Чи впорається держава без волонтерів
Феномен волонтерського руху сам по собі є ознакою неймовірної звитяги та консолідації суспільства в часи великих випробувань.
Але, одночасно, будьмо відвертими: кожен волонтер в Україні є печаткою на документі, що засвідчує неспроможність державних інституцій вигрести проблеми самостійно.
Причому ця неспроможність підтверджується явочним чином, незалежно від того, чи згодні з цим українські чиновники, міністри фінансів, очільники оборонних відомств або податкових органів.
Якщо волонтер з’явився, це означає, що на його послуги ВЖЕ виник запит. Це означає, що держава в обличчі багатосоттисячного чиновницького апарату та мільйонсторінкових бібліотек законодавства виявилася безсилою.
І люди звернулися до засобу останньої надії – до волонтера. Як звертаються до вогнегасника, коли остаточно і безповоротно порушені правила протипожежної безпеки. Адже Ви не зможете зачитати пожежі правила ТБ і не накладете на неї штраф.
Звинувачувати когось у такому стані речей настільки ж безглуздо, наскільки марно просити росіян бути гуманнішими.
Так склалося, бо таким був суспільний договір усю історію української незалежності: одні касти пи..дЯть і пИ…дять, а інші – обирають їх більшістю голосів на виборах, увірувавши в черговий популізм.
І коли на обрії постає реальна загроза вільній і демократичній українській державі (хай дуже інфантильній і незрілій, але таки своїй та рідній), добровольці штурмують військкомати, а старі іржаві буси, випльовуючи давно зношеними дизельними двигунами хмари синього диму, прямують у бік лінії фронту.
І везуть вони в собі все: на початку вторгнення – від шкарпеток до гвинтівочних куль, нині – дрони, оптику, високотехнологічні приблуди, масксітки. Плюс каравани пікапів і джипів, якими держава не була здатна, не здатна і не буде здатна забезпечити війська.
Держава системно не бачить цих проблем, але державу і чиновників ніхто не питає, бо пікапи, дрони, оптика і шкарпетки воюють. Як кажуть, дякуємо, що державою заправляються танки, працює ППО та приїздять снаряди, все решта – ми [суспільство] заткнемо дірки і підтримаємо. Бо так склалося.
А всі – абсолютно всі – звільнені території у великій мірі є такими саме через те, шо широкопрофільна гума праворульного іржавого корча, координованого весільним дроном, підім’яла під себе російського Ваньку.
Наче все зрозуміло і гармонійно. Наче не потрібно сваритися, а треба працювати разом на перемогу.
Ми всі дорослі люди і мали б просто системно розвивати інституційну спроможність держави, щоб на волонтерів запиту не було взагалі.
Щоб коли погоріла форма і трусєля – норми матеріального забезпечення дозволяли отримувати необхідне у найкоротші терміни.
Щоб розбавлена водою армійська соляра не вбивала форсунки дизельних двигунів, а війська були насичені пікапами так, як у наче “тупих росіян” вони насичені УАЗиками, Тиграми та Рисями.
Щоб були не потрібні “весільні” дрони, бо у нас були б свої армади умовних “орланів”.
Щоб тепловізори видавали в бригаді чи батальоні разом із саперною лопаткою і фільтром для води.
Щоб… щоб… щоб.
І я вірю, що колись так буде.
Але ж зараз…
Але ж зараз яка, курва, прірва…
Яка ж, твою дивізію, прірва, між чиновником, що пропонує обкладати податком в 20% волонтерські збори, і нічним повідомленням в волонтерському чаті:
“Добрий день, Антоне. Мене звати Марія… Прочитала про проєкт 42 тачки для ЗСУ. Справа в тому, що мій чоловік з перших днів пішов в ЗСУ, зараз знаходиться на Запорізькому напрямку. Хлопці своїми силами придбали декілька авто, але зараз їх підрозділ потребує автомобіль високої прохідності. Що потрібно зробити, щоб долучитись до проєкту?”.
