Разом і до перемоги, пане генерале!
Нещодавні соцопитування зайвий раз підтвердили те, про що кажуть давно. Підтримка українцями Головнокомандувача ЗСУ, генерала Валерія Залужного просто шалена. Воно і зрозуміло чому. Також шалене, але вже не сприйняття, тим же суспільством викликає навіть натяк на його можливу відставку. Безумовно, причин для такого власного самовбивчого кроку на Банковій можуть придумати безліч.
Ну от, наприклад, нам обіцяли шашлики в трав… Ой, це про інше. Ага. Ось! Хтось насвистів про каву в українському Криму, а плани так досі й залишилися нездійсненими. Хто винний? От і я про це. Окрім цього, шоу про гумористичний контрнаступ не отримало продовження у вигляді гумористичних штурмів і гумористичного виходу в район Чонгара. Хто винний? Ну ви мене зрозуміли, друзі. Штампувати маячню на кшталт «вбитого брата» зелені трубадури насобачились добряче.
Ось тільки якщо подивиться трохи назад, себто озирнутися, то можна, наприклад, згадати, що після приходу до влади зелених більшовиків на посаді Головнокомандувача ЗСУ швидко опинилась зооооовсім інша людина. (Вони потім з Міністром оборони ще підбори міряли на жіночих туфлях). І в 2020 році на посаді також була та ж сама людина. Навіть більше половини 2021 року генерал Валерій Залужний не був Головнокомандувачем. І коли ти приходиш на таку посаду, то іноді доводиться дооооооовго розчищати авгієві стайні. А час тебе не чекає. Йому, себто часу, взагалі по фіг на те, встигаєш ти щось зробити чи ні?!
До речі, хто забув, то я нагадую, що перші тривожні новини про майбутнє повномасштабне вторгнення россії прийшли ще навесні 2021 року. Що тоді біло зроблено наполеонами з Банкової задля зміцнення обороноздатності країни? Правильно! Одне велике НІ-ЧО-ГО. Ну, може, хоча б одразу призначили Залужного на посаду? Ні! І в травні або червні 2021 року теж ні. Кажуть, що на призначенні генерала Валерія Залужного Головнокомандувачем ЗСУ наполягали наші союзники, зокрема Великобританія. Якщо це дійсно так, то можна зрозуміти такий їх крок з оглядом на те, як влада України відреагувала на перший гучний удар в набат. Себто ніяк не відреагувала. Чому? Ну варіантів декілька. Наприклад. Або не знали, як реагувати? Або їм радили «не рыпаться». Хтозна. Але факт залишається фактом. Навіть коли до страшного дня 24 лютого 2022 року залишалося менше двох місяців, потужні військові стратеги з Банкової на лижах ганяли та горілку сьорбали в Буковелі, себто готували країну до великої війни.
І питання «чому ТАК сталося?» варто, в першу чергу, задавати тим, хто згідно зі своїми обов’язками мусить «приймати рішення та виконувати дії, спрямовані на захист і зміцнення державного суверенітету, збереження цілісності та недоторканності території України». Бо тут ми не тільки тимчасово втратили території або понесли економічні збитки… Громадяни України загинули. Багато. Дуже багато! І за це хтось колись буде відповідати! Обов’язково буде!
P.S. І як же тут не згадати «шалену та наполегливу» працю колишнього міністра оборони Тарана у тому ж напрямку, а саме зміцнення обороноздатності країни.
Разом і до перемоги, пане генерале! Ви не схибили тоді, і впевнений, що не схибите зараз! Честь! 🫡
(Буду вдячний за репост).
Фото: Василь Артюшенко / ZN.UA
