Наш генетичний код виживання

Ця війна чітко розставила всі пріоритети, а саме: Мова – то серце нації, Віра – то її душа, ЗСУ – то її м`язи, Русофобія – то її імунна система. Коли московія провалить свою чергову авантюру і затаїться, до нас прийде молодий російський ліберал і скаже: “Ми вже інші, ми вивчили урок, ми сусіди, ми хочемо дружити…”. Почувши таке, бийте на звук, женіть його “Хаймерсами”, “Стугною”, “Булавою”, сцяними ганчірками – всім, що є під рукою. Бо ми теж вивчили урок, який тривав п’ять століть.

Читати далі

П’ять ключових викликів на найближчі півроку

Серпень зазвичай місяць відпусток, але не цей. Нинішній серпень відпусток не передбачає. Це серпень надзусиль як Збройних сил, так і всіх інших. Країна не має права прогуляти місяць, який має стати основним у швидкому аналізі викликів і формуванні рішень, втілення на які лишиться хиба що вересень-жовтень. Отже, аналіз лише 5 викликів, які є ключовими для України на найближчі півроку. На тлі цих викликів, звісно, є і втішні перспективи. Принаймні, українське суспільство тепер значно більш єдине в питаннях армії, віри і мови, тобто в глибинних і засадничих речах. Тому тепер всі основи для розвитку є.

Читати далі

Просити гроші у партнерів розумно і не зазорно

Нам треба, по мінімуму, 280-350 млрд грн на місяць. Скільки з цього ми можемо зібрати своїми силами? Тобто податковими надходженнями й трошки неподатковими? Оптимістично – 150-160 млрд грн. Це максимум на цьому етапі, напевно, який можна очікувати. Тобто 50-55% від потреб. Оце і є власний ресурс. От як не міняй стратегію економіки та не продукуй «свіжих дебютних ідей», більше вона просто не потягне. Потягне, скоріше, менше. Далі все. 3-4 місяці без зовнішньої допомоги, і все, весь внутрішній ресурс вичерпався. Лишиться тільки емісія.

Читати далі

Бог, війна та ЗСУ

Багато народу пише “то що, Бог не хоче спинити війну?”. Стривайте, а ви вважаєте, що якби Бог запобіг війні, то це було б правильно? Принаймні, якби я був Богом, що обіцяв не втручатися у свободу волі людей, я б теж не запобігав. Бо ми самі прийшли до цього випробування – і самі мусимо його пройти. Ця війна – це наше лікування. Болісне, жорстоке, повне страждань – але природне та необхідне. Ця війна – прорив нариву. Але без нього почався б сепсис. Це наш хрест – і наше воскресіння. 

Читати далі

Сон у польових умовах

Окреме мистецтво на війні – це сон. Той самий, який в мирному житті ми майже не помічаємо. Але тут… Те, що діюча армія визнає тільки один тип постелі – спальник+коремат, я думаю, уточнювати не треба. За спальник і коремат взагалі треба дякувати небесам, бо літні солдати люблять розповісти про часи, коли «спальником і корематом» були ворсиста ковдра і шинель. А сон… Тут важко. Неймовірно важко. Але ми вистоїмо. Бо попереду ворог, а за спиною у нас – Україна.

Читати далі

За все завжди настає відповідальність

Відповідальність за помилки, за пофігізм, за “не все так однозначно”, за “какая разніца”, за “мене політика не цікавить”, за “поржать” і за “по приколу”. За “олігархи наживаються на війні” та за “в своїй голові я війну закінчив”. Тепер ми всі платимо за ці помилки. Чи можемо ми повернутись і змінити? Звичайно, що ні. Єдине, що ми можемо – це вивчити цей страшний урок. Навчитись нарешті правильно розставляти пріоритети. Закарбувати на все життя, навчити своїх дітей та онуків, що “дороги, басейни, нові університети, парки та все інше” – це чудово і гарно. Але виключно за умови, якщо все це є чим та як захистити! Виключно за умови!!!

Читати далі

Теорія та українська практика зі стратегії конфлікту

Будь-який посібник зі стратегії конфлікту – неважливо, бізнесового конфлікту чи військового – вимагає виявляти слабкі точки супротивника і наносити удари саме по них, замість того, щоб витрачати сили та ресурси на укріплені, сильні сторони ворога. І що ж ми бачимо у нашій війні? Україна виявилася країною майже без слабких місць. А слабкими місцями росіян виявилась вся Росія.

Читати далі

Нам украй важливо перезапустити економіку

Перемога не може бути швидкою, перемога буде довгою. Її обов’язковою умовою буде, зокрема, перезапуск економіки. І для цього потрібна сума зусиль людей, бізнесу, держави. Не можуть 100% населення воювати та волонтерити. Воно так не працює. Той, хто приносить у країну валюту та кеш, той, хто вирощує хліб та довозить його до людей, шахтар та ливар, агроном та машиніст не менш важливі для перемоги ніж ті, хто захищають країну в окопі чи на броні. Працюйте – це також захист країни. Тил – це невід‘ємна частина фронту. Дякуємо всім, хто тягне економіку України на собі.

Читати далі

Письма в штаб. 20.01.2022

Россия: Нашему терпению по поводу НАТО пришёл конец. Мы долго запрягали, надо ехать. Так себе и запишите.
Українці: Єхай вже нахій, заїбав.
Українські ЗМІ: Аааа вони знов нападуть!
Россия: Да, мы нападём! У нас тысячи единиц бронетехники!
Великая Британия: *посылает в Украину восемь самолетов с противотанковыми комплексами.
Россия: Сссука!

