Стартував другий сезон серіалу «Особливості закупівель у Міноборони»
Я думала, я закінчила свій серіал «Особливості закупівлі в Міністерстві оборони» зі зміною керівництва, але це був перший сезон.
Сідайте зручно, зараз я вас налякаю, бо я сама налякана вже 2 тижні тим, що відбувається.
У високих кабінетах вже кров протікає з-під дверей у боротьбі за посади.
Так, я бачила сьогоднішні призначення, але є одне але.
Три основні напрямки: тилове забезпечення, озброєння і міжнародний напрямок лишається без керівників. Ті, кого було звільнено. Нових немає.
Я мовчала майже 2 тижні, але ми на порозі «грандіозного шухеру», і я маю написати цей допис, бо не хочу, як кожен із вас, через 2 місяці вивозити дітей за кордон.
Що відбувається?
По суті, роботу Міністерства оборони по цих напрямках – тил, зброя, міжнародна допомога – заблоковано.
Раз.
Не проводяться платежі. Кінець кварталу. Величезні суми не оплачені постачальникам, а вони мають зареєструвати податкові накладні або сплатити ПДВ в бюджет. Коли вони це зроблять, вони підуть із позовами до суду на МО.
Два.
Те, що ми зараз виводимо на ПроЗорро і торгуємо, не має ніякого значення. Бо підписувати договори немає кому. Довіреності на начальників департаментів закінчуються в кінці місяця. І всі ми перетворюємося на гарбуза. Тобто мало проторгувати, але договори ще треба підписати і зареєструвати в казначействі.
Три.
Наказ по прийомці №375 також зупинений. Лишився тільки підпис міністра. Немає.
Чотири.
ПроЗорро те, що треба сховати по виробничих потужностях, що, де у кого знаходиться, що елементарно, також не робиться.
Пʼять.
По зброї та сама ситуація. Все заблоковано.
Шість.
Спільними зусиллями досягнуто домовленостей про додаткове виділення КМУ з резервного фонду для тилового забезпечення 2 мільярди гривень, але наразі вони не зможуть бути використані для формування мінімальних резервів. Бо немає у кого елементарно підписати лист.
Сім.
Можна призначати прекрасних людей на посади, але міністерство оборони дуже специфічне міністерство. Треба постійно бути в комунікації з Генеральним штабом, знати кому зателефонувати, з ким верифікувати та актуалізувати отримані запити. І поки людина почне розуміти процеси, пройде якийсь час.
Вісім.
Нові профільні заступники захочуть замінити людей в департаментах. Окей. Це знову час. Але, знову ж, а чи підпише нова особа те, в чому не розуміється? Думаю, ні.
Я можу продовжувати й далі. І говорити більш страшні речі. І ми можемо в якийсь день починати кричати: «Наташа, вставай, ми все уронили», але буде вже запізно.
Заявки від тилу надходять щодня. Ми працюємо щодня. Але наша праця – це зараз нуль, бо підписати договори не буде кому все одно.
До чого це призведе? Подумайте самі.
Я хочу звернутись до пана міністра та вас, громадян, які мене підтримували.
Пане Міністре Рустем Умєров, я при зустрічі можу розказати всі ризики. Ми можемо знайти шляхи їх подолання. Ми ще можемо врятувати ситуацію. Давайте проведемо зустріч і обговоримо. Бо буде біда.
Якщо ви мене підтримуєте, напишіть і свої побажання до Пана Міністра.
З повагою та болем за Україну.
Ваша Дана Ярова.
