ЗС України будуть діяти спільно із військовослужбовцями 16-ї десантно-штурмової бригади ЗС Великої Британії під час планових етапів практичних дій навчань в ускладнених умовах тактичної обстановки.

Джерело

 

 

“Об‘єднані зусилля-2020” як відповідь на “Кавказ-2020”. Україна в епіцентрі цивілізаційного протистояння

СПІКЕРИ:
Ганна Гопко, Голова правління Мережі захисту національних інтересів “АНТС”
Михайло Гончар, президент Центру глобалістики “Стратегія ХХІ”
Андрій Риженко, капітан І рангу, експерт з питань морської безпеки
Юрій Кочевенко, директор Міжнародного центру протидії російській пропаганді
Михайло Самусь, заступник директора Центру дослідження армії та конверсії
Валерій Кравченко, експерт Національного інституту стратегічних досліджень

Фото ©  Служба зв’язків з громадськістю Командування Десантно-штурмових військ Збройних Сил України / Public Affairs Service of the Air Assault Troops Command of the Armed Forces of Ukraine

Поділитися:

Три стратегічні бомбардувальники ВПС США здійснили проліт над українським узбережжям Азовського моря (фото, відео)

Про це повідомляє видання The Aviationist з посиланням на власні джерела.

Видання зазначає, що стратегічні бомбардувальники США, яких можна було відстежити в Інтернеті, пролетіли всередину повітряного простору України і діяли досить близько до кордону з Кримом.

В статті також йдеться, що через тиждень після участі в одноденній місії Allied Sky, в ході якої 6 літаків B-52 пролетіли над столицями 30 країн НАТО, американські стратегічні бомбардувальники 5-го Бомбардувального Крила, з бази ВПС Мінот, що в Північній Дакоті, виконали ще одну досить цікаву місію.

Вилетівши із Великобританії близько 07.30 (за місцевим часом),4 вересня 2020 року, три B-52, (номера # 61-0034, # 60-0005 і # 60-0044 та позивні «JULIA 51-52-53»), пролетіли до повітряного простору України.

Видання зазначило, що два з трьох бомбардувальників увімкнули транспондер Mode-S, що дозволило їх відстежувати під час перельоту через Чорноморський регіон. Цікаво, що літак летів у напрямку до Азовського моря, потім кілька хвилин здійснював оберти, перш ніж полетіти на північ до Києва.

Джерело

 

4 вересня 2020 року військові літаки ВПС США Boeіng B-52 вперше увійшли в повітряний простір України

Американські стратегічні бомбардувальники супроводжують винищувачі бригад тактичної авіації Командування Повітряних Сил ЗСУ / Air Force Command of UA Armed Forces Су-27 та МіГ-29.

Вранці 4 вересня бомбардувальники вилетіли із авіабази Ферфорд у Великій Британії, пролетіли над територією Європи, де їх супроводжували винищувачі ВПС країн НАТО та ключових партнерів Альянсу.

Українські військові льотчики зустріли В-52 на польському кордоні, здійснили супровід через територію України до узбережжя Азовського моря та в зворотному напрямку.

Патрулювання має плановий характер для досягнення взаємосумісництва країн НАТО та партнерів.

Ймовірно що така співпраця у сфері колективної безпеки продовжиться й надалі.

Джерело

 

Поділитися:

Офіційна заява Міністерства оборони України

В Росії лунають політичні заяви стосовно постачання зброї на Донбас у разі отримання Україною військової допомоги від США. Однак РФ вже сьомий рік поспіль веде війну проти України.

Кількість озброєння і військової техніки на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей відома: танків — 480 одиниць; бойових броньованих машин — більше 900 одиниць; гармат і гаубиць — близько 450 одиниць; мінометів — близько 300 одиниць; реактивних систем залпового вогню — близько 210; засобів протиповітряної оборони — близько 700; протитанкових засобів — близько 450.

Усю цю зброю Росія застосовує у воєнних діях проти України. Російське озброєння було завезено в Україну через непідконтрольну ділянку кордону нашої держави.

З початку агресії зазначене озброєння та бойова техніка використовуються не лише проти військовослужбовців ЗС України та інших військових формувань, а й проти мирного населення Донбасу. Відтак, якщо Росія хоче збільшити постачання зброї, то це свідчить про пряму збройну агресію та підтримку терористичної діяльності на рівні держави.

Україна, відповідно міжнародних договорів, отримує технічну допомогу від держав-партнерів. І цьогорічна ситуація — не виняток. Україна вдячна міжнародним партнерам за підтримку у боротьбі проти агресора.

Джерело

Поділитися:

Антиукраїнський Таран у війську

Віталій Гайдукевич

Усі обурилися фактом, що міністр оборони Зеленського нагороджує і дякує Вілкулу? Це квіточки. Тут ягідки знайшлися, – кажуть, Таран замахнувся на історичність погонів військових.

Сорока на хвості принесла (поінформована сорока), що міністр оборони хоче прибрати з погон… зорю Скоропадського. Українськість? Історичність? Традиція? Спадковість? Ні, для декого це – “шо за фашизм?” Типу п’ятикутні зірки вони повернути не зможуть (бояться обурення), але замінити історичні ромби на “штота другоє” пробують вже.

Чого побитий мохом совок не розуміє українського строю, тут питань жодних. Є інші питання…

Новий однострій ЗСУ і знаки розрізнення підписував особисто Петро Порошенко. Це важлива реформа і міняти\псувати її теж має особа, яка виконує обов’язки президента. Тобто підписи під новаціями має ставити особисто Зеленський. Що, чекаємо, що малорос у штурвала підпише фантазії свого совкового призначенця?
Хто там в ЗСУ голосував за “какая разніца” і “гірше не буде”, – ви зробили це разом.


Сергій Місюра

Нагородження Вілкула коментувати не можу, тому що я діючий офіцер ЗСУ, а коментувати дії командування не можу.

Коментувати скорочення реформ в ЗСУ також не можу, тому що “зампотехів” в ротах треба вчити, а не скорочувати.

А ще не можу коментувати бачення вищого керівництва, що нинішні зірки схожі на “старі німецькі”. Тому що ще нічого не затверджено, але посили розробити нові стандарти для зірок на погони є.

І я ні в якому разі не коментую дії вищого керівництва ЗСУ. Просто написав вам до відома, які реформи в дії 🙁


Дмитро “Калинчук” Вовнянко

З кількох джерел вчора прийшла новина про те, що міністр оборони Таран вирішив поміняти знаки розрізнення військових, впроваджені за президента Порошенка. Про повернення милих совкофілам погон а-ля брежнєвська армія ніби не йдеться, – хочуть ромби на погонах замінити зірками. Бо бачте, ромби совкофілам нагадують погони Вермахту. Що на це можна сказати?

По-перше, знаки розрізнення в кожної армії світу свої, та орієнтуватися на когось тут – лицемірство або меншовартість. На прапорі ВПС Фінляндії ще й зараз розміщена свастика – фіни з цього приводу не комплексують.

Сучасний прапор підрозділу фінських військово-повітряних сил у мирний час, що відповідає за охорону повітряного простору Східної та Південно-Східної Фінляндії (Karelia Air Command)

По-друге, ромби на погонах існують в сучасному Бундесвері, хоча нацистські символи в Німеччині заборонені набагато суворіше, ніж нацистські та більшовицькі у нас.