Чиновник в своєму спокійному печерськопагорбному світі ігнорує реальність, де бійці самі скидаються на машини і амуніцію та на той факт, що люди донатять на авто по 20-50-100 гривень з кожної своєї невеликої зарплатні, попри зростаючі ціни в магазинах.
І цей же чиновник абсолютно спокійно закриває очі на те, що зараз, під час війни, державні міністерства і відомства намагаються закупити шикарні жоповози (саме від російського слова “жопа”, бо “дупа” не передає увесь масштаб сюрреалізму); в містах продовжують до голої землі косити вигорілу траву, спалюючи бензин внікуди; місцями знімають нормальний асфальт на тротуарах, щоб перекласти там плиточку; добудовують розв’язки в Києві, які не мають жодного впливу на логістику на фронті. Плюс міста витрачають кошти куди завгодно, окрім розбудови системи укриттів, бо на це якраз грошей немає.
(Інколи складається враження, що колективний чиновник щиро вірує у те, що після перемоги росія зникне, і загрози обстрілів не буде).
То я це до чого.
Я – реєстровий волонтер. Я зібрав всі ці папірці і довідки 1РВ, 4 РВ, надав скани і копії в податкову і банк, показався сам, пережив блокування рахунків, бо все одно ж мусив ще щось довести, наскидав скринів своїх постів у соцмережах поважним дядям і тьотям, щоб повірили мені, отримав розблокування рахунків і тихо працюю.
Я зробив все для того, щоб системно постачати у війська машини та не мати проблем. І знаєте, що?
Завдяки чиновникам, які озвучують думку про 20% податку на збори, я все одно розумію, що до мене прийдуть. Хай як би нині, після скандалу, міністри не клялися, що їх не так зрозуміли. Бо є гетманцеви, висловлювання про весільні дрони, про те, що держава б впоралась без волонтерів. Загалом є все те, що демонструє ментальну пріврву між тими, хто, як і раніше, живе в своєму канцелярському світі, і тими, хто затикає дірки на вчора.
І байдуже, що є презумпція невинуватості, багатосоттисячний апарат правоохоронних органів, що здатні були б боротися з фейковими волонтерами та комерсами, що барижать гуманітаркою. Простіше всім навісити 20%.
А люди ж вже сплатили всі податки, коли заробляли свої кревні. Люди сплатили всі податки, коли купували потрібні Армії штуки. І, виявляється, можна ще кілька разів оподаткувати оподатковане. Поки, як я розумію, сума на картці не знизиться до неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
То я маю пропозицію до чиновників.
На в’їзді в Донецьку область є блок-пост з бліндажем. Пропоную для авторів ідеї про оподаткування волонтерів збудувати там бункер. І хай ці “білі комірці” на в’їзді в зону бойових дій з кожного корча зливають 20% пального.
З кожної колони з 10 пікапів 2 пікапи забирають собі під їхні жопи в дорогих костюмах.
З кожного набою для снайперських гвинтівок відсипають 20% пороху.
З кожних 5 дитячих малюнків забирають собі один, щоб повісити в кабінеті поруч з портретом чергового Президента.
Шановні чиновники, не треба казати, що я пересмикую. Ви пропонуєте зробити саме це.
Просто вам сцикотно поїхати до лінії фронту, але ж дуже хочеться накласти лапу на надоначене, що, повторюся, є лише свідченням вашої особистої профнепридатності. Кожна гривня на волонтерських картках свідчить про те, що кожна гривня на ваших зарплатних картках із коштів платників податків витрачена марно.
Ви маєте втямити просту річ.
Волонтерство – це релігія. Не ЯК релігія, а це вона і є. Зі своїми неписаними бібліями, заповідями і іконами. Якщо люди вірять волонтеру – вони йому донатять. Якщо ні – він просто йде лісом.
Усвідомлюю, що вам важко зрозуміти, що таке довіра, бо її до себе ви ніколи не відчували.
