4 роки тому було обрано чинний парламент і вперше в історії – з монобільшістю. Це була унікальна можливість, яка стала унікальним провалом. Замість конвеєру реформ країна отримала практично паралізований і тотально залежний інститут парламентаризму.
Читати далі
Добре, що нарешті дійшло. Прикро, якою ціною… В когось вистачить сміливості і совісті вийти і сказати (чи написати): “вибачте, я помилявся в 2019 році, Армія, Мова, Віра – це дуже важливо… вибачте”? Риторично…
Читати далі
Ця війна чітко розставила всі пріоритети, а саме: Мова – то серце нації, Віра – то її душа, ЗСУ – то її м`язи, Русофобія – то її імунна система. Коли московія провалить свою чергову авантюру і затаїться, до нас прийде молодий російський ліберал і скаже: “Ми вже інші, ми вивчили урок, ми сусіди, ми хочемо дружити…”. Почувши таке, бийте на звук, женіть його “Хаймерсами”, “Стугною”, “Булавою”, сцяними ганчірками – всім, що є під рукою. Бо ми теж вивчили урок, який тривав п’ять століть.
Читати далі
Відповідальність за помилки, за пофігізм, за “не все так однозначно”, за “какая разніца”, за “мене політика не цікавить”, за “поржать” і за “по приколу”. За “олігархи наживаються на війні” та за “в своїй голові я війну закінчив”. Тепер ми всі платимо за ці помилки. Чи можемо ми повернутись і змінити? Звичайно, що ні. Єдине, що ми можемо – це вивчити цей страшний урок. Навчитись нарешті правильно розставляти пріоритети. Закарбувати на все життя, навчити своїх дітей та онуків, що “дороги, басейни, нові університети, парки та все інше” – це чудово і гарно. Але виключно за умови, якщо все це є чим та як захистити! Виключно за умови!!!
Читати далі
Державника від клоуна відрізняє уміння виходити за межі короткої виборчої кампанії. Тому що йшлося не про вибори, а про покоління. Тому що політична кар’єра однієї людини не така важлива, як політична доля цілої нації. Навіть якщо ця “одна людина” – ти сам. Порошенко віддав свій політичний капітал на забивання фундаменту. Армія, мова, віра. Армія, мова, віра. Ці палі вбилися в землю намертво і стали опорою. Опорою, за яку ми вчепилися у тяжкі часи з вірою, що час розставить усе по місцях. Опорою, яка вистояла під час повені, коли повз нас зі свистом та гиканням проносилося багно. Опорою, яка нас втримала на плаву у найтемніший рік. І до якої зараз з усіх сил підгрібають ті, що зато посміялися. З незалежним виглядом мостяться поруч. “Я ж ета, с дєцтва за армію, мову, віру бил. Мамой рімой клянусь!”.
Читати далі
З поганої зеленої вівці хоч вовни жмуток… Іноді навіть форма починає перетворюватися у сутність – така вже природа державного управління в незрілих демократіях. Тому стежимо, за всіма цими мізерними, але все ж позитивними кроками. Можемо й трошки похвалити, але приводів дуже мало, а негативні тенденції й далі домінують. Тому ні Бандерою, ні Порошенком Зеленський досі не став і навряд чи колись стане. Йому б, у найкращому випадку, навчитися не повторювати всі найгірші вчинки Януковича та аж так відверто не нищити свою країну…
Читати далі
Ми перестаємо зважувати ймовірні наслідки в одному випадку і користуємося в іншому через купу психофізичних причин та власного емоційного досвіду. Частіше ми перетворюємо потребу вибору на предмет віри. Як тільки ймовірна подія стала предметом віри, суперечки щодо неї не варті часу і зусиль. Тут факти і аргументи не діють.
Читати далі
Просто 4/5 населення не хотіло України, не бажало мови, зневажало віру та не розуміло армію. Все це їх дратувало, а наприклад Коломойський, Дубінський та Портнов тепер влаштовують. Вони не хотіли державу і латентно хотіли капітуляції, – тому сором’язливо сховали це бажання за “мародерством” та “топ-корупцією” Порошенка та ненавистю до порохоботів. Можна винести зрадника Януковича, можна відбитися від Путіна, але неможливо будувати державу для народу, який її не хоче.
Читати далі
Практично все, що зараз роблять “нові месії”, вимагає їх плутаних пояснень. І, як правило, те, що вони пояснюють, повністю суперечить очевидному. Тому вони вимагають віри. І не рухатися. Тому ми не віримо. Тому ми виходимо і говоримо “Ми не віримо. Ми все бачимо. Не доводьте до гріха”. Новоявлені месії марно волають “Повірте!”. Безумовну віру не можна заслужити за допомогою шоу. Шлях куди складніший. Найвідоміший месія заслужив її на хресті. Паяци на хрест не здатні.
Читати далі
Тільки на фундаменті незалежності можна будувати процвітання та добробут держави та кожного українця. Ми саме тому і тільки тому живемо так, як зараз, що за минулі 28 років так і не спромоглися відірватися від імперії. Створити справжню незалежність, як Ізраїль, Польща, Чехія чи країни Балтії. Це ГОЛОВНА причина економічної, соціальної відсталості України, низького рівня життя. Поки українське суспільство не усвідомить, не сприйме цю думку – ми приречені на жалюгідне, напівколоніальне, зубожіле існування. Без варіантів.
Читати далі
Можу не вірити у щось на замовлення, ціна договірна.
Читати далі