По-третє, сучасні ромби на наших погонах мають цілковито чіткий історичний прототип – погони війська Української держави часів гетьмана Скоропадського. Саме в цих погонах Дієва армія УНР вступила в бій з більшовиками – з зірками на шапках. Союзниками більшовиків на початку тої війни (під час боїв за Харків, наприклад) виступили як раз таки німці – гарнізони, що купилися на обіцянку більшовиків виїхати до Німеччини морем через територію більшовиків.

Очевидно, справа не в схожості ромбів на щось. Справа у дрімучому совку, який панує в головах ЗЕкоманди. Цей совок в черепах штовхає їх на дії, що характеризуються простим словом – реванш.

Нескладно здогадатися, що ромби на погонах – лише перший крок. Далі повернуть чорні берети морпіхам – а чо, у Польщі вони й зараз чорні. Далі повернуть блакитні берети у ДШВ – а чо, саме в них визволяли Слов’янськ. Далі почнуть міняти парадний однострій, бо він є реплікою однострою ДА УНР, а причину знайдуть. А далі…

Я просто нагадаю, ПЕРШЕ, що зробила ЗЕкоманда дорвавшись до влади, вона спробувала відмінити військовий парад на День Незалежності. Мені уже цікаво, а вітання «Слава Україні – Героям слава» з армії приберуть? Замінять на щось нейтральне? А тризуби на головних уборах?

Все це назвуть лагідно – примирення країни. У нас зараз повсякчас говорять про примирення і цінність людського життя, коли треба приховати банальні поступки ворогу. І зраду. Хоча чому дивуватися? Ця нація прибрала від влади державників і замінили їх просто хорошими хлопцями.

Хіба такі нації гідні своєї символіки?


 

Поділитися:

Генерал-лейтенанта Сергія Наєва призначено Командувачем Об’єднаних сил ЗС України

27 березня Президент України підписав Указ про звільнення з посади начальника Генерального штабу Збройних Сил України генерал-полковника Руслана Хомчака.

Іншим відповідним Указом глава держави призначив генерал-полковника Руслана Хомчака Головнокомандувачем Збройних Сил України.

Відповідно до Указу Президента України начальником Генерального штабу Збройних Сил України призначено генерал-лейтенанта Сергія Корнійчука.

Також згідно з Указом глави держави Командувачем Об’єднаних сил Збройних Сил України призначено генерал-лейтенанта Сергія Наєва.

Джерело

Поділитися:

Вечірній брифінг пресцентру Об’єднаних сил 13.03.2020

Упродовж поточної доби, 13 березня 2020 р., збройні формування Російської Федерації 2 рази порушили режим припинення вогню. Противник обстріляв наші позиції із заборонених Мінськими домовленостями мінометів калібру 82 мм, а також з гранатометів різних систем, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї.

Усі обстріли було зафіксовано в районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання “Схід”, в саме:
два рази поблизу з Лебединським – з 82-мм мінометів противник випустив 11 мін, а також вів вогонь з гранатометів різних систем, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї.

Сьогодні, 13 березня, внаслідок ворожих обстрілів втрат серед військовослужбовців Об’єднаних сил немає.

СИТУАЦІЯ НА ДІЛЯНКАХ РОЗВЕДЕННЯ СИЛ ТА ЗАСОБІВ 13 БЕРЕЗНЯ 2020 РОКУ

На ділянці розведення №1 ситуація залишається стабільною. Режим ТИША дотримується. Перевезення населення між відновленим мостом та КПВВ “Станиця Луганська” здійснюється автобусом та двома електромобілями. Перевезено понад 4100 пасажирів. Представники ДСНС України щоденно, з обох боків дороги, проводять обстеження місцевості на наявність вибухонебезпечних предметів. Співробітники Міжнародного комітету Червоного Хреста, у разі потреби, надають людям медичну допомогу.

На ділянці розведення №2 та №3 обстановка стабільна. Тривають заходи щодо дотримання режиму ТИША.

ПІДСУМКИ ЗА МИНУЛУ ДОБУ

12 березня збройні формування Російської Федерації 4 рази порушили режим припинення вогню. Противник обстріляв наші позиції з заборонених Мінськими домовленостями мінометів калібру 82 мм, а також гранатометів різних систем, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї.

Факти ворожого вогню було зафіксовано неподалік населених пунктів Водяне, Піски, Зайцеве та Луганське.

Вчора представниками Національної поліції України та військовослужбовцями Національної гвардії України зі складу Об’єднаних сил, серед цивільного населення розкрито 8 крадіжок, 2 грабежі, 2 шахрайства, а також 8 фактів незаконного поводження зі зброєю та 9 фактів зберігання наркотичних речовин. Також виявлено 71 адміністративне правопорушення.

Через контрольні пункти в’їзду-виїзду на контрольовану Об’єднаними силами територію в’їхали 26720 осіб та 2746 транспортних засобів. У зворотному напрямку лінію зіткнення перетнули 25945 осіб та 2751 транспортних засобів. У пропуску через лінію розмежування, з різних причин, було відмовлено 88 особам.

Військово-цивільні адміністрації та правоохоронні органи в районі проведення операції працюють у режимі “Жовтий”, який введено 28 жовтня 2019 року.

Підрозділи Об’єднаних сил дотримуються умов припинення вогню та перебувають напоготові до адекватного реагування на будь-які підступні та провокаційні дії противника.

Слава Україні!

Джерело

Поділитися:

Для нового міністра оборони НАТО не на часі

Юрій Бірюков

Сегодня новый министр обороны сказал о том, что соответствие стандартам НАТО является недостижимой целью для ВСУ. Вот прямо так и сказал, это абсолютная цитата:

“… вместо амбициозной, но недосягаемой в ближайшее время, цели – полной адаптации ВСУ к стандартам НАТО, у нас должна быть вполне досягаемая цель – максимальное обеспечение возможности ВСУ взаимодействовать с силами Альянса…”

А два года назад Министр обороны Украины Степан Полторак докладывал вполне четкие планы и цели по достижению совместимости с протоколами НАТО. И тоже цитата, чтобы не вырывать из контекста:

“… Мы поставили перед собой амбициозные планы по приобретению стандартов Альянса до конца 2020 года – мы над этим работаем. По итогам двух лет, процент выполнения – 90% от запланированных мероприятий. Но еще раз говорю – это будет зависеть от обстоятельств, в которых мы будем находиться…”

Вот обстоятельства нас и подкосили. Имя этому обстоятельству – Зеленский. Ему нужно оттянуть нас назад, заставить страну снова топтаться на перекрестке неопределенности.

Стандарты НАТО были достижимой целью. Стандарты НАТО – это ведь не про размер заработной платы, это зависит от экономики. Стандарты – это технологии и протоколы, системы и взаимодействия. Это, в том числе, отмена старых уставов (упс, Зеленский ветировал закон про отмену Строевого Устава).

Стандарты НАТО были достижимой целью! И в этом году впервые в Киеве должна проходить парламентская ассамблея НАТО-Украина! И планировалось именно там и отчитываться о завершающих шагах! Ау! Новые! Зеленые! Вы теперь будете рассказывать о недостижимости цели?

Как корабль назовешь, так он и поплывет. И если Министр Полторак ставил задачу соответствовать, то министр Таран эту задачу сворачивает. Корабль приплыл.

Хуже не будет, я узнавал.