Читати далі

У нас є ми. І все

Я вірю в нашу армію. Вірю в тих, хто знову закатає рукава і буде привозити на передок усе – від мішка до космічного корабля. І в тих, хто під обстрілами везтиме харч тим, хто в цей час сидітиме по підвалах. Я більше боюсь тих, хто, зрозумівши, що російського кіна не буде в 14-му, нашвидкоруч змінив косоворотку на вишиванку і навчився прикладати лапку до серденька під час славню. Але все ще тримає косоворотку в шафі. І перевдягнеться знову, якщо матиме нагоду. Мені страшно від того, що ми вже настільки розгризлись між собою вкрай за те, що не варте було навіть обговорення… 14 рік показав наскільки ми сильні, коли не маємо в серці страху. І коли тримаємось разом. У нас є ми. І лише на нас ми можемо точно розраховувати. І наш порятунок, у випадку чого, лише в наших руках. Давайте це, нарешті, зрозуміємо.

Читати далі

Борги чинної влади перед армією продовжують зростати

6 вересня цього року стало відомо, що заборгованість Міноборони з обов’язкових виплат військовим становить 1,5 млрд грн. У Міноборони наявність боргу визнавали, але запевняли, що вже в жовтні виплатять повністю борг із грошового забезпечення військовим. Між тим, третина жовтня вже майже минула, а зрушення відбуваються лише в бік погіршення ситуації. Станом на 27 вересня заборгованість Міноборони щодо виплати військовослужбовцям ЗСУ обов’язкових видів грошового забезпечення зросла до 2,325 млрд грн.

Читати далі

Зеленський боїться українців, тому в пріоритеті – не армія, а слідчі й каральні структури

Зеленський і його оточення бояться своїх громадян, адже цинічно брешуть своїм виборцям, не виконують власних обіцянок і системно руйнують державу. Тож не випадково, що головною надію і опорою цього режиму є поліція. Саме тому єдине , що стабільно росте в цій державі, так це витрати на силові структури, які, за задумом некомпетентної і корумпованої влади, мають її захистити в разі протестних виступів. Гарні декларації на камеру чи записи відосиків усе більше розходяться із реальними пріоритетами Зеленського та його «слуг».

Читати далі

Він збирає кинуті в нього каміння і будує з них нову фортецю

Державника від клоуна відрізняє уміння виходити за межі короткої виборчої кампанії. Тому що йшлося не про вибори, а про покоління. Тому що політична кар’єра однієї людини не така важлива, як політична доля цілої нації. Навіть якщо ця “одна людина” – ти сам. Порошенко віддав свій політичний капітал на забивання фундаменту. Армія, мова, віра. Армія, мова, віра. Ці палі вбилися в землю намертво і стали опорою. Опорою, за яку ми вчепилися у тяжкі часи з вірою, що час розставить усе по місцях. Опорою, яка вистояла під час повені, коли повз нас зі свистом та гиканням проносилося багно. Опорою, яка нас втримала на плаву у найтемніший рік. І до якої зараз з усіх сил підгрібають ті, що зато посміялися. З незалежним виглядом мостяться поруч. “Я ж ета, с дєцтва за армію, мову, віру бил. Мамой рімой клянусь!”.

Читати далі

Зеленський вимушений втілювати програму свого затятого ворога Порошенка «Армія, Мова, Віра»

З поганої зеленої вівці хоч вовни жмуток… Іноді навіть форма починає перетворюватися у сутність – така вже природа державного управління в незрілих демократіях. Тому стежимо, за всіма цими мізерними, але все ж позитивними кроками. Можемо й трошки похвалити, але приводів дуже мало, а негативні тенденції й далі домінують. Тому ні Бандерою, ні Порошенком Зеленський досі не став і навряд чи колись стане. Йому б, у найкращому випадку, навчитися не повторювати всі найгірші вчинки Януковича та аж так відверто не нищити свою країну… 

Читати далі

«Український народ став головним чинником стримування в боротьбі з російським агресором» – Віктор Муженко

Війна підвела нас до висновку — українці здатні тримати удар. Деморалізована і майже зруйнована до 2014-го року армія в досить короткий термін, незважаючи ні на політичні обставини, ні на об’єктивні економічні проблеми, продемонструвала свою здатність до відновлення. А ще вкотре примусила звернутися до історичних паралелей, коли саме військові зберігали і відроджували суб’єктність своїх держав тоді, коли палкі демагоги від політики розчинялись, як пара, при перших пострілах. Зокрема про це «День» поспілкувався з колишнім начальником Генерального штабу, генералом армії України Віктором Муженком.

Читати далі

Найпотужніша армія на бобах

Кілька днів тому Зеленський в інтерв’ю іноземним ЗМІ заявив, що Україні доведеться створити найпотужнішу армію в Європі. Він хоче створити найпотужнішу армію… Він бодай знає, що для цього потрібно? Аналогії напрошувалися дуже сумні. Які? 1919 рік. гетьмана Скоропадського повалено, владою стає Директорія, військовими справами завідує Головний отаман Симон Петлюра… Все те саме, дії дилетанта захопленого міфами, в оточенні якого діє відверта ворожа агентура.

Читати далі