Єдиний момент, до якого немає особливих претензій, – це процедура наших виборів. Усе решта не є демократією. Загальне виборче право руйнує логіку демократії, перетворюючи її на змагання кількох тіньових груп альфа-приматів.
Читати далі
Не може бути опозиції до держави і власне виживання. Чи до Армії і її забезпечення. А от відсутність цього і є якраз проявом «опозиції», тобто протистояння. Здоровому глузду і роботі на Перемогу.
Читати далі
Шановні чиновники, якщо у вас немає питань, чому не можна обкладати податком пожертви релігійних громад, то волонтерам доведеться реєструвати Церкву свідків волонтерства, щоб допомагати усім тим, кого покинули напризволяще ви.
Читати далі
Успішну Україну можна побудувати лише на основі потужної приватної власності, потужної приватної ініціативи та мінімального державного втручання в усе, що не стосується оборони від зовнішніх ворогів, інфраструктури та вирішення конфліктів між громадянами.
Читати далі
Коли ви дізналися про поранення рідної людини чи відомої людини, перше природне бажання допомогти персонально фінансово. Але не спішіть, опануйте свої почуття й подумайте про декілька аспектів.
Читати далі
Оптимісти сподіваються, що саме з української армії почнеться оновлення держави після перемоги – через закономірне зростання авторитету Збройних сил України за умови, що вони є основною запорукою виживання українського народу. Натомість песимісти побоюються, що обмеження прав людини воєнного часу зокрема за допомогою армії стануть постійними. Які виклики постають перед армією, державою та суспільством сьогодні й постануть після завершення війни, а також як на них реагувати?
Читати далі
Перемога не може бути швидкою, перемога буде довгою. Її обов’язковою умовою буде, зокрема, перезапуск економіки. І для цього потрібна сума зусиль людей, бізнесу, держави. Не можуть 100% населення воювати та волонтерити. Воно так не працює. Той, хто приносить у країну валюту та кеш, той, хто вирощує хліб та довозить його до людей, шахтар та ливар, агроном та машиніст не менш важливі для перемоги ніж ті, хто захищають країну в окопі чи на броні. Працюйте – це також захист країни. Тил – це невід‘ємна частина фронту. Дякуємо всім, хто тягне економіку України на собі.
Читати далі
Нація ніколи не матиме успіху без поваги до власної держави. Держава не матиме успіху без абсолютизованої поваги до закону. Успіх не з’явиться без готовності чимось жертвувати. Справжній націоналіст ставить збереження національної держави понад усе, і тому ставить повагу до закону вище відданості партії та передвиборчих інтересів. Справжній націоналіст ніколи не завдасть навіть ймовірної шкоди державі, аби лише із опозиції прийти до влади. А те, що зверху цього, то з-за поребрика.
Читати далі
Держава (суспільство) має забезпечити, щоб найкращі були попереду. Найкращий менеджер і дипломат в країні має бути президентом, кращий абітурієнт мати підтримку для отримання фаху, найкращий випускник педінституту, схильний до організації освітнього процесу, стати міністром освіти… Держава має лишень забезпечити, щоб конкурентний ринок дійсно був вільним – без корупції, преференцій і пільг.
Читати далі
Просто 4/5 населення не хотіло України, не бажало мови, зневажало віру та не розуміло армію. Все це їх дратувало, а наприклад Коломойський, Дубінський та Портнов тепер влаштовують. Вони не хотіли державу і латентно хотіли капітуляції, – тому сором’язливо сховали це бажання за “мародерством” та “топ-корупцією” Порошенка та ненавистю до порохоботів. Можна винести зрадника Януковича, можна відбитися від Путіна, але неможливо будувати державу для народу, який її не хоче.
Читати далі
В чомусь державу можна порівняти з деревом. Головне в дереві – це коріння, яким воно тримається за землю і живить все дерево: стовбур, гілки, листя, плоди. Коріння держави – це суверенітет, незалежність. А найглибше коріння – мова, віра. Саме з цього потрібно починати. Це – головне, без коріння не буде ні гілок, ні листя, ні плодів. І коли вам розказують, що треба першим чином розвинути економіку, побороти корупцію, стати багатими (отримати плоди), і тоді незалежність зробиться сама по собі, – вам брешуть. Вам пропонують посадити дерево догори корінням. Протягом всієї нашої напівнезалежності нам не давали розвинути своє коріння, підгризали його.
Читати далі
Державницький шлях, єдино правильний, йдучи яким можна зберегти і розвинути державу, дуже вузький. Це стежка, по обидва боки якої – урвища. І відхилення від цієї стежки – це руйнація держави або критичне її ослаблення. З одного боку цієї стежки капітулянтство. З іншої – дурний радикалізм, спричинений неправильною оцінкою обставин, сил держави чи власних сил. Таким чином, політичний лідер чи політична сила, які опиняються на чолі держави і мають намір державу зберегти та розвинути, мають рухатись саме цим серединним, державницьким шляхом. Лідер-державник просто змушений приймати правильні, серединні рішення між Сциллою капітулянтства та Харібдою дурного радикалізму.
Читати далі
Наш народ ніколи не мав своєї держави. Можете згадувати Київську Русь чи Запорізьку Січ, але це не були держави в сучасному розумінні слова. В Русі авторитетний пацан міг назбирати собі невеличке військо, взяти під контроль якусь територію та оголосити себе принцом. Усі наші князі так і робили. Вони живилися за рахунок захопленого населення і захищали свої “кормові угіддя”.
Читати далі
Щоб ми не говорили, але ми маємо лише другу з половиною спробу відновлення української державності. У нас попереду ще століття боротьби. Усе, що ми маємо зробити, це формувати національну еліту – національну олігархію, національних інтелектуалів, національних політиків. Подібно до перших християн, ми повинні гуртуватися, підтримувати одне одного та кріпнути вірою в велике майбутнє нашої держави та нашої нації.
Читати далі
Україні “щастить”. Ми стали свідками багатьох малоймовірних подій (див). Особливо в останні п’ять років. Вдасться нам пройтися по краю леза ще раз? Зіграє варіант із низькою ймовірністю? Хто зна. Роби, що мусиш, і нехай буде, що буде. Звідси логічне запитання – а що ми мусимо робити в будь якому із ймовірних варіантів?
Читати далі
Як зробити українців друзями, помічниками власної держави, власної, своєї влади? НАВЧИТИСЬ БАЧИТИ. Навчитись бачити реально зроблені на користь Україні справи. Не обіцянки. Не патріотичні гасла. Не піар у ЗМІ. А реальні справи. Навчитись бачити справжніх українських державників. Якщо не навчимось бачити, відрізняти державницьких політиків від ворожих агентів чи шахраїв-популістів, чи матимемо свою державу?
Читати далі