Валерій Прозапас

“… вместо амбициозной, НО НЕДОСЯГАЕМОЙ в ближайшее время, цели – полной адаптации ВСУ к стандартам НАТО, у нас должна быть вполне досягаемая цель – максимальное обеспечение возможности ВСУ взаимодействовать с силами Альянса”.

Шо ти несеш?
Що ти, бл*дь, несеш, генерал?!
Це ж треба так опустити армію, яка воює шість років?
Як воно в міністри пролізло? І головне, навіщо?

2020 рік був перехідним по ключовим змінам, а в 2024 могли подавати заявку на вступ, і ніхто нам не казав “”нєдосягаємо”.

В уряді зрадники.


Ірина Геращенко

“Не треба ставити недосяжних планів щодо вступу в НАТО”, – пряма мова нового міністра оборони під час представлення президентом, Верховним Головнокомандувачем.

Це не обмовка, це свідома зміна нашої політики. Від формування антипутінської коаліції, над чим працювала наша команда, до страусячої політики – аби не засмутити і не розсердити Путіна. Хіба таким сьогодні мав бути виступ МО і Верховного? Яку мотивацію ви даєте нашим воїнам, які протистоять ворогу, нашим союзникам, які знизують плечима, мовляв, як Україна сама не хоче і не спроможна, чому ми маємо її тягти?

Наша Армія захищає безпеку Європи сьогодні, наші ЗСУ протистоять жорсткому та сильному ворогу, наші воїни демонструють приклад мужності та героїзму, вони не гірші солдатів країн НАТО. Ми повинні не з протягнутою рукою в Брюсселі стояти, а наголошувати до партнерів, що Україна гідна бути в Альянсі, бо внесок ЗСУ в безпеку регіону неоціненний.

Р. S. Я вже отримала десятки смс від воїнів. Вони ОБУРЕНІ.


Елена Кудренко

Поздно пить Боржоми.

Сегодня президент представил нового министра обороны. Тот в своей речи заявляет:

“… украинская армия нуждается в комплексной модернизации. В жилье для военнослужащих, в медицинском обеспечении, в гарантиях…”

Приплыли. О чем вы говорите, когда у нас Зеленский? Гарантии? Лечение? Жилье?

Я на днях искала информацию о том, сколько же танков выпустил Харьковский завод им. Малышева для ВСУ с лета 2019, уже при Зе. О них конкретно президент вопил в свой приезд сюда. Это же надо, при Порохе сделали для внутреннего потребителя всего один танк? Это же надо, что остальные все старые ремонтировали? Какой шок случился тогда у Владимира Александровича.

Так что, исправили ситуацию? Сколько жилья построили для военных (не закончили начатое при Порохе, а с нуля, чтобы по-честному)? На сколько повысили зарплату военнослужащим?

Сейчас хочется уйти во внутренний карантин, чтобы пережить этот жесточайший эксперимент с Украиной. Чтобы выйти – а Зеленского нет. И ОПЗЖ нет. И граждане сделали выводы.

И начать возводить стены с нуля, заново, на века.

Поділитися:

Доведено аудитом: корупції не було

Володимир Ар’єв

Минув рік з моменту оприлюднення гучного розслідування про Укроборонпром. 13 лютого новий міністр оборони в інтерв’ю блогеру Іванову заявив, що дані аудиту корупцію не підтверджують, а самі закупівлі були лише ризикованими (а якими можуть бути закупівлі критично важливих деталей через треті руки в умовах відсутності альтернативи і неможливості прямих контрактів зі зрозумілих причин?).

І ось що цікаво – рік тому про жахливу корупцію лунало з кожного утюга. А нинішню заяву міністра ніхто з основних ЗМІ взагалі не помітив! Ніхто! Про вибачення я навіть не кажу.

Отже, весь той скандал готувався зі смаженими фактами під вибори, і це вже доведено аудитом. А матеріал був злитий через тих, хто користувався довірою, які, в свою чергу, не заморочились глибокою перевіркою і видали всі факти як доконані. Це ще раз демонструє, до світових стандартів журналістики всім без винятку українським медіа, як до неба рачки. Всім.


Дмитро “Калинчук” Вовнянко

Міністр оборони Андрій Загороднюк визнав, що аудит в Міноборони не знайшов корупції в закупівлях по справі Гладковського. Тобто в тих самих закупівлях російських комплектуючих для української техніки.

Що це означає? Лише те, що батько і син Гладковські НЕ мали з тих оборудок прибутку.

“А як же завищені ціни?”, – запитаєте ви. А я вам на це відповів ще тоді – ту саму схему крутили під час Другої Світової війни британці, купуючи німецькі комплектуючі через Швецію. Посередники за ризик хочуть гроші. На офшорні рахунки. Інакше комплектуючих не буде, а Україна не виконає міжнародні контракти. Нагадаю, затримали Гладковського-старшого по зовсім іншій справі, та вже зняли браслет.

Знаєте, садити таки треба. Надовго садити. За обман 73% населення країни треба давати повноцінні терміни.

Поділитися:

Данина поваги загиблим захисникам… в борг

Гліб Бабіч

Коли в шпиталі помер поранений комбриг 128-ї бригади, це було шоком для всіх. Але для бригади – більш за всіх.
Треба було організувати все швидко. За добу.
Похорон загиблих зазвичай бере на себе МО. Точніше МПЗ (морально-психологічне забезпечення – ред.).
Природно, бригада не стала чекати. Вона зробила все, що від неї залежить. На місці під гарантію домовилися з похоронним бюро. В борг.
Навіть Сухопутка подала заяву на гроші.

Потім були похорони. На які, звісно, приїхало багато людей. У тому числі у великих зірках і статусі.
Було багато проникливих промов, квітів, сліз.

А потім всі поїхали. І на бригадних організаторах похорону повис борг у 28 тисяч гривень.
Гірсько-штурмові, напевно, зберуть і покриють. Тільки от біда, – то, що збирають, як правило, йде родині.
А тут стільки високих гостей. МО, яке зобов’язано турбуватися похоронами комбрига. Стільки відповідальних співчуваючих.
І 28 тисяч боргу за похорон.
Це вирішується на рівні МО за 5 хвилин.
Можливо, немає грошей. Можливо, бажання.

Я з гірсько-штурмового братства. І готовий разом з побратимами з двох бригад погасити борг.

Ось тільки на серце якось гидко. І відчуття, що щось змінюється зовсім не в ту сторону.

Або може хтось прокинеться?

Всім. Друзі, пояснюю.
Номера картки не буде. Зараз точно не буде. Це не збір грошей. Це сигнал і висвітлювання проблеми.
Але, якщо до понеділка проблема не буде вирішена МО, гірськи штурмовики з друзями вирішать її.

* * *

Після попереднього поста про “похоронну допомогу МО” я шукав інформацію і аналізував ситуацію.
Точніше, в основному, інформація приходила до мене сама.
І ось що я зобов’язаний повідомити.

Випадків, коли фінансова допомога від МО на похорони загиблих запізнюється на значні терміни, багато.
Похорон загиблого завжди пов’язані з цейтнотом за часом.
І в більшості випадків витрати, які має сплатити МО, або покриваються родиною і побратимами, або “беруться в борг” під чиюсь гарантію.
В очікуванні, що допомога надійде.