Але, якщо у вас немає питань, чому не можна обкладати податком пожертви релігійних громад, то волонтерам доведеться реєструвати Церкву свідків волонтерства і в отакий особливо цинічний та зухвалий спосіб ігнорувати всі папірці та норми, якими ви виправдовуєте своє існування.
І я, людина, абсолютно невіруюча, буду в тій церкві в перших рядах. Щоб допомагати нужденним, постраждалим та усім тим, кого покинули напризволяще ви.
Перемикніть, будь ласка, тумблер “голова-жопа” у верхнє положення і підіть поплетіть маскувальні сітки по вихідних. Може, в мізках трохи посвітлішає.
Якщо треба буде контакти – стукайтесь, пораджу дві хороші спільноти.
Спанбонд з Дніпра привезу.
Майте гарний день.
По темі волонтерських затягів, які придумав, судячи зі всього, якийсь дегенерат. Скажу як колишній волонтер.
За ці 9 років країна мені як волонтеру не допомогла нічим. Волонтерській рух є невід’ємною складовою того факту, що наша країна не захоплена загарбниками. І наші можновладці не зробили за весь цей час нічого, щоб його посилити.
Виділення нерухомості волонтерам для підтримки їхньої діяльності? Ні, йдіть нахер, ми краще соцпакет депутатам оплатимо.
Допомога з логістикою? Йдіть нахер, йдіть з Новою поштою домовляйтесь, вона вам допоможе.
Розробити документацію, яка по спрощеній формі допоможе ставити на баланс волонтерське майно? Ні, є*іться самі, якось це ставте на баланс, ми сильно зайняті, щоб спростити вам процедури, найміть юристів, може, ви ж волонтери, у вас же дохера грошей.
Тепер взагалі починається саботаж.
Можновладці, які запропонували той маразм, є люди, які зараз, у період воєнного стану, працюють проти держави та волонтерського руху. Це треба змінити.
Если поднимается вопрос о налогах на волонтерку, значит, жопа вот она, близенько. Потому что это дичь дикая с любой стороны.
То есть мне дали люди свои деньги, уже обложенные налогами, с них опять струсят некий “волонтерский” налог, а я куплю на них, например, форму у Даны Яровой, которая тоже заплатит налоги со своего производства. И всё это для того, чтобы закрыть дыры в обеспечении армии, отсутствие которых, в общем-то, является прямой функцией Кабмина в целом и президента в частности.
В связи с этим у меня вопрос: а вы не охуели ненароком? Ответ “Да, мы охуели” не является приемлемым, потому что не мы для вас, а вы для нас. Вы – наёмные работники граждан, и граждане эти вовсе не обязаны со своих скудных доходов нарезать львиную долю долбодятлам, чтобы за этими же долбодятлами заносить хвосты на поворотах.
«Даже зарегистрированные во всех реестрах волонтеры, которые собирают все чеки за покупки, имеют запросы и акты от военных, обязаны платить налоги с волонтерских сборов, если за эти средства они приобрели что-то такое, что не указано в постановлении №112 за 2016 год. Вы уже догадались, что в этом постановлении нет ни дронов, ни антидроновых ружей, ни пультов, ни очков, ни старлинков и еще десятков технологических товаров». ©.
Так не вопрос, закупайте это всё через МО, тысячи волонтеров облегченно вздохнут и поедут полировать свои брильянты белым песком Доминиканы. Но Минфин против. Минфин говорит, мол, пройдите 7 кругов ада, чтобы добавить в список нужные позиции, а потом еще 7 кругов, если вдруг армии понадобится новая позиция.
Министр всё объяснил: “Хочу запевнити, що жодних податків з тих товарів, які передаються ЗСУ, сплачувати не потрібно. Це діюча норма Податкового кодексу. Тут не може бути жодних інших тлумачень”.
А, нет. Не всё.
