Держава як дерево
Держава має свою (причому залізну) логіку існування, розвитку та росту. Залізну послідовність.
В чомусь державу можна порівняти з деревом.
Головне в дереві – це коріння, яким воно тримається за землю і живить все дерево: стовбур, гілки, листя, плоди. Коріння держави – це суверенітет, незалежність. А найглибше коріння – мова, віра. Саме з цього потрібно починати. Це – головне, без коріння не буде ні гілок, ні листя, ні плодів. І коли вам розказують, що треба першим чином розвинути економіку, побороти корупцію, стати багатими (отримати плоди), і тоді незалежність зробиться сама по собі, – вам брешуть. Вам пропонують посадити дерево догори корінням. Протягом всієї нашої напівнезалежності нам не давали розвинути своє коріння, підгризали його.
З коріння росте стовбур – державні інститути. Саме тому, наприклад, пропонувати розстрілювати власний парламент – це пропонувати рубати стовбур державного дерева.
Але і коріння, і стовбур потрібно захистити. Від північно-східного вітру, від тварин, від шкідників. Цією грубою захисною корою є армія та силові структури.
Вирощуючи наше дерево, потрібно не допустити, щоб стовбур тріснув, розчахнувся, не допустити, щоб утворилися тріщини та дупла. Потрібно забезпечити єдність держави. Але єдність може базуватися та живитися тільки правильним корінням – повноцінною незалежністю, суверенітетом. І захищатися корою – армією і силовими структурами.
Дерево держави буде прямим і буде правильно рости, якщо воно буде підкорятись законам, диктатурі закону.
І от тільки маючи ці, головні умови свого існування та правильного росту, дерево починає розкидати гілки – галузі економіки. Великі гілки (великі підприємства), середні, дрібні. Досвідчений садівник (закон) дозволяє вільно розвиватись гілкам свого дерева, розумно видаляючи при цьому «дурні гілки», які лише тягнуть соки дерева, але не дають плодів.
І вже на гілках росте листя, завдання якого поєднувати соки землі з сонячним світлом і живити все дерево.
«Наче те листя на дереві – людські усі покоління:
Листя одне, обриваючи, вітер розносить, а інше –
Клечанням свіжим ліси укриває з новою весною.
Так і людські покоління – ці родяться, ті вже зникають…»
(Гомер, Іліада. Переклад Бориса Тена)
Такою є залізна логіка існування, правильного росту і розвитку держави. Будь-якої держави. І тільки маючи все це, і саме в такій логічній послідовності, можна очікувати отримувати плоди: рясний і багатий врожай.
Але ми цього досі не робили. Тому що нас обдурювали. Нас запевняли, що корені – це неважливо. Нам намагалися підрубати стовбур. Нас позбавляли кори. Нам обрубували великі плодоносні гілки та залишали стирчати ті, які лише тягнули державні соки. Вимагали за таких умов плодів. Негайно: спілих та солодких. Кричали (борцуни), що головна наша проблема в тому, що шкідники поїдають наші плоди. Так, це проблема. Потрібно захищати плоди і труїти шкідників. Але перед тим потрібно правильно виростити дерево – починаючи з коріння, стовбуру, кори, гілок. І тільки тоді ті плоди взагалі з’являться.
Поки ми не усвідомимо цього простого залізного закону, залізної послідовності росту державного дерева, – ми ніколи не матимемо нормальних плодів. Всі зусилля будуть марними.
Починати потрібно з коріння.