Буває, що допомоги чекають ДУЖЕ довго. Буває, що її не буває зовсім.
Буває, що при згадці про подібні факти деякі люди в погонах кажуть, що родичі “повинні були знати” встановлений порядок.
Тобто вся відповідальність перекладається на сім’ю загиблого.
Як правило, самі підрозділи, в яких служили загиблі, виконують всі дії, необхідні для отримання допомоги.
Як правило, за документами підрозділів подається заявка від командування Сухопутних військ.
Далі – справа МО.
І ось тут можуть початися проблеми.

Я знаю випадок, коли доводилося звертатися в похоронну контору через кілька місяців після похорону. З приводу нового загиблого. А грошей за минуле поховання так і не надійшло.
Я знаю випадки, коли МПЗшники підрозділів просто переставали дзвонити по надходженню грошей, бо задовбалися вислуховувати розповіді про “наступний тиждень”.
Як правило, підрозділи збирають власну допомогу родині загиблого.
І в результаті похорон оплачуються саме цими грошима, хоча могли б піти на закриття інших проблем родини.

Я підозрюю, що стаття забезпечення похорону знаходиться в довгій черзі виплат в кінці списку. Тому що життя завжди актуальніше за смерть.

Але дозвольте. Робота військового, звичайно, включає в себе свідомий ризик загинути в процесі захисту Батьківщини.
Але загибель військового – це і є вищий ступінь захисту Батьківщини.
Тому гідно поховати загиблого і зняти з родини будь-яке навантаження та стрес у зв’язку з похоронами – найперший обов’язок держави.
А оскільки представником держави в даному випадку є МО, це його обов’язок. Святий та першорядний.
І якщо чиновникам громадських організацій, можливо, важко пояснити сенс абсолютної необхідності того, що відбувається, то Міністерство Оборони має розуміти це на рівні відчуттів. Як військові – військових.
Завжди. Будь це похорон комбрига або рядового бійця.
Тому що втрата обох для країни та армії – однакова трагедія.

Мені б дуже хотілося, щоб Міністерство Оборони провело комплексний аналіз цього питання. Виправило помилки і контролювало ситуацію надалі.

І розмови про те, що “поки немає грошей”, – хріновий аргумент.
З огляду на співвідношення бюджету і мізерність витрат на його тлі.
З огляду на те, що на війні неможливо підігнати свою загибель під вдалий фінансовий період.

А ми обов’язково прослідкуємо – чи зроблені висновки.
Тому що є речі, необхідність яких не потребує пояснень.

Поділитися:

Браво відступаємо, а життя бійців нічого не варті?

Валерій Прозапас

Міністр Загороднюк на “Г+Г” співає, як прекрасно проходить відступ на “старі облаштовані позиції”, а наших розстрілюють з ПТУРа, коли вони облаштовують бліндаж.

Це означає, що спостережного пункту нема, банальні заходи безпеки не виконуються, вразливість при зміні позицій ігнорується, – і хрін кому до цього є діло, браво відступаємо.

Двоє загиблих мало, щоби назвати цю ганьбу розведенням на крові?

Тоді я скажу.

Таке має розслідуватись – де там той грозний військпрокурор Чумак?
Чого мовчить?
Чи є*ало заліпило завданням відмазати Хомчака від Іловайська?
Так от продовжується – хріна наших як в тирі розстрілюють на шостому році війни?
Вже все, “віновниє в войнє” знайдені, та життя бійців нічого не варті?

“Терористи намагаються зірвати розведення” © – це міністр на повному серйозі таке каже.
Та вбивають вони, і ще ржуть з вас, ідіотів переляканих.

Сукі.

Поділитися:

Завершено випробування вертольота Мі-2МСБ, оснащеного некерованими авіаційними ракетами (фото)

На Чернігівщині поблизу Гончарівського спеціалісти Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки разом із фахівцями підприємства «Мотор Січ» завершили проведення випробувань вертольота Мі-2МСБ, оснащеного некерованими авіаційними ракетами типу С-8.

Вертоліт Мі-2СМБ, який виготовило підприємство «Мотор Січ», є успішною модернізацією вертольота Мі-2 радянського періоду. Модернізація проведена шляхом заміни застарілих і знятих з виробництва двигунів типу ГТД-350 на нові малорозмірні турбовальні двигуни АІ-450В з цифровими приладами контролю та оновленням бортового обладнання вертольота.

Під час випробувань було здійснено понад 40 випробувальних польотів із бойовим застосуванням близько 400 ракет.

За результатами випробувань визначено основні льотно-технічні характеристики вертольота Мі-2МСБ, оцінено точність стрільби з нього по наземних цілях, що в майбутньому дасть можливість використовувати отримані дані для розробки нових методичних рекомендацій, і насамперед – це зменшення витрат на навчання курсантів-льотчиків та вдосконалення практичних навичок вертолітних екіпажів Збройних Сил України.

Водночас у Запоріжжі на базі підприємства «Мотор Січ» військові Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки випробовували вертоліт Мі-2МСБ з адаптованим світлотехнічним обладнанням під застосування окулярів нічного бачення типу PNL-3 та захисного шолому типу TНL-5NV.

Дані випробування спрямовані на забезпечення можливості виконання польотів на гранично малих висотах у темний час доби. Застосування ж окулярів PNL-3 дасть можливість виконувати зліт та приземлення на вертольоті Мі-2МСБ на непідготовлені майданчики при пілотуванні вночі, що значно збільшить якісну та кількісну складову польотів, а також забезпечить використання вертольота як навчального тренажера для підготовки курсантів як вдень, так і вночі.

Під час випробувань працювали над вдосконаленням вертольота Мі-2МСБ, зокрема оснащували його стрілецьким озброєнням калібру 12,7 мм, гранатометами типу УАГ-40 та керованим ракетним озброєнням.

Такі випробування фахівці Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки проводять втретє, починаючи з 2012 року.

Джерело

Поділитися:

Прийди та вшануй

Гліб Бабіч

(потребує репосту).

… а вранці 14 жовтня я прийду до зали пам’яті МО, на Повітрофлотський 6.
І ти приходь.

Поки за ними буде дзвонити дзвін – ми будемо мовчати і згадувати їх.
Всіх, і кожного окремо.

Я згадаю Серьогу. Першу свою втрату, яка дала мені розуміння всіх втрат відразу. Тому що війна забрала зовсім близького. Я зрозумів, що всі вони – дуже близькі.

Я згадаю машину розірвану на шматки – з командиром Володимиром Рвачовим, Доком Віталіком Вашеняком (“зараз змотаюся і заїдемо до Дебала на ринок”), Сашком Тищенком і Колею Яжуком, з яким так і не встиг досперечатись про користь присадок.

Згадаю Толю Олійника, Сашу Будька та Яніса Лупікса (я так і не передав тобі два привіту, Ян) – вони поїхали витягувати загиблих і пішли слідом за ними.

Я згадаю Саню Кравченка і Гену Логвина, двох моїх друзів, які не знали один одного. І яких доля звела трьохсотими в одному медеваці. В якому вони загинули разом з іншими пораненими і екіпажем.

Я згадаю десятки їх. Згадаю веселу дівчинку Сабіну Галицьку, вбиту протитанковою ракетою, і Женю Тоненькова, який загинув на очах своєї дружини, яка воювала з ним на одному ВОПі.

Я згадаю… ні, я з гіркотою зрозумію, наскільки їх багато стало за ці роки. Тільки тих, яким я простягав руку і  яких обіймав, зі звичним звичаєм поплескування по спині та незмінним зверненням “брат”.
І що такий “особистий цвинтар” є завеликим у кожного з нас.
А загальний список – величезний. І список – поки не замкнутий.