Потому что товары и деньги на волонтерских картах – это несколько разные вещи. А на такие вот формулировки можно потом быстренько прилепить ярлычок “Ви мене не правильно зрозуміли”. Вы уже неоднократно это проворачивали, периодически меняя традиционную концепцию прямой уринотерапии на концепцию выпавших контекстов.
В общем, мое мнение предельно простое: пока государство не справляется с задачей обеспечить армию ВСЕМ необходимым в полном объеме, начиная от приборов ночного видения и заканчивая одеждой для раненых в госпиталях, необходимо сделать одну простую вещь. Завалить свои пиздаки, дышать тихо и вообще забыть, что там какие-то бабки ходят по картам вне вашего клюва ненасытного. Это НЕ ВАШИ бабки!
Не надо трогать зарплаты военных и карты волонтеров. Потому что первые защищают ваши жопы, рискуя своими, а вторые под своё честное слово делают БЕСКОНЕЧНУЮ неоплачиваемую работу, чтобы закрыть ВАШИ проёбы. Dixi
Початок червня 2023 року. Судячи з усього, владні потвори зненацька вирішили, що волонтери тепер нах не вперлися. Зовсім! Ну дійсно… Це ж не кінець лютого 2022 року, коли повномасштабне російське вторгнення миттєво показало, хто і, головне, як «підготував» країну до великої війни.
Маленький екскурс в історію. Вже історію. До мене як до умовного начальника зв’язку одного з батальонів ТрО наприкінці лютого 22-го приїхав начальник зв’язку бригади. І привіз мені радіостанцію «Моторола». Одну!
– Це все? На весь батальйон?
– Угу! Все!.. Ну можемо ще насипати кучу «уокі-токі», – відповів переляканий капітан у пом’ятій формі.
– Ні! Дякую! Залиште собі.
Через три дні у нас було десять автомобільних радіостанцій «DM-4600» та ретранслятор. Звідкіля взялись? Купили, дякуючи Юрію Бірюкову та ГО Справа Громад. А ще купили шоломи. А ще купили бронежилети. А ще вигребли весь речовий склад мережі магазинів «Ібіс». Тобто теж купили. Бо треба було у щось вдягати людей, які йшли нескінченим потоком.
А ще… А ще… А ще. Пікапи. Знову пікапи. Планшети. Генератори. Список кілометровий. І так скрізь. У кожній бригаді. В кожному батальйоні. Бо до повномасштабного вторгнення «фахівці» Банкової приготували одну велику дулю.
Через неділю мені зателефонували з бригади,
– Олексію! Нам потрібна схема зв’язку вашого батальйону?
– Так у вас же є! Красиво намальована табличка. Ви нам її присилали. Зв’язок на базі великої кучі (називаю модель радіостанції).
– Та то херня все! Нам потрібна схема реальна.
– Вам її намалювати, спираючись на одну моторолу, що ви дали? Запросто!
(Тиша в слухавці).
– У вас що, більше нічого немає?
– А ви нам щось давали?
– Ні!
– Ну тоді ви отримали відповідь на своє запитання.
Більше не дзвонили. Тоді, в лютому, березні… травні та серпні 2022 року, волонтери закрили обісрану сраку Банкової. І не просто закрили, а ще витерли вологими серветками, щоби ж виглядала більш пристойно. І робили (та роблять) це щосекунди протягом 2023 року. Тоді вони були потрібні. А зараз комусь дуже дошкуляє той факт, що люди більше довіряють будь-якому волонтеру, ніж провладним чувачкам, які можуть лише розвести руками і промовити «Ну вибачте! Проє*алі», або розповісти казочку про «весільні дрони». Знати би їм, скільки життів українських воїнів врятували ці завезені в Україну усіма правдами та неправдами весільні дрони. Але кому це цікаво, коли власна дупа в теплі, а всі питання закривають волонтери. Встигай тільки розповідати про власні заслуги та розвішувати ордени підлеглим.
p.s. Подивився, коли будо зроблено фото. Восьмого березня 2022 року.