Вони пішли в своє небо, в свій рай, в свою Вальхаллу. І те, що ти прийдеш до меморіалу і помовчиш під дзвін, їх не поверне.
Але це не їм потрібно. Це нам потрібно.
Хоча ні. І їм теж. Поки ми їх пам’ятаємо – вони живі і тут. Це точно.
Тому що всі вони загинули не дарма. І вони знали – за що і за кого. І ми знаємо.

Тому я прийду. І ти прийдеш. І ми постоїмо, помовчимо, і вони зрозуміють, що їх пам’ятають. Ми їх пам’ятаємо. Україна їх пам’ятає.

І все було не дарма.

Реєструйся в події і приходь. Або просто приходь.

О 08:45. 14 жовтня. Біля залу пам’яті МО. На Повітрофлотському, 6.

А ще допоможи повідомити про це всім.
Зроби репост і постав “+” в коментарі.

Побачимося там. Під дзвін.

Поділитися:

Ексклюзивне інтерв’ю Міністра оборони України Степана Полторака Інформагентству АрміяInform

Міністр оборони України Степан Полторак дав ексклюзивне інтерв’ю для Інформагентства АрміяInform, в якому розповів про те, що вдалося зробити на шляху реформ нашої армії, а що ні. А також – у чому суть проблематики сучасних воєнних загроз для України, якого потенціалу ще потрібно набути Збройним Силам, аби мати адекватну готовність на них відповідати. Крім того, ви довідаєтеся, як планує нинішній глава оборонного відомства передавати владу, що він думає про військовий парад і що робитиме після закінчення своєї каденції.


У Збройних Силах потрібно змінювати ставлення до людей

Степане Тимофійовичу, ви вже майже п’ять років очолюєте оборонне відомство держави, яка воює. Це достатній термін, аби дати самооцінку – як собі, так і армії. Як змінювався ваш досвід і уявлення про те, яким має бути Українське військо? Чи правильно вдавалося розподіляти ресурси часу, зусиль держави, партнерську допомогу аби наблизитися до ідеального формату змін у Збройних Силах? Якого поступу слід очікувати в сенсі розвитку армії?

Насправді мої погляди змінювалися разом зі змінами загроз, які були в різний час перед Україною і Збройними Силами, виходячи із завдань, які стояли перед ними. На першому етапі ми формували армію, здатну зупинити російську агресію, створювали бойові військові частини, забезпечуючи мінімальними потребами, для того, щоб вони могли діяти відповідно до ситуації. І в цьому процесі виникли серйозні виклики, пов’язані з браком фінансування, обмеженими можливостями ЗСУ, розкомплектованістю техніки, слабкою підготовленістю особового складу й іншими чинниками, що заважали повноцінно виконувати завдання. Все це відбувалося на тлі активних бойових дій – практично два перших роки. Попри це, ми спромоглися досягнути відповідного рівня підготовки й оснащення, аби зупинити агресора на тих рубежах, де він перебуває нині. Тоді ми підійшли до реальних реформ, розробки і ухвалення стратегічних документів планування, нового законодавчого поля. До речі, українська історія знає кілька подібних спроб, але щоразу такі документи не вдавалося до кінця розробити та ухвалити. Після плідної роботи з нашими партнерами із НАТО, ми прийняли Стратегічний оборонний бюлетень, де чітко прописали всі плани й завдання, і приступили до наступного етапу – активної фази реформ Збройних Сил. Тут є виклики, які ми вирішуємо, і які потрібно вирішити ближчим часом. Передусім, вони пов’язані з тим, щоб ми навчилися правильно планувати наші можливості на основі наявних спроможностей.

На цьому етапі реформування серйозним викликом є і потреба переходу на зовсім інший рівень роботи оборонно-промислового комплексу та взаємодії з ним. Зокрема, це аспект закупівлі нової військової техніки. У перші роки війни ми відремонтували все, що могли. Потім почали часткову модернізацію. А згодом – і повну модернізацію, або закупівлі цілком нової техніки. Приміром, завершення випробування та прийняття на озброєння нових РСЗВ «Вільха». До кінця 2019-го мають завершитися державні випробування крилатої ракети «Нептун» та всього її комплексу. Наступного року він має стати на озброєння ВМС. Сподіваюся, що він увійде до бюджету на 2020-й і буде змога замовити перші такі комплекси.

Вже вдалося дійти до такого рівня, що 92% особового складу Збройних Сил є професійними військовими. А решта – це близько 20 тисяч – є строковиками, які не виконують завдань у районі ООС.

Професіоналізація – ключовий чинник, а з іншого боку, його опорним елементом є зміна системи підготовки. А її треба було змінювати кардинально, бо, на мій погляд, наші військові виші надто відірвані від практики. І це не дає змоги офіцеру приймати правильні рішення.

Особливо ця «відірваність» була помітною на початку російської агресії. На жаль, багато викладачів уміли воювати тільки на картах і здебільшого мали теоретичну базу. І коли до такого викладача потрапляє комбриг, який пройшов АТО, воював і приймав рішення на полі бою, то якість такого навчання є сумнівною. Тому ми залучаємо до викладання і вишколу досвідчених бойових офіцерів. Звісно, треба було змінити і програми навчання, адаптуючи до сучасного досвіду. Зокрема і під час підготовки за кордоном. Тільки у США наразі навчаються понад 70 наших військовослужбовців.

Однозначно, потрібно змінювати у Збройних Силах ставлення до людей – і це нам ще не до кінця вдалося. Причому, це виклик для всіх рівнів – від солдата до генерала. Треба усвідомити: армія вже інша. Нині у війська приходить лейтенант, якому трохи за двадцять, а в нього у взводі хлопці, яким під 50 і навіть більше років, із величезним життєвим досвідом…

І вони пройшли пекло війни, а лейтенант іще не встиг її побачити!

Саме так! Здебільшого ж, у виші йдуть вчорашні школярі. І наше завдання – допомогти цьому лейтенантові стати сильним командиром, який приймає правильні рішення і бере на себе відповідальність. Для цього треба продовжувати змінювати систему підготовки у війську.

В одному з інтерв’ю ви говорили про 2019-й як рік реформування військової освіти, і що розпочинається активна фаза цього процесу. Що вже вдалося досягти?

Звісно, втілити все задумане не вдалося. Ми робили певні розрахунки. Виходить, що така ідея не є надзвичайно ресурсно-витратною. Але слід врахувати, що цьогоріч постійно тривали вибори. А щоби реформувати військову освіту, потрібно внести низку змін у законодавство. Верховну Раду перевантажили й не всі необхідні закони вдалося ухвалити. Але в нас є чітке розуміння, що слід зробити. Сподіваюся, що маючи монобільшість у парламенті, у депутатів з’явиться змога ухвалити значну кількість законодавчих актів, що стосуються сфери військової освіти. Зокрема законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (з питань військової освіти та науки)», а також проектів постанов уряду щодо нової редакції Концепції військової освіти.

Тут варто чесно поговорити про те, чи внесло очікувану роль суттєве покращення грошового забезпечення військовослужбовців ЗСУ цього року. Справедлива й адекватна фінансова мотивація професійної військової служби – важливий аспект. Але, вже очевидно, що він не найголовніший. Що потрібно в цій темі іще доопрацювати?

Мотивація особового складу – абсолютно комплексне завдання. За великим рахунком, це завдання не тільки Міноборони, а всієї держави, яка має працювати над підняттям престижності військової служби. Ми працюємо над тим, що залежить від відомства. І це пов’язано не лише зі створенням соціального пакету і грошовим утриманням. Порівняно з 2014-м, останнє зросло більш ніж учетверо. А за участь у проведенні ООС – в рази. Гірсько-штурмовим бригадам ввели додаткові виплати за участь в активній фазі навчань на полігонах перед виходом в район проведення ООС. І на першій лінії комбриг може отримувати понад 40 тисяч гривень. Додатково ми підняли виплати окремим категоріям військових, які виконують специфічні завдання – ДШВ, морській піхоті, ССО, та за укладання першого контракту. Та це ще не всі чинники, які впливають на бажання служити.

На мій погляд, надзвичайно важливим є якраз зміна взаємин між військовослужбовцями і створення нормальних умов для проходження служби, формування потужних колективів, у яких підлеглий поважав би командира, а командир був би авторитетом для підлеглих. Без сильного військового колективу жодна чудова техніка не виконає поставленого бойового завдання. Максимально людське ставлення, комфортні морально умови служби – якщо це буде, то і армія зміниться.

Готовий допомогти і консультувати нове керівництво Міноборони

Нещодавно ви говорили про те, що хочете показати приклад того, як правильно в нинішній ситуації передавати посаду і справи наступникам.

Так, цивілізована передача влади є величезною проблемою української політичної культури та традиції. На жаль, наші політики не завжди роблять висновки й це відбувається тому, що деякі політичні сили і окремі діячі попереду всіх проблем ставлять власні амбіції або бажання мати привабливіший вигляд, чи зведення якихось рахунків. Все, що завгодно, тільки не інтереси країни. Я чесно сказав президенту Володимиру Зеленському під час інавгурації, що допрацюю до останнього дня каденції на посаді міністра оборони. І що Збройні Сили виконуватимуть завдання за призначенням і я зроблю все можливе, аби цей перехідний період у війську не відчули, і щоб підготувати нормальну базу новому керівництву оборонного відомства. Під «базою» маю на увазі фінансово-економічне обґрунтування, підготовку пропозицій до бюджету 2020-го, виконання державного оборонного замовлення, ухвалення рішення про забезпечення ЗСУ… Це фактично готовий «стартовий пакет» для наступної команди. Крім того, готуємо низку пропозицій під час зустрічей із новообраними народними депутатами України, які планують зайти в парламентський Комітет національної безпеки та оборони. Це для того, щоб максимально якісно передати здобуті за ці роки напрацювання, аби існувала наступність рішень і реформ. Бо якщо такого не буде, ми їх ніколи не завершимо успіхом.

Водночас ми передаємо всі напрацювання, які не встигли зробити, або бачення загроз, які бачили, але не змогли на них відреагувати. Ось що значить, на мій погляд, цивілізовано передати владу. І далі я готовий допомогти й консультувати нове керівництво Міноборони. За ці роки я разом зі Збройними Силами зробив величезний крок у рівні власної готовності, усвідомленні сучасних загроз та викликів. А найголовніше, в мене чітко сформувалися програма і завдання, які необхідно вирішити, аби відповісти на ці виклики та загрози. Це стосується багатьох законів, які слід допрацювати. Приміром, закон, що уможливив закупки Міністерством оборони напряму озброєння і техніки за кордоном. Але він досі не працює.

У нового керівництва буде змога чітко і плавно увійти до виконання своїх обов’язків. Я готовий їм допомагати та підтримати.

Чи можна оцінити майбутнє військове лобі в парламенті нового скликання? Бо відомо, що 80% нардепів практично не займалися політикою на такому рівні. А тепер на них буде відповідальність, зокрема, і за безпеку держави.

Моя думка, що люди, які здатні вчитися, швидко опанують ту проблематику, стосовно якої їм доведеться шукати шляхи вирішення. Чесно кажучи, не дуже подобається слово «лобі». Днями зустрічатимусь із військовими та цивільними, які працювали в ЗСУ, і стали народними депутатами Верховної Ради. Хочу подякувати їм за роботу й службу. І я сподіваюся не тільки на них. Переконаний: всі народні обранці, майбутній уряд, якщо поставлять перед собою пріоритети, пов’язані з розбудовою нашої армії, ці проблеми вирішуватимуть.

І ви налаштовані їм усім допомагати?

Так, готовий консультувати всіх, від кого залежить доля українського війська і оборони держави. Я не ховаю, повторюся, під ковдрою всі напрацювання, які є. Можу говорити про поточні проблеми, готовий пояснити, чому і в яких аспектах не вдалося знайти вихід зі становища. Мій пріоритет абсолютно неамбітний – щоб почата нами справа і реформи рухалися вперед, адже найбільше, чого я не хочу, це повернення в 2014 рік!

«У нас немає можливості перевіряти кожну з 4 мільйонів банок із тушонкою»

Які підсумки наразі є щодо роботи української оборонки? Які ключові успіхи і сучасні проблеми, що характеризують виробництво й поставки у Збройні Сили вітчизняного озброєння та військової техніки?

ОПК зробив величезний крок уперед на першому етапі війни. Але, на мій погляд, поступово цей розвиток загальмувався, і на сьогодні ОПК відстає від потреб Збройних Сил, від загроз, які стоять перед країною. Все залежить, як від самих підприємств, які потрібно реформувати, так і від політичних рішень керівництва держави. Наша «оборонка», відверто кажучи, працює недостатньо ефективно.

Приїжджаю якось на одне, колись надзвичайно потужне підприємство, що складалося з КБ і власне заводу. Після розпаду СРСР так сталося, що конструкторське бюро за рахунок продажу технологій та ідей трохи трималося на плаву. А завод, не маючи замовлень від армії, почав випуск цивільної продукції. Зрештою КБ відкрило промислові потужності для виробництва готової продукції. Завод, розуміючи, що на дрібних товарах багато не заробиш, відкрив власне КБ. Тож на одному великому підприємстві створили чотири, які працюють неефективно і не скоординовано.

Я запитував директорів: «От ви виконуєте окремі розробки без погодження із Міноборони. Для кого це робите? Для виставки?» Навіщо нам розробляти крилату ракету, яка в нас уже є, на трьох заводах? Брак координації очевидний. Ось чому ОПК слід реформувати. Особливо останнім часом постачальники часто-густо демонструють несвоєчасність виконання підписаних із Міноборони контрактів. Але вони застосовують для виправдання засоби інформаційної війни, звинувачуючи в усіх бідах нас. Нонсенс!

Подивіться на країни, на які ми хочемо бути схожими, на блок НАТО, приміром. Там ми не почуємо, що постачальник поставив армії некондиційну продукцію, техніку, зброю, послуги. І тільки у нас скрізь волають: Міноборони закупило погану продукцію, немов не розуміючи, що за її якість відповідає за законом постачальник!

Ну немає у нас наразі можливості перевіряти кожну з 4 мільйонів банок із тушонкою, чи якісно її виготовили. Нам тоді потрібна іще армія перевіряльників. І ці ж підприємства виготовляють точно таку продукцію і для цивільного споживача! Чому про це ніхто не говорить? У нас створено підрозділ, який підвищує якість прийняття продукції від постачальників. Торік вони не допустили потрапляння неякісної продукції до війська на суму більше 220 мільйонів гривень. Тобто, її повернули на підприємства. Та дуже сумніваюся, що цю некондицію утилізували. Не виключаю, що вона пішла на інший ринок. І щоб це питання вирішити, тільки засобів контролю замало, бо це свідчить про «хворобу» економіки. На моє глибоке переконання, варто підняти рівень відповідальності виробників за свою продукцію. Без цього проблему не зняти. Причому це стосується не тільки тушонки, а й озброєння також.

От знаєте, чогось видається, що в США військові не перевіряють так недовірливо поставлену для них американську тушонку й інші речі…

Правильно кажете! Бо якби постачальник привіз для американської армії погану тушонку, то він би точно не працював у цій країні на оборонне відомство! Я правоохоронцям зауважую: якщо виявиться, що представники Міноборони проводять з порушеннями закупівлі і щодо них відкриють кримінальне провадження, я підтримаю такі заходи. Бо таких людей треба саджати у в’язницю. Але якщо вони провели законні, відкриті торги, але потім виявиться, що постачальник не має потужностей, фінансів, ще й пов’язаний із якимись кримінальними справами, і він виграв тендер… То це точно не проблема Збройних Сил, а питання до правоохоронних органів, як такий постачальник потрапив на наш ринок? Чому він виконує це завдання? Приміром, ми зустрілися з величезною проблемою такого характеру, коли розпочали будівництво 184 гуртожитків. Так само і зі спорудженням сучасного польового табору в «Широкому Лані» та інших об’єктів. Ідеї тут закладені суперчудові. І все ніби продумано, і ресурс ми мали необхідний для реалізації. І абсолютно відкриті прозорі торги провели, визначивши переможців. Але наше законодавче поле таке, що виграють тендери ті компанії, які демпінгують, а потім не виконують узятих зобов’язань. І з ними важко щось зробити, окрім вжиття розтягнутих у часі і не надто ефективних рішень на кшталт попереджень, накладення штрафів. Якщо ці штрафи вони не платять, треба йти до суду, потім – розірвання контракту, проведення нових торгів. Це надто довго. Так, одна з компаній виграла тендер на будівництво одразу 13 гуртожитків, отримала передплату. І перше, що зробив її керівник, це придбав позашляховик преміум-класу, а згодом прийшов і ще попросив передплати! А потім зник, так і не збудувавши житло… Але коли ми розірвали з ними контракт, одразу отримали купу негативу в ЗМІ, що мовляв Міноборони «душить» будівельну фірму, не даючи їй змоги працювати. На жаль, у нас досі немає жодного рішення по таких от недобросовісних компаніях, які провалюють виконання контрактів. І так вони блокують проведення реформ в оборонному секторі.

Справа не в прізвищах, а в іміджі армії

Подібна ситуація і з новою системою харчування у війську…

Саме так! Причому жодного разу не чув від військових чи кого-небудь, що стара система харчування має якісь переваги перед новою. Дивуюсь, що суд блокує наші реформи. Буквально вчора (наша розмова відбулася 17 серпня. –Авт.) заслуховував начальника Генерального штабу, який повернувся з району проведення ООС. І він доповідав, як заходив на опорний пункт і бачив, що там готують кашу, бо частина іще не перейшла на нову систему харчування. Звісно, у неї є слабкі місця. Але цю проблему не вирішиш одномоментно.

Окремі люди і компанії, коли ми почали в цій темі кардинальні зміни, втратили надприбутки. Раніше вони, перебуваючи у становищі недоторканих монополістів, платили копійки за оренду їдалень, складів, обладнання – це все не ремонтувалось, не оновлювалось. І ми нікого не виганяли з ринку. Навіть і вони могли змінювати підходи, відкидати корупційні ризики й підвищувати якість своїх послуг. Але вони хочуть, аби було як колись, коли можна красти й наживатися на армії.

І в тих 73 частинах, де діє нова система харчування, ми ж її не просто директивно ввели, а капітально відремонтували їдальні, закупили нормальне обладнання, підготували професійних військових кухарів, продукти почали постачати найрізноманітнішого спектру. Причому ці кухари набули змоги працювати не лише в пункті постійної дислокації частини, а й там, де вона воює!

Ми пройшли великий шлях у цьому аспекті. І багато виробників, до їхньої честі, змінилися і тепер зрідка зустрічаємо факти неякісного пошиття форми, значно краще пальне до нас заходить. Це завдяки контролю. Але проблем іще багато. Взагалі доцільно вдосконалювати систему закупівель для армії, бо сьогодні близько 4 тисяч тендерів проводить Департамент державних закупівель. І їх дуже важко провести якісно і без проблем. На моє переконання, треба вивчати ринок, обирати кращу пропозицію серед декількох компаній, укладати довгострокові контракти, приміром, на 5 років. І процес постачання озброєння, техніки тощо стане безперервним. Що дуже добре для Збройних Сил і економіки країни. Підприємець тоді зможе вкладати у виробництво значний ресурс, розуміючи, що це виправдана інвестиція. Тоді відпаде потреба проводити по кілька тисяч торгів. Рахунок йтиме лише на сотні.

Доречно згадати й ініційовані ДБР розслідування, які буцімто поставили під загрозу прийняття нових зразків обмундирування, спецзасобів, низку поставок тощо. Яка тут лінія і тактика дій Міноборони?

Не хочу нічого говорити про те, правильно чи ні вчиняє ДБР… Напевно, вони працюють на основі наявної у них інформації. Але дуже хочу, щоб такі розслідування були об’єктивними. Щодо нових зразків засобів, які ви згадали, ми знайшли вихід з цієї ситуації. Не збираюся втручатися у слідчий процес і готовий допомагати саме в об’єктивному розслідуванні. І прошу всіх бути дуже обережними в таких обвинуваченнях, враховуючи специфіку Збройних Сил, або доводити все до рішення суду. Якщо ж цього немає, потрібна якась реакція правоохоронців, пояснення, чому саме так відбулося. Тут же справа не в прізвищах, а в іміджі армії.

До Дня Незалежності військові ЗСУ отримають премії

Цього року не буде військового параду. Наскільки це критично з точки зору тяглості традицій? До речі, військовим до свята Незалежності мають надати премії. Про які суми йдеться?

У нас має бути чітке розуміння: проводити чи ні парад, на те є рішення Верховного Головнокомандувача – Президента України. Він із тим визначається у своєму указі. Цьогоріч вирішено не проводити парад – це його право, і таке рішення ми маємо виконувати.

Так само президент ухвалив рішення щодо виплат премій військовим до Дня Незалежності – у нас фінансовий ресурс дозволяє це реалізувати. І я підпишу відповідний наказ про належні виплати.

І для того, аби не існувало навколо військових парадів дискусій, нам слід чітко законодавчо визначити порядок проведення парадів. Тобто, коли і з якої нагоди проводити, з якою метою.

Фінансування оборони – воно нині краще, аніж 5 років тому, але однак залишає бажати кращого, оскільки стан економіки не дозволяє, як кажуть, стрибнути вище голови. Якщо на 2019 рік бюджетування Міноборони становило трохи більше 100 мільярдів гривень, то, за попередніми розрахунками, на 2020-й оборонному відомству потрібно ще вдвічі більше. Наскільки реальною є перспектива покращення фінансування потреб армії на наступні роки й чи зміниться підхід у плануванні таких витрат? Приміром, стане трирічним або й на довшу перспективу?

Ми поступово переходимо на довготермінове планування. Але я точно знаю, що для армії грошей завжди бракуватиме. Нам постійно треба рухатися вперед і закуповувати, обслуговувати нову техніку та озброєння, які є дуже дорогими. Із 2014-го оборонний бюджет країни зріс учетверо. Проте і цього замало, бо частка цього кошторису, що виділяється на розвиток згаданої ресурсної складової, є значно меншою, аніж ми вимушені витрачати на утримання (зокрема, грошове забезпечення. – Авт.) Дуже сподіваюся, що Верховна Рада, ухвалюючи новий бюджет, чітко виконає норми закону «Про національну безпеку України» і надасть на оборону не менш, як 3% від ВВП, що поки не виконується. Щодо прогнозів на майбутнє зауважу, що цього року на 2020-ий нам навряд чи вдасться значно підвищити такий ресурс для Міноборони. Чесно кажучи, просто не знаю, де зараз можна знайти такі кошти. Але тут слід підходити комплексно, адже за умови раціонального використання того, на що можна реально претендувати, в армії залишатимуться непогані перспективи. Нам необхідно відходити від практики планування закупок розхідного матеріалу, а витрачати кошти на перспективні моделі – ракетне переозброєння, системи ППО.

Все необхідне для захисту нашої державності й території у Збройних Сил уже є. А щоб підвищити їх ефективність та можливості, слід переходити на другий етап оборонної реформи, що передбачає посилення вогневих можливостей нашої авіації, ракетно-артилерійського озброєння, високоточної зброї, розвідки, нових технологій. І я знаю, що саме слід зробити для якісного переходу до цього етапу.

Мені дуже подобається натовський принцип планування на основі спроможностей. Він кардинально відрізняється від нашої колишньої пострадянської школи військового планування. Ми планували, не враховуючи, що для цього у нас немає зовсім ресурсу, і отримували цілком логічно негативний результат. Це вже почали змінювати. Якщо хочемо бути переконаними у тому, що Росія не закриє нам Чорне море, нам потрібні потужні ракетні комплекси, загоризонтні засоби розвідки й багато іншого.

У контексті запровадження середньострокового бюджетного планування (на три роки. – Авт.) Міністерство фінансів розробило й подало на розгляд Кабміну бюджетну декларацію, що визначає загальні обсяги видатків на оборону та національну безпеку. Загальний обсяг ресурсу на безпеку і оборону на 2020 – 2022 роки (на всі силові структури. – Авт.) передбачено в розмірі 5% ВВП щороку. Нині РНБОУ готує пропозиції щодо розподілу зазначеного обсягу між силовими міністерствами й відомствами.

Маємо орієнтовний план утримання і розвитку ЗСУ на 2020-2022 роки. Загальні наші потреби такі: на 2020 рік – 218,7 мільярдів гривень, 2021-й – 222,7 мільярди, і на 2022 рік – 248 мільярдів гривень. Але скільки отримаємо фактично – ще невідомо.

«Політичних амбіцій у мене точно немає»

Позаду п’ять років важкої роботи над собою у партнерській зв’язці із дружнім щодо Києва Північноатлантичним Альянсом. Який шлях пройдено до утвердження стандартів НАТО і яка основна перепона, аби вони стали фізичною реальністю у нашому війську, яке має набути повну оперативну сумісність з арміями Альянсу?

Справа точно не в стандартах, а у принципах, які для країн Альянсу є подібними. Наприклад, Польща в НАТО 20 років, але у неї іще є озброєння, яке було за радянських часів. Вони разом з нами модернізують МіГ-29, але думають про закупівлю F-35. Ми маємо йти таким же шляхом – іншого виходу не існує. І через різну «вагу» економік та розміри цих країн, історичну спадщину, специфіку загроз, у них абсолютно різні можливості щодо запровадження згаданих стандартів. Приміром, ми не досягнемо повної операційної сумісності з НАТО, поки наші військові не заговорять англійською мовою. Нагадаю: в цю співдружність має вступати не лише військо, а вся країна.

Агресія Росії – комплексний виклик. Кремль зневажає міжнародне право. Яскравий приклад – ігнорування Москвою рішень Міжнародного трибуналу ООН з морського права, за яким наших військових моряків, полонених РФ, і катери, мали відправити додому. Боротьба триває на багатьох майданчиках. Як військове відомство підтримує бранців Кремля?

Так, це стало розвитком нашої поведінки і зовсім іншого ціннісного ставлення до людини в армії. Це ми почали ще 2014-го, коли боролися за кожного нашого воїна. Як підсумок – жоден з військовополонених моряків не зрадив присягу й навіть не перейшов з рідної української мови на російську. Всі моряки, які мали право на отримання житла, його отримали. Періодично їм надають премії, задля забезпечення необхідних потреб, пов’язаних із судовим процесом. Тримаємо повний контакт із родинами, адвокатами, чекаємо на наших моряків удома – в Україні! Такий підхід має бути правилом. Це, повертаючись до ваших запитань про мотивацію українців до служби в армії.

Не кожному міністру оборони вдається залишити настільки реальний позитивний слід в історії національного війська, як це зробили ви. Чи немає тепер у вас певних політичних амбіцій, і чим займетеся ближчим часом?

Політичних амбіцій у мене точно немає. Вважаю, що людина, яка хоче не наслідити, а залишити слід, має працювати практично… Я свідомий того, що мене очікує. Але, відверто кажучи, ще не думав над тим, чим займатися. Однозначно, що намагатимусь бути максимально корисним для України і Збройних Сил.

Дякую за цікаве інтерв’ю!

Спілкувався Геннадій Карпюк

Джерело

 

Поділитися:

Звернення до Верховного Головнокомандувача (відео)

Сергій Місюра

Пане Верховний Головнокомандувачу!

Я розумію, що Ваш новий закон про люстрацію написав Вам юрист Януковича Портнов, але чому з подачі Портнова розпочалася боротьба з Міністерством оборони, яке за 5 років спромоглось підняти армію на недосяжний до 2014 року рівень?

Чому Ви в своєму відео говорите про браковані бронежилети? Ви – лабораторія? Суд? Прокурор? Є підозра та обвинувачення?

Чому Ви взяли на себе відповідальність відправити когось на передову? А Ви в курсі, що основна маса офіцерів, які займаються розробкою та контролем бронежилетів – бойові офіцери? Не один рік служили в бойових бригадах і пройшли багато гарячих точок? Думаєте, вони бояться?

Ні!

Та у нас давно існує одна істина – далі передка не відправлять, а там уже всі свої, та знаємо, що робити!

Зараз ці офіцери працюють на благо кожного бійця в окопі, а Ви підняли Дамоклів меч та без суду та слідства звинувачуєте в закупці бракованих бронежилетів.

ЧОМУ?!

Не потрібно дзвонити Баканову. Я – не чиновник і не ЧОРТ.

Я гордий за нашу роботу офіцер Збройних Сил України, майор Місюра Сергій Васильович.
Можете мене знайти в Києві, на Лук’янівці, неподалік від офісу 95 кварталу, на вулиці Іллєнка (стара назва Мельникова), 81.

І перед тим, як безпідставно звинувачувати на всю Україну офіцерів, – Думай.Те!

Слава ЗСУ!
Слава Україні!

Фото © Facebook Сергій Місюра

Поділитися: